Ухвала суду № 33830832, 01.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7480/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Сирійської Арабської республіки ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом громадянина Сирійської Арабської республіки ОСОБА_5 до Управління Служби безпеки України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову громадянина Сирійської Арабської республіки ОСОБА_5 до Управління Служби безпеки України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач прибув вперше на територію України в 2008 році.

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьк був зареєстрований шлюб між позивачем та громадянкою України ОСОБА_4, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 16 квітня 2011 року.

У квітні 2012 року позивачу відмовлено в подовженні реєстрації місця проживання в Україні у зв'язку із скасуванням приватної візи та необхідністю оформлення довгострокової візи (тип Д).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виїхав з території України до Сирії 08 червня 2012 року.

26 червня 2012 року позивач звернувся до посольства України в Сирії (м. Дамаск) з метою отримання візи, але йому було відмовлено у зв'язку із забороною позивачу в'їзду на територію України.

Так, 20 червня 2011 року Управлінням Служби безпеки України в Донецькій області видано постанову про видворення та заборону в'їзду до України позивачу, відповідно до якої постановлено громадянина Сирії ОСОБА_5 видворити за межі України в установленому законом порядку в 30 денний термін; в національному паспорті громадянина Сирії ОСОБА_5 поставити штамп «небажана особа»; заборонити громадянину Сирії ОСОБА_5 в'їзд на територію України строком на 5 років; в національному паспорті громадянина Сирії ОСОБА_5 поставити штамп «заборонено в'їзд в Україну терміном на 5 років».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що підставою для її прийняття стало, те, що позивач знаходиться на території України на нелегальному становищі та намагається впродовж декількох місяців нелегальним шляхом, тобто поза межами прикордонної перепустки переправити іноземних громадян до країн Західної Європи. З урахуванням того, що в діях громадянина Сирії ОСОБА_5 вбачаються ознаки організації каналу нелегальної міграції іноземців, що суперечить інтересам забезпечення державної безпеки України та керуючись статтями 25, 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідачем прийнято вказану постанову.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04 лютого 1994 року № 3929-XII - іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.

В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється, зокрема: в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, охорони здоров'я, а також забезпечення екологічної безпеки та охорони довкілля; якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що він має інші, ніж заявлені ним при порушенні клопотання про в'їзд або при в'їзді в Україну, підстави та мету в'їзду або не надав підтвердження щодо підстав та мети в'їзду.

Стаття 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий порядок видворення за межі України.

Іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо: він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання; він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк; його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку; під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону; він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними.

Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо: його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою; він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення; у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.

Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону України) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.

Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.

Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до п'яти днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.

У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.

Органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.

Така постанова приймається судом за зверненням органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду.

Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.

Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.

Порядок прийняття органами Служби безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям визначено в Інструкції про порядок прийняття органами Служби безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 01 червня 2009 року № 34.

Відповідно до п. 2 вказаної Інструкції - рішення про заборону в'їзду в Україну особі (далі - рішення про заборону в'їзду) приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України. За інформацією, одержаною від органу безпеки іноземної держави, рішення про заборону в'їзду приймається в порядку, передбаченому цією Інструкцією та відповідним міжнародним договором України.

Згідно п. 10 Інструкції - про надходження інформації про припинення існування обставин, на підставі яких особі було заборонено в'їзд в Україну, а також у випадку винесення судом рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування заборони в'їзду функціональні підрозділи Центрального управління, регіональні органи та органи військової контррозвідки інформують ДКР. У цьому випадку функціональний підрозділ Центрального управління, регіональний орган чи орган військової контррозвідки, який приймав рішення про заборону в'їзду в Україну особі, готує з урахуванням порядку, визначеного пунктами 3, 4, 6 - 8 цієї Інструкції, постанову про скасування заборони в'їзду особи в Україну. У випадку скасування заборони в'їзду в Україну рішенням суду, яке набрало законної сили, ДКР негайно повідомляє про це Державну прикордонну службу України.

З матеріалів справи вбачається, що в ході здійснення пошукових контр розвідувальних заходів в міграційній сфері, відповідачем були отримані дані про те, що позивач знаходився на території України на нелегальному становищі та намагався впродовж декількох місяців нелегальним шляхом, тобто поза пунктами прикордонної перепустки переправити іноземних громадян до країн Західної Європи. З урахуванням того, що в діях позивача вбачались ознаки організації каналу нелегальної міграції іноземців, відповідачем прийнято рішення про видворення та заборону в'їзду до України. Про прийняте рішення протягом 24 годин був письмово проінформований прокурор.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв відповідно до вимог чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене вище, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу громадянина Сирійської Арабської республіки ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.