Ухвала суду № 33830060, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Київ К-42255/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010

у справі №2-а-7717/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Союз»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №0000672330/0 від 31.05.2010 про визначення ТОВ «Будівельна компанія Союз» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125654,10 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Електроспецтех» за період з 01.04.2007 по 01.03.2010, за результатами якої складено акт від 12.05.2010 №2127/233/24284812.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.18. Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 за №165, внаслідок чого встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Електроспецтех» за січень 2010 року та за лютий 2010 року на суму 92069 грн. та відповідно донараховано податок на додану вартість у розмірі 92069 грн.

31.05.2010 на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000672330/ про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 125654,10 грн., у т.ч. за основним платежем 92069 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 33585,10 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що по господарським операціям, між позивачем та ТОВ «Електроспецтех», які мали вплив на формування ним (позивачем) податкового кредиту розрахунки здійснені, відповідні документи складені, товари/послуги отримані, тобто зазначені господарські операції виконані належним чином відповідно до вимог діючого законодавства.

На момент проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Електроспецтех» останнє було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вiд 15.05.2003, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Законодавством України не передбачено обов'язок покупця перевіряти відповідність законодавству статутних та реєстраційних документів продавця, а також перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої. При цьому судами встановлено, що на час видачі спірних податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Електроспецтех» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України був зареєстрований за адресою, яка ним зазначалась у податкових накладних, та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, щодо них не було внесено змін чи відомостей про відсутність за юридичною адресою.

Крім того, доказів того, що декларування та сплата контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань здійснювалася з порушеннями податкового законодавства відповідачем не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров