Ухвала суду № 33830059, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Київ К-34491/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010

у справі №2-а-33055/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, позов задоволено частково. Рішення Бердичівської ОДПІ №0000702302 від 24.07.2008 визнано неправомірним та скасовано в частині нарахування фінансових санкцій по п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 55000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складений акт від 11.07.2008 №2010/23-01/03116751.

За висновками акта перевірки, позивачем допущено порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок не проведення підприємством розрахункової операції, з продажу автобуса «Ікарус-256» на суму 11000 грн. через реєстратор розрахункових операцій та п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок не виконання за період з 18 год.18 хв. 21 грудня 2007 року по 07 год. 45 хв. 22 грудня 2007 року на реєстраторі розрахункових операцій друку контрольної стрічки.

На підставі акту перевірки, відповідно до п.п. 1, 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.07.2008 року за №0000702302 на суму 55170,00 грн.

Враховуючи положення ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. В частині відмови в задоволенні позовних вимог судові рішення не оскаржені.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно п.2 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №108 торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Пунктом 7 цього порядку встановлені певні вимоги до місць, у яких може здійснюватись роздрібна торгівля, а саме передбачено, що суб'єкти господарської діяльності для заняття торговельною діяльністю можуть мати у сфері роздрібної торгівлі: магазини - стаціонарні пункти роздрібного продажу товарів, які займають окремі приміщення або будівлі та мають торговельний зал для покупців, - дрібно роздрібна мережа; тривалий час діючі спеціально обладнані різні пристосування для роздрібної торгівлі: автомагазини, лотки, розвозки, тощо - пересувна мережа.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відповідно до протоколу №1 засідання правління ВАТ «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837» від 30.05.2007 та заяви гр.ОСОБА_2 здійснено продаж автобуса «Ікарус-256» за готівкові кошти з оформленням прибуткових касових ордерів.

Згідно ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Частиною 1 ст. 17 цього Закону визначено, що фінансові санкції застосовуються у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її через РРО і не роздрукування розрахункових документів.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що реалізація позивачем основних засобів у вищезазначений спосіб не є торгівельною діяльністю, а отримання коштів - розрахунковою операцією у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі положень цього Закону.

Встановлене дає підстави для висновку, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров