Ухвала суду № 33830025, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/49541/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011

у справі № 2а/0570/4662/2011

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «ЦИФРАЛ-СЕРВІС-ДОНЕЦЬК»доДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецькапровизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкційВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «ЦИФРАЛ-СЕРВІС-ДОНЕЦЬК» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Технічний центр домофонізації «ЦИФРАЛ-СЕРВІС-ДОНЕЦЬК») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011, позов задоволено. Визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2010 № 0003782344.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки господарської одиниці, що належить позивачу, з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, відповідачем складено акт від 26.07.2010 № 0376/05/62/23/35175527, яким встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі по тексту - Закон).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2010 № 0003782344, яким до позивача на підставі п. 1 ст. 8 Закону застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 562,67 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, прийшли до висновку, що позивач не здійснює торгівельної діяльності, яка підлягає патентуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач укладає договори на виконання монтажних робіт з встановлення систем багатоквартирного домофону. Ціна договору складається з вартості товару та обладнання для встановлення системи на певну кількість квартир, а саме: металеві двері парадного входу, ключі, блок виклику та інше. Цей товар позивач придбаває у ТОВ «ТЦД «Цифрал». Фактично позивач укладає договори, вартість яких складається як з вартості товару для встановлення системи так і з монтажних робіт. Крім того, позивач щоденно реалізує ключі для системи, які ним програмуються.

Самі монтажні роботи позивач не здійснює, оскільки згідно договору та акту приймання-здачі робіт монтаж здійснює підрядник - ТОВ «ТЦД «Цифрал», а позивач перераховує кошти за монтаж з нової вартості системи ТОВ «ТЦД "Цифрал». Залишок суми, сплаченої за систему, є платою за обладнання (двері, ключі, домофон), що з мінімальною націнкою залишається на рахунку позивача. Фактично, позивач реалізує товар, здійснює обслуговування та ремонт системи й отримує абонентську плату.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок податкового органу, що позивач фактично реалізовує товари (здійснює торгівлю) - дверми, ключами, домофонами, які необхідні для виконання договорів, без придбання торгового патенту чим порушено п.1 ст. 3 Закону.

Судами встановлено, що згідно договору доручення від 23.06.2010 позивач доручив ОСОБА_2 (мешканцю будинку) укласти від його імені та за його рахунок договір на монтаж багатоквартирного домофону, договір безоплатного користування системою обмеженого доступу, договір про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту системи обмеженого доступу.

На виконання договору ОСОБА_2 укладено договір від 23.06.2010 на виконання монтажних робіт між мешканцями будинку та ТОВ «ТЦД «Цифрал - сервіс - Донецьк», згідно із яким «ТЦД «Цифрал - сервіс - Донецьк» зобов'язується виконати за завданням замовника роботи по встановленню системи багатоквартирного домофону «Цифрал 2094/tc» з використанням власних матеріалів та обладнання.

Ціна договору складається із вартості обладнання та встановлення системи на 27 квартир. Перелік обладнання, яке входить до монтажу системи наведений у додатку № 1 до договору.

Факт виконання монтажних робіт підтверджується актом виконаних робіт від 27.07.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Частиною 2 ст. 1 Закону визначено коло суб'єктів правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом. Ними є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Згідно ст. 2 Закону, торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у ч. 1 ст. 1 Закону.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що для придбання патенту діяльність повинна мати ознаки торговельної.

Пунктом 2 ст. 3 Закону визначено, що торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Частина 3 ст. 3 Закону містить вичерпний перелік пунктів продажу товарів.

Згідно з абз. 4 ст. 8 Закону суб'єкти підприємницької діяльності за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

В обґрунтування застосування до позивача штрафних санкцій податковий орган дійшов висновку про те, що позивач реалізує за готівку товари, які необхідні для виконання договорів (ключі, двері, домофони), які зберігаються на складі позивача.

Судами встановлено, що розділом 2 договору на виконання монтажних робіт від 23.06.2010 передбачено, що вартість робіт включає вартість обладнання.

Порядок укладання та виконання договорів на виконання монтажних робіт регулюється нормами параграфу 3 глави 61 Цивільного кодексу України. Зазначений договір є різновидом договору будівельного підряду.

Відповідно до ст. 879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Підрядник, який зобов'язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Суди дійшли вірного висновку, що з аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається саме на підрядника. Під матеріально-технічним забезпеченням в свою чергу розуміється надання всіх необхідних матеріалів, конструкцій, деталей та устаткування.

Отже, закладення у ціну договору вартості необхідних для виконання робіт матеріалів покликано правовою природою договору будівельного підряду і це є виключним правом сторін договору.

Судами вірно зазначено, що факт включення до ціни договору вартості товарів з націнкою не є ознакою торгівельної діяльності у розумінні ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Суди дійшли вірного висновку щодо помилкового твердження відповідача, що за готівку позивач реалізує товари, оскільки, позивач здійснює саме послуги з програмуванню ключів «cyfral», а також приймає абонентську плату за надані послуги, що підтверджується розрахунковими чеками.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, що позивач не здійснює торгівельну діяльність, яка підлягає патентуванню, а тому, підстави для нарахування йому штрафних (фінансових) санкцій спірним рішення від 13.08.2010 № 0003782344 відсутні.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова