Ухвала суду № 33830020, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/2355/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Бовкуна В.В.

представника відповідача Литвиненка С.С.

представника Генеральної прокуратури

України Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 2а-19875/10/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

за участю Прокуратури Донецької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Енергомашспецсталь») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Краматорську Донецької області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2010 №0000132303/0/25201.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Енергомашспецсталь» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податків за березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2010 №1183/23-3-00210602.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 №0000132303/0/25201, ким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за березень 2010 року в розмірі 6647741,0 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 №0000132303/1/28268/10/23-3, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за березень 2010 року в розмірі 664774,0 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Крамп» та ТОВ «КС «Парадиз», з підстав не можливості проведення зустрічних перевірок даних підприємств у зв'язку з відсутності їх за місцем знаходження.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Крамп» та ТОВ «КС «Парадиз» товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус юридичної особи та платників податку на додану вартість, записи щодо припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість відсутні.

Фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями, видатковими, податковими накладними та прибутковими ордерами.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач має у наявності усі визначені податкові накладні, що оформлені у встановленому законодавством порядку, які не визнані недійсними. Здійснення господарських операцій також підтверджено документально з ТОВ «КС «Парадиз» та ТОВ «Крамп», що не спростовано податковим органом.

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Таких доказів податковим органом не надано.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що у даному випадку порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» постачальниками (контрагентами, виробниками) позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, відповідачем у судовому засіданні було заявлено клопотання про заміну сторони у справі.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, абзаців 24, 25 частини 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» суд касаційної інстанції вважає за можливе допустити по даній справі заміну відповідача - Державну податкову інспекції у м. Краматорську Донецької області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну відповідача по справі Державну податкову інспекції у м. Краматорську Донецької області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова