Ухвала суду № 33826972, 24.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2477/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйової І.А.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника відповідача - Лабунець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000602202, №0000612206 , №0000621602 від 25.03.2013 р. та рішення Державної податкової служби у Вінницькій області №6373/10/10-02-11 від 07.05.2013 р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000621602 від 25.03.2013р. в частині грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 106032,76 грн., штрафної санкції - 26508,19 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

В судове засідання позивач не з'явився. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатом якої складено акт № 808/2201/36685430 від 11.03.2013 р., у висновку якого вказано про встановлення перевіркою "порушення підпункту 242.1.2 п. 242.1 ст. 242 та п. 249.4 ст. 249 ПК України в частині не визначення об'єкту та бази оподаткування екологічним податком, в зв'язку з чим занижено суму податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення та обчислюється податковими агентами самостійно щокварталу, виходячи з кількості фактично реалізованого палива та ставок податку за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р., на загальну суму 106264,32 грн.". За наслідками проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000621602 від 25.03.2013 р. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржував його в адміністративному порядку , проте оскаржуване рішення залишено - без змін.

Приймаючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що податковим органом не доведено, що позивач є виробником реалізованого палива та/або здійснює його ввезення на митну територію України. В зв'язку з чим, не можна вважати позивача податковим агентом по сплаті екологічного податку та, відповідно, здійснювати нарахування податкового зобов'язання.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно підпункту 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 ПК України, екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Пунктом 241.1 ст. 241 ПК України (в редакції з 1.07.2011 р. по 30.09.2011р.) визначено, що податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Відповідно до вимог п. 241.2 ст. 241 ПК України, щодо сплати екологічного податку, що стосується викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення, функцію податкових агентів виконують дві групи суб'єктів господарювання: - суб'єкти, які здійснюють оптову торгівлю паливом; - суб'єкти, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що займаються його оптовою торгівлею).

Згідно п. 18.1 ст. 18 даного Кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Тобто, податковий агент з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити утримання суми екологічного податку з вартості кожної тони палива, що була (буде) реалізована кінцевому споживачу-платнику екологічного податку лише один раз. Отже, утримання екологічного податку можливе шляхом включення його в ціну палива, по якій реалізується платнику екологічного податку - кінцевому споживачеві.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що згідно листа ДК "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", реалізований покупцям стиснений природній газ позивач, згідно договору № 00029-У від 01.06.2010р. та додатків до нього, придбавав у ДК "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", основним видом діяльності якого є виробництво стисненого природного газу метану та його реалізація. Згідно цього ж листа ДП "Укравтогаз" щоквартально нараховується та сплачується екологічний податок за місцем знаходження пунктів продажу палива (т. 3 а.с. 7).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що належних та допустимих доказів не виконання контрагентами позивача обов'язку сплати податкових зобов'язань по екологічному податку відповідачем не надано.

Так, екологічний податок щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення включений податковими агентами до ціни палива та сплачується власниками транспортних засобів при його придбанні, таким чином екологічний податок є непрямим податком, який включається в ціну придбаного товару.

Якщо дотримуватися позиції, що обкладається податком кожний оптовий продаж палива, то порушується принцип недопустимості подвійного оподаткування, оскільки при кожному наступному продажі об'єкт оподаткування залишається тим самим - об'єм фактично використаного кінцевим споживачем палива. Тобто, реальний платник екологічного податку, який безпосередньо забруднює атмосферу пересувними джерелами, буде багаторазово сплачувати податок в залежності від кількості разів перепродажу палива, що суперечить меті з якою вводився екологічний податок.

Відтак, позивач не є податковим агентом в спірних правовідносинах, а тому, грошове зобов'язання визначене оскаржуваним рішенням за основним платежем у розмірі 106032,76 грн. та застосовані цим же рішенням штрафні санкції у сумі 26508,19 грн. (25%) є безпідставними.

Проте, вищенаведене стосується періоду перевірки з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р.

Щодо наступного періоду, за який проводилась перевірка та нараховано податкове зобов'язання, а саме з 01.10.2011 р. по 30.06.2012р.

Законом України "Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України" внесено зміни в ст. 241 ПК України, згідно яких визначено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України" (п. 241.2 ст. 241 ПК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції податковим органом не доведено, що позивач є виробником реалізованого палива та/або здійснює його ввезення на митну територію України. В зв'язку з чим, не можна вважати позивача податковим агентом по сплаті екологічного податку і у період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р. та, відповідно, здійснювати нарахування податкового зобов'язання за цей період. За наслідком безпідставно визначеної у рішенні частини суми (що виникла з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р.), стало неправильне донарахування податковим органом в цілому податкового зобов'язання з основного платежу у розмірі 109032,76 грн. та, відповідно, штрафної санкція - 26508,19 грн.).

Як, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невірно нараховану (за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р.) суму податкового зобов'язання (в т. р. штрафну санкцію) виокремити неможливо., а тому, оскаржуване рішення в частині 106032,76 грн. - основного платежу та 26508,19 грн. - штрафної санкції є протиправним.

Щодо решти суми, зазначеної у податковому повідомленні-рішенні за основним платежем - 231,56 грн. (перевіркою встановлено завищення суми податкового зобов'язання по екологічному податку в розмірі 23,10 грн. та заниження податкового зобов'язання на 254,66 грн. (254,66 грн. - 23,10 грн. = 231,56), як вірно встановлено представник позивача не заперечив проти даного зобов'язання та погодився з обґрунтованістю такого нарахування. При цьому вказану суму можна виокремити. В зв'язку з чим, та з урахуванням положень п. 123.1 ст. 123 ПК України, податковим органом правомірно застосовано штраф у розмірі 25 %, що складає 57,89 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення №0000621602 від 25.03.2013 року в частині грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 106032,76 грн., штрафної санкції - 26508,19 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 жовтня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.