Ухвала суду № 33826940, 26.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2144/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

представника відповідача - Пятковський А.М., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (в результаті заміни відповідача - Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що позивачем було прострочено 12-місячний строк повернення тари, тому він зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених в запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.09.2012 року по 30.10.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2013 року № 483/17-1/НОМЕР_1.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року № 0000171701 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 11575 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 9260 грн. та штрафними санкціями в сумі 2315 грн.

За результатом розгляду скарги позивача рішенням ДПС у Хмельницькій області №4696/10/10-28 від 23.04.2013 року податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року № 0000171701 скасоване в частині основного платежу в сумі 235,0 грн. та штрафної санкції в сумі 59,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків податкового орагну щодо порушення позивачем п.189.2 ст.189 та абз. г п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2012 року на 9025,0 грн. у зв'язку з невключенням до податкових зобов'язань ПДВ у вказаній сумі по операції з безоплатної передачі ПАТ "Миронівський хлібопродукт" тари вартістю 54150,00 грн., в т.ч. ПДВ 9025,00 грн., придбаної згідно договору купівлі продажу від 24.10.2012 року №24/10/12 від ПП "Юріол-Захід"

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

19.02.2013 року податковим органом на підставі акта перевірки №483/17-1/НОМЕР_1 від 06.02.2013 року, у якому встановлено порушення позивачем п. 198.3, абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 11575 грн., з яких 9260 грн. за основним платежем та 2315 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу абз. г п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

28.03.2012 року між позивачем (покупець) та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (постачальник) було укладено договір поставки №ЗП/ТР, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару.

Так, у п.4.1-4.2 вказаного договору передбачено, що товар в залежності від його асортименту може постачатися покупцю як в незворотній так і в зворотній (заставній) тарі; у разі поставки товару у зворотній тарі (полімерні ящики, піддони), умови щодо прийомки та передачі тари визначаються додатком №2 до цього договору.

Відповідно до п.2 додатку №2 до договору вся тара продавця,в якій товар отримується покупцем, є зворотною.

Згідно з п. 5 додатку №2 до договору при доставці товару транспортом Постачальника на склад Покупця представник Постачальника здає товар в зворотній тарі та приймає порожню тару по кількості та якості, яка дорівнює поставленій.

Пунктом 6 додатку №2 до договору постачальник кожного місяця до 15 числа надає Покупцю акт звірки по тарі. Покупець зобов'язаний вести облік та проводити звірення з Постачальником по зворотній тарі до 25 числа кожного місяця, шляхом підписання акту звірки по тарі.

Пунктами 7-8 додатку №2 до договору передбачено, що покупець зобов'язаний повернути всю кількість зворотної тари постачальнику не пізніше 3-х робочих днів з моменту одержання від постачальника відповідної письмової вимоги про повернення зворотної тари. В разі втрати, неповернення в зазначений термін зворотної тари, така тара вважається такою, що підлягає оплаті покупцем Постачальника за договірною вартістю. Покупець повинен сплатити постачальнику суму вартості реалізованої тари протягом 3-х банківських днів з дати направлення Постачальником Покупцю відповідної письмової вимоги та рахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що акт взаєморозрахунків по зворотній тарі між позивачем та ПАТ "Миронівський хлібопродукт" підтверджує доводи позивача щодо повернення протягом жовтня 2012 року зворотної тари, отриманої як у вказаний звітний період та в попередні звітні періоди. Відтак, позивач правомірно не включав вартість повернутої постачальнику зворотної тари до бази оподаткування у жовтні 2012 року.

24.10.2012 року позивачем згідно з договором купівлі-продажу №24/10/12 було придбано у ПП "Юріол-Захід" полімерну багатооборотну тару в жовтні 2012 року на загальну суму 54150 грн. в тому числі ПДВ 9025 грн., що підтверджується видатковою накладною №14 від 27.10.2012 року та податковою накладною №14 від 25.10.2012 року.

Так, зазначену тару позивач придбав для використання у власній господарській діяльності з метою продажу товару, придбаного у ПАТ "Миронівський хлібопродукт", іншим споживачам, визначивши її як зворотну. Зазначене підтверджується копіями договорів поставки від 01.03.2012 року з ТОВ "Новус Україна", від 02.01.2012 року з ТОВ "Агровіта ЛТД" від 03.01.2012 року з ФОП Сулима, за умовами яких позивач, виконуючи функції постачальника передає покупцям товар у зворотній тарі.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо безоплатної передачі позивачем для ПАТ "Миронівський хлібопродукт" тари в кількості 1500 шт., придбаної в жовтні 2012 року відповідно до укладеного договору з ПП "Юріол-Захід".

Таким чином, отримавши від постачальника ПП "Юріол-Захід" податкову накладну №14 від 25.10.2012 року, позивач правомірно відніс до податкового кредиту в жовтні 2012 року ПДВ в сумі 9025,00 грн., сплачене в ціні вказаного товару, придбаного з метою використання у власній господарській діяльності з продажу товару.

Отже, оскільки товар у зворотній тарі, придбаний позивачем у ПАТ "Миронівський хлібопродукт", продавався контрагентам позивача на умовах повернення тари, тому встановлення податковим органом факту безоплатної передачі тари неможливо без проведення звірки розрахунків позивача по зворотній тарі не тільки з ПАТ "Миронівський хлібопродукт", але із іншими контрагентами позивача, проте з врахуванням 12-місячного строку повернення тари.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 жовтня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.