Ухвала суду № 33826970, 26.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17425/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фірма «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС № 0000782370/2 від 30 серпня 2005 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, представництво «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.» було створено юридичною особою Польщі Фірмою «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.» (нерезидент) та зареєстроване Мінекономіки 31 травня 2002 року за реєстраційним номером № ПІ -2937. Власником постійного представництва виступає нерезидент - Фірма «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.». Представництво діє на підставі Положення.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Положення про представництво - представництво створено для представництва інтересів позивача з приводу клінічних досліджень, організації і проведення клінічних досліджень, роботи з дозвільними інстанціями, дослідниками та дослідницькими центрами, ввезення матеріалів клінічних досліджень, забезпечення постачань матеріалів клінічних досліджень у дослідницькі центри та лабораторії, збору, обробки даних клінічних досліджень, формування заключного звіту по дослідженню, експорту/знищення невикористаних матеріалів.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва була проведена перевірка представництва Фірми «Кєцана Клінікал Рісерч Сп. з о.о.» (Польща) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 03 жовтня 2002 року по 01 квітня 2005 року, за результатами якої складений акт № 833-23-7-26195455 від 30 червня 2005 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2004 рік у сумі 49 922, 48 грн., в тому числі за 1-й квартал 2004 року - 768, 83 грн. та за 2-й квартал 2004 року - 48 153, 65 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0000782370/0 від 01 липня 2005 року, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 70 068, 36 грн., з яких 49 922, 48 грн. - основного платежу та 20 145, 88 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням - рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку, проте скарга позивача податковими органами залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств, став висновок податкового органу з приводу заниження позивачем валового доходу, а саме не включення до такого прибутку отриманого від реалізації лікарських засобів на загальну суму 199 689, 93 грн., що розцінена податковим органом як безповоротна фінансова допомога у розумінні п. 1.22 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валового доход включається в тому числі і сума безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;.

Згідно до п. п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону - з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Крім того, п. п. 4.2.17 п. 4.2 ст. 4 Закону встановлено, що не включаються до складу валового доходу надходження, прямо визначені нормами цього Закону.

Виходячи з аналізу вказаних норм не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню залучення майна, що не передбачає переходу права власності за цивільно-правовими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та замовниками (спонсорами) клінічних досліджень - фірмами «Galephar MF S.A.» та «Chiltern International Limited» укладені договори доручення № ВUSAL-11-III-02-1 від 14 серпня 2002 року; №FLUТІ-11-ІІІ-02-1 від 14 серпня 2002 року; №ВЕF22601 від 25 вересня 2003 року (копії договорів є у справі).

Крім того, між позивачем та фірмою Laboratoires S.M.B. S.A. (власником фірми «Galephar MF S.A.», спонсором випробувань) укладено договір на проведення клінічних досліджень лікарських засобів.

За вищезазначеними договорами позивач зобов'язався скоординувати і провести клінічні випробування незареєстрованих лікарських засобів відповідно №ВUSAL-11-ІІІ-02-1 III фази Будесонід-Сальметеролу; № FLUТІ-11-ІІІ-02-1 III фази Флутіказона; III фази Бефакту форте "Нова форма", наданих замовниками, в відповідності з умовами Протоколів, погоджених сторонами (п. 2 преамбули, розділ 2 договорів п.2.1- 2.3, 2.7), а замовники - оплатити за послуги позивача.

Для виконання договорів фірми-замовники (чи їх власники) надали позивачу довіреності на їх представництво у клінічних дослідженнях від 15 березня 2004 року та від 28 серпня 2003 року, за якими позивач, зокрема, несе відповідальність за імпорт матеріалів клінічних досліджень в Україну та за повернення відправнику чи знищення невикористаних в дослідженнях матеріалів.

Позивач на виконання вищевказаних договорів надав представництву накази відповідно від 01 вересня 2003 року № ВUSAL_-11-ІІІ-02-1-UА-01, від 01 вересня 2003 року № FLUТІ-11-ІІІ-02-1-UА-01, від 01 червня 2003 року № ВЕF22601-UА-01.

Відповідно до вказаних наказів представництво зобов»язане, зокрема, отримати необхідні дозволи на проведення досліджень в Україні; імпортувати матеріали досліджень від компаній-виробників (згідно доданого переліку); право власності на імпортовані матеріали зберігається за компаніями-відправниками; матеріали досліджень розподілити між медичними установами для проведення досліджень; - невикористані матеріали повернути власникам чи знищити.

Отже, що імпортування в Україну матеріалів клінічних досліджень від фірм-замовників для їх подальшого використання у клінічних дослідженнях, здійснене представництвом позивача на підставі довіреності та наказів позивача, є, по-перше, законним виконанням його функцій за Положення про представництво, по-друге, є отриманням майна від імені позивача, а не у своє відокремлене майно, по-третє, вважається імпортуванням матеріалів самим позивачем на виконання його угод і доручень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач імпортував в І-ІІ кварталах 2004 року матеріали клінічних досліджень (незареєстровані лікарські засоби та матеріали для їх випробувань) на суму 199 689, 99 грн. (митною вартістю) відповідно до наступних ВМД: ВМД № 663173 від 15 квітян 2004 року на митну вартість 3 969, 85 грн. від фірми «Galephar MF S.A.» (відправник «Vitalograph Limited», інвойс № 56283); ВМД № 663172 від 15 квітня 2004 року на митну вартість 45 228, 26 грн. від фірми «Galephar MF S.A.»(відправник «Vitalograph Limited», інвойс № 56255); ВМД № 676105 від 27 лютого 2004 року на митну вартість 3 197, 94 грн. від фірми «Chiltern Internanional Limited» (відправник «S.M.B. Technology S.A.», інвойс № 30); ВМД № 675947 від 11 лютого 2004 року на митну вартість 812, 69 грн. від фірми «Greens Printing Servises Ltd» (інвойс б/н від 30 жовтня 2003 року); ВМД № 652893 від 05 травня 2004 року на митну вартість 110 948, 73 грн. від фірми «Galephar MF S.A.»(інвойс № 30, № 31, № 32).

Як вбачається з інвойсів та ВМД на кожному з них зазначено, що матеріали клінічних досліджень не мають комерційної вартості, не призначені для продажу, а призначені для клінічних досліджень.

Таку ж інформацію містять листи Державного фармакологічного центру МОЗ України від 24 грудня 2003 року та від 01 квітня 2004 року про надання дозволу на ввезення в Україну незареєстрованих лікарських засобів, а саме матеріали клінічних досліджень призначені для клінічних випробувань без права їх реалізації.

На підставі дозволів Державного Фармакологічного центру МОЗ України від 02 жовтня 2003 року , 10 лютого 2004 року, 12 січня 2005 року позивач уклав договори на проведення клінічних досліджень (копії наявні у справі) із Донецьким державним медичним університетом (кафедра внутрішніх хвороб №1) - договір S-08/2004 від 02 березня 2004 pоку; Дніпропетровською обласною клінічною лікарнею ім. Мечникова - договір S-01/2005 від 24 січня 2005 року; Київською міською психоневрологічною лікарнею № 2 - договір S-03/2003; Одеським державним медичним університетом - договір S-04/2003 від 03 грудня 2003 року; Інститутом фтізіатрії і пульманології ім. Ф.Г.Яновського - договір S-06/2004; Київською міською туберкульозною лікарнею № 1 - договір S-07/2004; Київською міською туберкульозною лікарнею №1 - договір S-10/2004.

Позивачем для клінічних випробувань на підставі зазначених вище договорів було імпортовано лікарських засобів на загальну суму 199 689, 99 грн., а саме: Віталограф в кількості 9 шт.; Носові кліпси в кількості 390шт.; Безпечні ротові насадки в кількості 2 600 шт.; Пікфлоуметр стд. - NHS (спірометр) в кількості 147 шт.; Пульмікорт 200 мкг турбохалер в кількості 200 шт.; Будесонід-сальметерола ІСП150/25 мкг, 300/25 мкг в кількості 36 000 капс.; Інгалятори Міат Монодоуз для введення Будесонід-Сальметерола ІСП в кількості 480 шт.; Фліксотид 500 мкг дискус в кількості 201 шт.; СМБ Флутіказона пропіонат ІСП 125 мкг, 250 кмг в кількості 24 120 шт.; Інгалятори Міат Монодоуз для введення СМБ Флутіказона пропіонат ІСП в кількості 420 шт.; Пікфлоуметр Mini Wright (спірометр) в кількості 132 шт.; Капсули ІСП плацебо в кількості 11 520 шт.; Інгалятори Міат Монодоуз для введення ІСП плацебо в кількості 384 шт.; Бефакт Форте «нова формула»/«стара формула» в кількості 20 400 таб.; Плацебо в кількості 10 200 таб.

Вказані препарати було передано позивачем до Київської міської туберкульозної лікарні № 1, Інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського, відділення лікування неспециф. затвор. легень, відділення пульмонології, відділення бронхіальної астми відділення діагностики, терапії і клінічної фармакології захворювань легень Інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського, що підтверджується актами прийому - передачі.

Частина отриманих від позивача препаратів була використана дослідницькими центрами для проведення клінічних досліджень, а залишки були повернуті, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів вказаних вище дослідницьких центрів, та копіями актів приймання передачі.

Так, зокрема, судом встановлено, що не використаними та повернутими позивачу були: Будесонід-сальметерола ІСП150/25 мкг, 300/25 мкг / плацебо , СМБ Флутіказона пропіонат ІСП 125 мкг, 250 кмг, інгалятори ветнолін/пільмікорт 20 мкг, турбохалер/інгалятор Міат Монодоуз, Бефакт Форте «нова формула»/»стара формула», плацебо. Загальною кількістю одиниць 12 701 шт.

Повернуті дослідними центрами медичні препарати, були передані позивачем до спеціалізованої організації ТОВ «Центр клінічних досліджень» для знищення по контрактному погодженню про надання послуг від 02 січня 2008 року і знищені ТОВ «Елга», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів знищення відходів невикористаних медичних препаратів № № 200, 201, 202 від 25 лютого 2009 року.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, весь поставлений для клінічних випробувань матеріал було використано, а залишки передано та знищено, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом хибно зроблено висновки щодо заниження позивачем у 2004 році валового доходу та відповідно заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 49 922, 42 грн., у зв»язку з порушенням п. п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки лікарські препарати на які вказує податковий орган у власність позивачу не передавались, у вільному обігу не перебували, а передані позивачу виключно з метою їх імпорту на територію України та подальшу передачу до дослідницьких центрів з метою здійснення клінічних досліджень.

Згідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.