Постанова № 33826902, 25.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. справа № 2а-7707/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Олефіренко Н.А. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишеві О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приморської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2010р.

у справі № 2а-7707/10/0870

за позовом Приватного акціонерного товариства "Нельгівське хлібоприймальне підприємство"

до Приморської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.06.2010р. № 0000502303

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Нельгівське хлібоприймальне підприємство" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області про визнання нечинним рішення від 21.06.2010 року №0000502303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43762 грн. 50 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не відповідає нормам пункту 1 статті 9 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ( далі Закон «Про РРО» ), згідно яких здійснення позивачем торгівлі відходами (залишками покрівлі з шиферу та залишками дерев'яних конструкцій), як продукцією власного виробництва, не потребує застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Крім того, за результатами здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивач здійснював продаж (реалізацію) електричної енергій фізичним особам.

У поясненнях зазначено, що між позивачем та ВАТ "Запоріжжяобленерго" 01.11.2008р. укладено договір на постачання електроенергії № 39, відповідно до якого позивач є споживачем побутової електроенергії. Вся електроенергія, спожита Позивачем, оплачувалась останнім ВАТ "Запоріжжяобленерго". Фізичні особи, які споживали електроенергію, компенсували Позивачу її вартість за відповідними тарифами. Останнє пов'язане з тим, що подача електроенергії фізичним особам здійснюється з території Позивача, оскільки через електромережі Позивача приєднані електроустановки фізичних осіб. Грошові кошти в якості компенсації вартості спожитої фізичними особами електроенергії приймались у касу Позивача з оформленням прибуткових касових ордерів.

Відтак, господарські операції з відшкодування вартості побутової електроенергії не відносяться до торгівельної діяльності, а тому вони не підпадають під дію Закону «Про РРО».

Також позивач наполягає на застосуванні ст.250 Господарського кодексу України, оскільки згідно зі статтею 239 ГКУ рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій по відношенню до Позивача є різновидом адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2010р. позов задоволено. Рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.06.2010р. № 0000502303

визнано протиправним та скасовано як таке, що не відповідає нормам ст.250 ГК.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Приморському районі Запорізької області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову - відмовити.

На думку відповідача, судом невірно застосовано норми ст.250 ГК, які не поширюються на рішення про застосування штрафних санкцій податковими органами. Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких з підстав, зазначених у позові, просить залишити рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.

Під час розгляду справи від Приморської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби надійшло клопотання про здійснення процесуальної заміни відповідача у зв'язку з реорганізацією державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області .

Клопотання задоволено судом.

Позивачем подано клопотання про зміну назви товариства. Клопотання задоволено судом.

На підставі зазначеного позивачем у справі є Приватне акціонерне товариство "Нельгівське хлібоприймальне підприємство", відповідачем - Приморська міжрайонна Державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби .

У судовому засіданні представник відповідача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача підтримав доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, а також заперечень на неї, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційнаскарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 16.04.2010 року по 29.04.2010 рік Державною податковою інспекцією у Приморському районі Запорізької області проведено планову перевірку ВАТ "Нельгівське хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 рік, за результатами якої складено Акт від 21.05.2010 року №15/2302/25478010.

Перевіркою встановлено порушення п.1 ст.3 закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не застосування РРО на суму 8752 грн. 50 коп. за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р.

01.06.2010 року ДПІ у Приморському районі Запорізької області прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000502303, відповідно до якого на підставі п.1 ст.17 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до ВАТ "Нельгівське хлібоприймальне підприємство" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43762 грн. 50 коп.

Як вбачається з акту перевірки (ст.33 Акту), перевіркою встановлено відсутність реєстратора розрахункових операцій в касі підприємства

В порушення Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ВАТ "Нельгівське хлібоприймальне підприємство" здійснювало реалізацію побутової електроенергії споживачам, які проживають у будинку за адресою: ст.. Нельгівка, вул. Елеваторна, 1. Щомісячно з споживачами складали акти прийому-передачі виконаних робіт, виставляли рахунок на оплату та приймали в касу підприємства готівку за використану електроенергію.

За період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. в касу підприємства надійшла готівка від споживачів електроенергії в сумі 1477 грн. 72 коп.

З даним твердженням позивач не погоджується та зазначає, що здійснювалася компенсація підприємству за спожиту електроенергію населенням, а не оплата послуги за постачання електричної енергії.

Крім того, перевіркою встановлено (ст.35 Акту), що в порушення Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ВАТ "Нельгівське ХПП" здійснило реалізацію товарів, які були оприбутковані від ремонту стріхи та списання столів (акт оприбуткування ТМЦ №НЕЛ-000001 від 01.04.2009р. та №НЕЛ-000004 від 03.08.2009р.). За період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. в касу підприємства надійшла готівка від реалізації товару на суму 7275 грн.

Таким чином, за перевіряємий період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. ВАТ "Нельгівське ХПП" прийняло в касу підприємства 8752 грн. 50 коп. від реалізації товарів не власного виробництва.

Рішення податкового органу не можна визнати обґрунтованими у повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Проте, згідно ч.1 ст. 9 вищевказаного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Щодо приймання в касу підприємства 1447 грн. 50 коп. за спожиту електроенергію без застосування РРО суд зазначає наступне.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюють Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (далі за текстом - Правила №28).

Згідно п.1.2 Правил №28 користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності; населення - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Відповідно до п.1.10 Правил №28 електропередавальна організація не має права відмовити в передачі електричної енергії постачальникам електричної енергії, у приєднанні до її мереж інших електропередавальних організацій або замовників за умови дотримання ними вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів.

Електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося сторонами між позивачем та ВАТ "Запоріжжяобленерго" 01.11.2008 року укладено договір на постачання електроенергії №39, відповідно до якого позивач є споживачем побутової електроенергії.

З листа ВАТ "Запоріжжяобленерго" №64 від 06.10.2010 року вбачається, що відповідно до укладеного Договору №39 від 01.11.2008р. ВАТ "Нельгівське ХПП" має на своєму балансі житловий будинок. Постачати електроенергію в будинок по вул. Елеваторна, 1 Приморський РЕМ не має можливості у зв'язку з відсутністю поряд житлового будинку електромереж Приморського РЕМ.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ВАТ "Нельгівське хлібоприймальне підприємство" є основним споживачем та електропередавальною організацією щодо субспоживачів, відтак на дані відносини не поширюється поняття компенсації за використану електроенергію.

Крім того, Правила №28 взагалі не передбачає такої послуги як плата у вигляді компенсації за спожиту електроенергію населенням.

Таким чином, позивач повинен виконувати вимоги ч.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Щодо здійснення позивачем реалізації товарно-матеріальних цінностей не власного виробництва через касу підприємства суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період 06.04.2009 року, 08.04.2009 року та 20.08.2009 року позивач здійснив реалізацію товару, а саме дерев'яних відходів та шиферу б/у на загальну суму 7275 грн. без застосування РРО з оформленням видаткових накладних та прибуткових касових ордерів.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, оброблення дерева та виготовлення шиферу не є статутною діяльністю позивача. Таким чином, реалізовані дерев'яні відходи та шифер б/у не є продукцією власного виробництва цього підприємства, тому при здійсненні торгівлі ними немає підстав для застосування п.1 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відтак, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пункту п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є обґрунтованими та правомірними.

Проте під час винесення оскаржуваного рішення від 01.06.2010 року №0000502303 ДПІ у Приморському районі Запорізької області повинна була застосувати ст.250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч.4 ст.217 ГК України адміністративно-господарські санкції застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Податкова служба є органом державної влади і уповноважена на застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема такі повноваження ДПІ у спірних правовідносинах передбачені ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Частиною 1 ст.238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, відповідно до ст..239 ГК України, є штраф.

Статтею 241 ГК України визначено поняття адміністративно-господарського штрафу - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначається законами, що регулюють податкові та інші відношення, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до ст.. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

За своєю сутністю фінансові санкції, які визначені вказаним Законом, є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки застосовуються уповноваженим органом державної влади (податковою службою) і мета їх застосування полягає у притягненні суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що при застосуванні фінансових санкцій, які передбачені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розповсюджуються вимоги Господарського кодексу України.

Відповідно до ст..250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, правопорушення позивачем були вчинені у період з 21.10.2008 року по 20.08.2009 рік, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції №0000502303, прийнято 01.06.2010 р., тобто частково поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, а саме щодо здійснення реалізації електроенергії та реалізації шиферу після 01.06.2009 року.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення законодавства після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Таким чином, доводи відповідача про законність та обгрунтованість рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції №0000502303 спростовуються викладеним вище.

Встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (видокремлено, названо) та, що без неї оскаржуване рішення в іншій частині (частинах) не втрачає своє значення, суд може визнати ршення протиправним частково. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми як основного платежу, так і штрафних (фінансових) санкцій.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків. Як свідчить розрахунок відповідача. Наявний в матеріалах справи, а також відомості про платежі, прийняті позивачем, розмір штрафних санкцій, нарахованих в межах строку, визначеного ст.250 ГК, складає 3505грн.80коп.

На підставі зазначеного, рішення відповідача від 21.06.2010 року №0000502303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43762 грн. 50 коп.слід визнати протиправним частково, в частині застосування штрафних санкцій у сумі 40256грн.70коп. (43762 грн. 50 коп. - 3505грн.80коп.).

Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування названого рішення. Таким чином, встановивши, що рішення відповідача частково не відповідає вимогам відносно рішень суб'єктів владних повноважень, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, суд, з метою захисту прав позивача вважає за необхідне скасувати назване рішення у відповідній частині.

Отже, постанову суду першої інстанції, якою позовні вимоги задоволено у повному обсязі, слід визнати такою, що винесена внаслідок неповного з'ясування обставин справи, які дають можливість визначити частину штрафних санкцій, нарахованих у відповідності до чинного законодавства. Відповідно до ч.2 ст. 195 КАС суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Приморської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби задовольнити частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року - скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.06.2010 року №0000502303 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 40256 грн. 70 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приморської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року - скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій від 01.06.2010 року №0000502303 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 40256 грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

суддя: А.А. Щербак

суддя: Н.А. Олефіренко

Рішення суду виготовлено у повному обсязі 16.08.2013р.