Ухвала суду № 33823405, 23.04.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5621/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2013 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Першої Ужгородської Державної нотаріальної контора, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Ужгородське міське КП «Бюро технічної інвентаризації» про встановлення належності житлового будинку, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Першої Ужгородської Державної нотаріальної контора, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Ужгородське міське КП «Бюро технічної інвентаризації» про встановлення належності житлового будинку та зобовязання ОСОБА_2 службу Ужгородського міськрайонного управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_1 житловий будинок за адресою м. Ужгород, вул. Капушанська, 56 «А».

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, від 04.04.2013 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху у звязку з порушенням вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України, з зазначенням недоліків, які позивачу слід усунути, для цього був встановлений термін та розяснені наслідки невиконання ухвали судді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти' Франції від 16.12.1992 р.).

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_3 проти Сполученого королівства»від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України строк для усунення недоліків, не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач у встановлений термін в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув недоліки, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачеві.

У зв'язку з наведеним, повернення заяви відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків заявник має право повторно звернутися до суду з вказаним позовом.

Керуючись ст. 79, 81, 121 ЦПК Україні, суддя, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Першої Ужгородської Державної нотаріальної контора, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Ужгородське міське КП «Бюро технічної інвентаризації» про встановлення належності житлового будинку - вважати неподаною та повернути позивачу.

Розяснити позивачу, що залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області, через Ужгородський міськрайонний суд. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3