Постанова № 33820723, 03.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 876/7565/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.,

за участі секретаря судового засідання Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття», Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області. З врахуванням наступних заяв про зменшення та збільшення заявлених позовних вимог просив скасувати: податкове повідомлення-рішення №0000032341 2/22-02/02574001/8351 від 04.01.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 25576 грн. 25 коп., в тому числі 25362 грн. основного платежу та 214,25 грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0000052341 3/22-02/02574001/8349 від 01.04.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання по надходженнях від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на суму 1884,15 грн., в т.ч. 1507,32 грн. за основним платежем та 376,83 грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0000042341 4/22-02/02574001/8348 від 04.01.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 481937 грн. 93 коп., в т.ч. 385550,34 грн. основного платежу та 96387,59 грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0000032341 1/22-02/02574001/8350 від 04.01.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 726663 грн., в т.ч. 584160 грн. основного платежу та 142503 грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0000011742 від 04.01.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 3813,64 грн. основного платежу та 1463,41 грн. штрафу в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 1463,41 грн.

В обгрунтування вимог позовної заяви зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі висновків акту перевірки, які не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача у перевірених податкових періодах та неправильному застосуванні податкового та іншого законодавства.

Ухвалою суду першої інстанції від 05 квітня 2013 року було роз'єднано позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме, позовну вимогу, стосовно визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення № 0000042341 4/22-02/02574001/8348 від 04.01.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 481937 грн. 93 коп., в т.ч. 385550,34 грн. основного платежу та 96387,59 грн. штрафних санкцій виділено в окреме провадження.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» до Державної податкової інспекції в м. Ужгород, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2013 р. №0000032341 2/22-02/02574001/8351, № 0000052341 3/22-02/02574001/8349, № 0000032341 1/22-02/02574001/8350 та № 0000011742, - задоволено частково. Частково визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0000032341 1/22-02/02574001/8350 від 04.01.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 726663,00 грн., в т.ч. 584160,00 грн. основного платежу та 142503,00 грн. штрафних санкцій в частині донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість на суму 312500,00 грн., в т.ч. 250000,00 грн. основного платежу та 62500,00 грн. штрафних санкцій. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржили Публічне акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття», Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області та товариство з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд».

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області в поданій апеляційній сказі, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та часткового визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ним належним та достатнім доказом спростовано позиції позивача, однак судом першої інстанції при винесенні рішення проігноровано доводи відповідача та третьої сторони.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» не погоджуючись із постановою суду першої інстанції в частині донарахування 250000 грн. основного платежу та 62500 грн. штрафних санкцій, покликаючись на неправильне застосвання судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду в цій частині скасувати, в іншій частині залишити без змін.

В поданій апеляційній скарзі вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення судів щодо повернення помилково перерахованих коштів неналежною підставою для часткового задоволення позовних вимог, оскільки позивач не вчинив жодних дій, що свідчили про його ставлення до отриманих згідно рахунку фактури № Го-0000791 як до помилково перерахованих, навпаки матеріали справи доводять, що вказані кошти отримані як передоплата і використані як валовий дохід, тому підстав для зменшення податкового зобов'язання по відношенню до такої суми грошей немає. Позивач має в повному обсязі сплатити податок на додану вартість грошових коштів, що використовує у власному обороті і досі.

Публічне акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття», вважаючи оскаржувану постанову такою, що прийнята з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з численними грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності задоволення вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» та відмови в задоволенні апеляційних скарг Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд», з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 24.12.2012 року №3916/22-02/02574001.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013р.: №0000032341 2/22-02/02574001/8351, яким визначено податкове зобов'язання (збільшено суму грошового зобов'язання) по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 25576 грн. 25 коп., в тому числі 25362 грн. основного платежу та 214,25 грн. штрафних санкцій; № 0000032341 1/22-02/02574001/8350, яким визначено податкове зобов'язання (збільшено суму грошового зобов'язання) по податку на додану вартість на суму 726663 грн., в т.ч. 584160 грн. основного платежу та 142503 грн. штрафних санкцій; № 0000052341 3/22-02/02574001/8349, яким визначено податкове зобов'язання по надходженнях від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на суму 1884,15 грн., в т.ч. 1507,32 грн. за основним платежем та 376,83 грн. штрафних санкцій; № 0000042341 4/22-02/02574001/8348, яким визначено податкове зобов'язання (збільшено суму грошового зобов'язання) по орендній платі з юридичних осіб на суму 481937 грн. 93 коп., в т.ч. 385550,34 грн. основного платежу та 96387,59 грн. штрафних санкцій; № 0000011742, яким визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 3813,64 грн. основного платежу та 1463,41 грн. штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032341 2/22-02/02574001/8351 від 04.01.2013 р., яким донараховано податок на прибуток та необгрунтовано встановив правомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 25576 грн. 25 коп., яке проведено, у зв'язку із завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік в розмірі 154459 грн., за 2012 рік - 824195 грн., за 2011 рік - 982420 грн., які виникли в результаті заниження підприємством валового доходу у період з IV кв. 2009 року по І кв. 2011 року на суму 5958 грн., у період з II кв. 2011 року по III кв. 2012 року на суму 5203 грн. та завищення валових витрат за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року у сумі 1955116 грн., за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. у сумі 105422 грн., виходячи з наступного.

Так, Публічним акціонерним товариством «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» було укладено договори про надання послуг: 134/08 від 01.09.2008 р. про технічне обслуговування із приватним підприємством «ОСОБА_2» ; №1 від 01.10.2009 р. про технічне обслуговування та поточний ремонт автономної газової котельні із приватним підприємцем ОСОБА_3; №1 від 01.10.2009 р. про технічне обслуговування із приватним підприємцем ОСОБА_4; № б/н від 01.03.2010р. про надання послуг охорони із товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел секюріті систем сервіс корпорейшн».

За результатом проведеної переврки Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді Закарпатської області встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» не було документально підтверджено витрати, які понесені на оплату послуг за вищенаведеними договорами та не доведено їх зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032341 2/22-02/02574001/8351 від 04.01.2013 р., зокрема, на підставі того, що позивачем не надано документів, які б деталізували, які саме види робіт надавалися приватним підприємством «ОСОБА_2», приватним підприємцем ОСОБА_4, приватним підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел секюріті систем сервіс корпорейшн», економічно обгрунтовані розрахунки вартості послуг, наданих даними юридичними особами, по кожному виду робіт, а саме - скільки часу витрачено та скільки людей зайнято при виконанні кожного виду робіт на кожному конкретному об'єкті замовника; загальний обсяг виконаних робіт у натуральному і вартісному виразі.

Крім того, суд позивачем не було надано документи, які б підтверджували придбання та надання виконавцям приватним підприємством «ОСОБА_2», приватним підприємцем ОСОБА_4, приватним підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел секюріті систем сервіс корпорейшн» матеріалів замовника для виконання робіт згідно договорів.

Проте згідно матеріалів справи позивачем надано суду копії актів списання ТМЦ, а саме матеріалів, які використовувалися для здійснення ремонтних, сантехнічних, електромонтажних робіт. Вказані матеріали виписувалися на відповідальних осіб із штату замовника по вищезгаданих договорах та були використані виконавцями для здійснення робіт із технічного обслуговування, виконання сантехнічних, електромонтажних робіт та обслуговування котельні.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить виключний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Зокрема норма п.5.3.1. п.5.3 ст.1 вказаного Закону визначає, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

З аналізу вищенаведених норм Закону та укладених договорів випливає, що витрати на технічне обслуговування готелю, витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт автономної газової котельні, виконання сантехнічних та електромонтажних робіт, щодення цілодобова охорона об'єкту правомірно включені підприємством до складу валових витрат.

Витрати, які відповідач вважає непов'язаними із господарською діяльністю позивача, та включення яких до валових витрат, на думку Відповідача, призвело до їх завищення не входять до вищевикладеного переліку, а, отже, підлягали включенню до складу валових витрат, відповідно, позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення, яким нараховано податок на прибуток підлягала до задоволення.

Окрім того, відповідно до п.5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення даткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Нормою п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону передбачено неможливість віднесення до складу валових зитрат сум, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами. Тобто, Законом встановлено обмеження щодо віднесення сум до складу валових витрат лише за повної відсутності підтверджуючих документів. Позивачем же під час перевірки та судового розгляду справи надано всі підтверджуючі надання послуг документи, оформлені відповідно до вимог законодавства,.

Разом з тим, згідно з ч.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в результаті надання послуг приватним підприємством «ОСОБА_2», приватним підприємцем ОСОБА_4, приватним підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел секюріті систем сервіс корпорейшн» містять цілком достатню інформацію про зміст та обсяг господарської операції.

Крім того, відповідачем не заперечується факт реального надання позивачу відповідних послуг, достовірність первинних документів та правомірність укладених договорів. Позивачем було наведено суду доводи та надано достатньо доказів в обгрунтування неправомірності вищенаведених висновків Державної податкової інспекції в м. Ужгороді.

Щодо заявленої позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052341 3/22-02/02574001/8349, яким визначено податкове зобов'язання по надходженнях від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на суму 1884,15 грн., в т.ч. 1507,32 грн. з основним платежем та 376,83 грн. штрафних санкцій, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги, виходячи з наступного.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища екологічного податку на суму 1507,32 грн. внаслідок непроведення позивачем нарахування збору за розміщення відходів (відпрацьовані люмінесцентні лампи), всупереч Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303.

Разом з тим, в силу п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; «зміщення відходів; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» знешкодженням відходів є зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення; зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Між позивачем та товаристом з обмеженою відповідальністю «Еко Лайф» було укладено Договір №11/03 про знешкодження відпрацьованих люмінесцентних ламп від 15.03.2010 p., відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» (здавальник) зобов'язується здати відпрацьовані люмінесцентні лампи (BЛЛ) та оплатити товариству з обмеженою відповідальністю «Еко Лайф» (одержувачу) послуги по знешкодженню ВЛЛ та дугових ртутних ламп (ДРЛ). Одержувач зобов'язується прийняти від Здавальника на своєму складі ВЛЛ, упаковані згідно з інструкцією і провести їх знешкодження.

Відповідно, законодавство розмежовує поняття «знешкодження відходів», яке мало місце у даному випадку, та поняття «розміщення відходів», яке неправильно застосоване Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді, що призвело до безпідставного донарахування позивачу збору за забруднення (за розміщення відходів) у розмірі 1507,32 грн.

Таким чином, позивачем було укладено договір на «знешкодження відходів», за яке законодавством не передбачено сплати збору за забруднення навколишнього середовища, тому, неправильно застосоване перевіркою поняття «розміщення відходів» призвело до безпідставного донарахування позивачу збору за забруднення (за розміщення відходів) у розмірі 1507,32 грн., що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0000052341 3/22-02/02574001/8349 від 01.04.2013 p.

Щодо заявленої позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011742 5/22-02/02574001/83, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у скасуванні вказаного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30 жовтня 2012 року порушено провадження у справі № 125008/977/2012 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 цього Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2009 №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» наголошено на тому, що передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», не включені.

Також роз'яснено, що за змістом ст. 12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Із аналізу вищенаведених законодавчих норм та їх роз'яснень вбачається, що в результаті проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді безпідставно нараховано штрафні (фінансові) санкції за встановлені порушення. Відповідно, всі податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки повинні бути скасовані судом в частині стягнення штрафних санкцій.

Висновок суду про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли дня після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення є таким, що суперечить вищенаведеним нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Щодо заявленої позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032341 1/22-02/02574001/8350 про збільшення податку на додану вартість на суму 726663 грн., в т.ч. 584160 грн. основного платежу та 142503 грн. штрафних санкцій, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити з наступне.

Сума податку на додану вартість, що донарахована податковим органом та відповідна штрафна санкція складається із донарахованих податкових зобов'язань по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел сек'юріті систем сервіс корпорейшен» на 56160,00 грн. (завищення податкового кредиту на дану суму) та 528000 грн. по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд».

Так, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел секюріті систем сервіс корпорейшин», було укладено договір №б/н від 01.03.2010 року про надання послуг охорони.

Публічне акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» включало в окремих періодах до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешенал секюріті систем сервіс корпорейшн». Відповідно, загальна сума податкового кредиту, сформованого Позивачем від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенал секюріті систем сервіс корпорейшн» становить 56160 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування даного податкового повідомлення-рішення в частині встановленого завищення податкового кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що працівниками Державної податкової інспекції в м. Ужгороді направлено запит на підтвердження взаємовідносин даного контрагенту із позивачем та здійснено вихід на юридичну адресу підприємства, в результаті чого встановлено його відсутність за місцем реєстрації, про що складено відповідний акт. Крім того, судом першої інстанції взято до уваги, що згідно звітності кількість працюючих даного суб'єкта підприємницької діяльності - 1 працівник. Остання звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенал секюріті систем сервіс корпорейшн» подана за перше півріччя 2010 року. Відтак, суд першої інстанції провівши аналіз податкової звітності зробив висновок про сумнівність придбаних послуг, оскільки 1 працівник не може здійснити таку кількість послуг по охороні: 1 доба - 24 години = 720 людини/години.

Проте при укладенні договору охорони та під час надання послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешенал секюріті систем сервіс корпорейшн» позивачу, ним не проводилася перевірка на предмет достовірності та законності трудових чи договірних відносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешенал секюріті систем сервіс корпорейшн» та особами, які безпосередньо охороняли приміщення.

За вищевказані послуги, позивачем було отримано податкові накладні, згідно яких сформовано податковий кредит, який був безпідставно зменшений податковим органом в сумі 56160,00 грн.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відтак, Публічним акціонерним товариством «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» не було порушено жодних положень податкового законодавства, які передбачають право на віднесення сум до податкового кредиту, так як віднесення до податкового кредиту сум проводилося ним на основі належним чином виписаних податкових накладних, а послуги, надані товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешенал секюріті систем сервіс корпорейшн» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032341 1/22-02/02574001/8350 в частині стягнення суми завищеного податкового кредиту в розмірі 56160 грн.

Рішення суду щодо часткового задоволення позовної вимоги - визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0000032341 1/22-02/02574001/8350 в частині донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість на суму 312500,00 грн., в т.ч. 250000,00 грн. основного платежу та 62500,00 грн. штрафних санкцій також є безпідставним, позовна вимога підлягала до задоволення в повному обсязі, у зв'язку з наступним.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період 01.10.2009 року по 30.09.2012 року безпідставно та необгрунтовано встановлено їх заниження підприємством на суму 528000 грн.

21.10.2011 року Публічним акціонерним товариством «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» отримано на розрахунковий рахунок суму коштів 3 200 000 грн. від товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» як оплату за проживання згідно рахунку- фактури №Го-0000791 від 20.10.2011 року, згідно якого вартість послуг з проживання складала 32000 грн. (в т.ч. ПДВ - 5333,33 грн.).

Перевіркою встановлено, що кошти, отримані підприємством на розрахунковий рахунок у сумі 3 200 000 грн. підпадають під визначення попередньої оплати та підлягають відображенню у складі податкових зобов'язань підприємства за відповідний звітний період.

Однак, Публічне акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» виставило рахунок-фактуру від 20.10.2011 р.№Го-0000791 за проживання на суму 32000,00 грн., а товариством з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» в рахунок попередньої оплати платіжним врученням №11 від 21.10.2011 року перераховано на рахунок Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» 3200000,00 грн. замість виставлених до сплати 32000,00 грн.

Факт помилкового перерахування коштів товариством з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» підтверджується листом 10 від 20.10.2011 року з проханням повернути помилково перераховані кошти в розмірі 168000,00 грн.

Відтак, враховуючи те, що на дану суму коштів послуги Публічним акціонерним товариством «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» не надавалися та беручи до уваги факт помилкового перерахування коштів, позивачем правомірно не було виписанло податкову накладну та не було включено дані кошти до податкових юбов'язань з податку на додану вартість, оскільки підстав для таких дій у позивача не було.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Крім того, листом товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» від 24.10.2011 року №10 підтверджено, що сума 3 168 000 грн. є саме помилково перерахованими коштами.

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» подано позовні заяви, якими заявлено вимогу про часткове стягнення помилково перерахованих коштів, за результатами розгляду яких винесено рішення господарського суду Закарпатської області про стягнення вказаних сум.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12 липня 2012 року було визнано помилково сплаченими та стягнутими на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» із позивача кошти в сумі 500000,00 грн., рішенням від 12.12.2012 р. - 450000,00 грн. та рішенням від 17.12.2012 р. - 550000,00 грн., що в цілому становить 1500000,00 грн.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що на такі кошти податковий орган протиправно здійснив нарахування податку на додану вартість в сумі 250000,00 грн. та відповідно застосував штрафну санкцію в сумі 62500,00 грн., щодо решти коштів, в сумі 1668000,00 грн., які були сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» на рахунок позивача, то податковий орган правомірно здійснив нарахування податку на додану вартість.

Суд першої інстанції виходив з того, що представником товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» в судовому засіданні повідомлялося, що враховуючи неповернення коштів Публічним акціонерним товариством «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» в сумі 1668000,00 грн., товариство з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» розраховує на отримання послуг на вищевказані кошти, відтак, на основі таких тверджень представника третьої особи суд зробив висновок про непідтвердженість факту помилкового перерахування даної суми коштів. Однак, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази - листи ТОВ "Транскарпатбуд", копії позовних заяв та рішення господарського суду, які досліджувалися судом, зроблений висновок суперечить обставинам справи та свідчить про неповне встановлення обставин справи.

В силу норми п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі іі ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 14.1.191 цього кодексу постачання товарів - ...будь-яке передання права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін або дарування такого говару, а також постачання товарів за рішенням суду. У свою чергу, під постачанням послуг розуміють будь-яку операцію, ...яка не є поставкою товарів, або іншу операцію з передання права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи або надання інших майнових прав щодо таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, споживаних у процесі здійснення певної дії, або проведення певної діяльності.

Тобто, якщо кошти надійшли помилково (не як оплата товарів/послуг), то податкові зобов'язання не виникають, бо не передбачається здійснення операції, яка буде об'єктом оподаткування.

Жодною нормою податкового законодавства не передбачено обов'язку платника податку нараховувати податок на додану вартість на помилково перераховані йому кошти.

При винесенні рішення про часткове скасування даного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції покликається на п.п. 7.4.1., п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складаєтьс із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункто 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Та на на п. 198.1, ст. 198 Розділу V Податкового кодексу Україї згідно з яким право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснеї операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну риторію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі їй їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на пане платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі гримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами іперативного або фінансового лізингу.

З аналізу даних норм випливає, що такі не врегульовують правовий статус коштів, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, а передбачають визначення та правові підстави для віднесення сум до податкового кредиту.

Жодною правовою нормою податкового законодавства не передбачено можливість різного трактування правового режиму оподаткування єдиної суми коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок платника податків, тобто, рішення суду про оподаткування частини суми помилково перерахованих коштів податком на додану вартість, та відсутності оподаткування податку на додану вартість на іншу частину суми помилково перерахованих коштів є незаконним.

Вказане рішення не може бути обгрунтоване використанням чи невикористанням даних коштів у господарській діяльності платника податків, оскільки у даному випадку йдеться про зобов'язання з податку на додану вартість, а не з податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про підставність заявлених позовних вимог та необхідності задоволення таких в повному обсязі. Зважаючи на викладене, оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустив порушення норм матеріального права, відмовляючи у задоволені частини заявлених позовних вимог, колегія суддів вбачає підстави для скасування такого рішення та винесення нового про задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі № 807/85/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000032341 2/22-02/02574001/8351 від 04.01.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 25576,25 грн., в тому числі 25362 грн. основного платежу та 214,25 грн. штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000052341 2/22-02/02574001/8349 від 04.01.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання по надходженнях від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на суму 1884,15 грн., в тому числі 1507,32 грн. за основним платежем та 376,83 грн. штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000032341 1/22-02/02574001/8350 від 04.01.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 726663 грн., в тому числі 584160 грн. основного платежу та 142503,25 грн. штрафних санкцій в частині стягнення суми завищеного податкового кредиту в розмірі 56160 грн. з основного платежу та 142503 грн. нарахованих штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000011742 від 04.01.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 3813,64 грн. основного платежу та 1463,41 грн. штрафу в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 1463,41 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя І.І. Запотічний

суддя С.М. Кузьмич

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.09.2013 року