Ухвала суду № 33820519, 19.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7129/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Сорочко Є.О., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" до Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрпластик», звернулось до суду з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 лютого 2013 року № 0000112320, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 1 176 997 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 588 498,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2013 року № 0000112320, прийняте Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Укрпластик» (код ЄДРПОУ 00203588) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Укрпластик» (код ЄДРПОУ 00203588) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року» від 18.01.2013 року № 46/40-10/23-20/00203588.

Відповідач в ході перевірки прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2012 року у сумі 1 176 997 грн.

На підставі акту перевірки 12 лютого 2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112320, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 1 176 997 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень) та нараховані штрафні санкції у розмірі 588 498,50 грн. (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 50 копійок).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивач в порядку п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, подав заперечення до акту перевірки, в яких просив скасувати висновки акту перевірки з врахуванням висвітлених заперечень.

За результатами розгляду заперечень рішенням відповідача висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

Крім того, спірне податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку. Так, позивачем 21.02.2013 р. подано скаргу №10/5-850 на податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 р. №0000112320 до Державної податкової служби України в порядку ст. 56 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду скарги позивача Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення від 22.04.2013 р. № 1253/6/99-99-10-01-15, яким залишило без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.02.2013 р. № 0000112320, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючи з вказаним податковим повідомленням-рішення позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав правові підстави для віднесення сум ПДВ, фактично сплачених у вересні 2012 року при ввезенні товарів на митну територію України до податкового кредиту за вересень 2012 року та відповідно мав право заявити до відшкодування у декларації за жовтень 2012 року частину залишку від'ємного значення у сумі 1 176 997 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Матеріали справи підтверджують, що позивач в перевіряємому періоді імпортував сировину для власного виробництва та здійснив оформлення вантажно-митних декларацій. В оригіналах кожної вантажно-митної декларації за вересень та жовтень 2012 p., які були надані відповідачу під час перевірки, у графі 50 банком зроблено відмітку про сплату податку на додану вартість в повному обсязі з датою перерахування ПДВ по кожній вантажно-митній декларації. Сума ПДВ по кожній вантажно-митній декларації зазначена у графах 47 та 48, а сплата податку підтверджена відмітками Київської регіональної митниці.

На думку відповідача, в порушення п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем по декларації за жовтень 2012 р. заявлено відшкодування ПДВ з бюджету частину залишку від'ємного значення, яка фактично не сплачена у вересні 2012 р. та у звітному податковому періоді у сумі 1 176 997 грн. При цьому, до вказаного висновку відповідач дійшов на підставі того, що, необхідними умовами для отримання права на бюджетне відшкодування ПДВ - отримання платником податків відповідного товару, згідно умов договору, та здійснення сплати за цей товар. Тобто відповідач пов'язує настання у позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ з фактом здійснення платником податків сплати за отриманий товар.

Вказані висновки зроблені відповідачем на підставі наданих до перевірки виписках банку в розділі мета платежу вказано «переплата митних платежів згідно діючих тарифів», що на думку відповідача робить неможливим підтвердити оплату платником товарів чи послуг.

Однак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що висновок відповідача не можуть ґрунтуватись на припущеннях через неможливість перевірити здійснену оплату по банківських виписках.

Так, вказаний висновок відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства та документам, які містяться в матеріалах перевірки та матеріалах судової справи, що підтверджується наступним.

У вересні та жовтні 2012 року Позивач імпортував сировину для власного виробництва та здійснив оформлення вантажно-митних декларацій. В оригіналах кожної вантажно-митної декларації за серпень та вересень 2012 р., які були надані відповідачу під час перевірки, у графі 50 банком зроблено відмітку про сплату податку на додану вартість в повному обсязі з датою перерахування ПДВ по кожній конкретній вантажно-митній декларації. Сума ПДВ по кожній вантажно-митній декларації зазначена у графах 47 та 48, а сплата податку підтверджена відмітками Київської регіональної митниці.

У відповідності до п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту,у разі ввезення товарів на митну територію України, митну декларацію, оформлену відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п.20 ст.4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (п.8 ст. 264 МКУ).

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що правовими підставами для отримання бюджетного відшкодування при ввезенні товарів на митну територію України, є: зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного періоду; фактична оплата податку, яка, у разі ввезення товарів на митну територію України, підтверджується виключно митною декларацією, оформленою відповідно до вимог законодавства. При цьому, проведення оплати за товар, в даному випадку, не є обов'язковою умовою для отримання бюджетного відшкодування.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист Київської регіональної митниці, згідно додатків до якого, підтверджено використання коштів, сплачених позивачем за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року (т.2, а.с.257-265), яким підтверджено обороти позивача на рахунку митниці за серпень-грудень 2012 року, де в окремих колонках зазначено суми сплати позивачем як державного мита, так і сум податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі ввезення товарів на митну територію України підтвердженням сплати податку є митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а платник податку має право на бюджетне відшкодування ПДВ незалежно від проведення оплати за поставлений товар.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за наслідками аналізу первинних документів, а саме банківських виписок, де в розділі мета платежу вказано «передплата митних платежів згідно діючих тарифів (без ПДВ)», зроблено висновок про неможливість підтвердження факту оплати позивачем товарів/послуг.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про помилковість даного висновку відповідача.

Так, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПКУ).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п.201.12ст. 201 ПКУ).

Так, судом першої інстанції встановлено, що протягом вересня 2012 року позивачем при ввезенні товарів на територію України було сплачено ПДВ на загальну суму 1176 997 грн., у зв'язку з чим до декларації за жовтень 2012 року заявлено вказану суму до бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість при імпорті товарів, придбаних у нерезидента, є належним чином оформлена вантажно-митна декларація і використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав правові підстави для віднесення сум ПДВ, фактично сплачених у вересні 2012 року при ввезенні товарів на митну територію України до податкового кредиту за вересень 2012 року та відповідно мав право заявити до відшкодування у декларації за жовтень 2012 року частину залишку від'ємного значення у сумі 1 176 997 грн.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при прийнятті Відповідачем спірного повідомлення-рішення ним не було дотримано вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 вересня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Є.О. Сорочко

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.