Ухвала суду № 33820525, 19.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1589/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Сорочко Є.О., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ремін" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, приватне підприємство «Ремін», звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 року № 000902301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 59600 грн., у тому числі за основним платежем 47688 грн., та 11912 грн. - за штрафними санкціями; № 000892301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 31964 грн., штрафна санкція - 1 грн.;

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року № 000892301 та № 000902301.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 16.01.2013 року по 22.01.2013 року державним податковим ревізором проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Ремін» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені взаємовідносин із ПП «Укрспецкомплект-3» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 28.01.2013 року № 37/23-2/24417176, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п. 1.32 ст. 1, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31963 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 52 грн., за 2-3 квартали 2011 рік на суму 22109 грн., за 3-4 квартали 2011 року на суму 9802 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 47688 грн.

На підставі акту перевірки від 28.01.2013 року № 37/23-2/24417176 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 08.02.2013 року № 000902301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 59600 грн., у тому числі за основним платежем 47688 грн., та 11912 грн. - за штрафними санкціями; № 000892301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 31964 грн., штрафна санкція - 1 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року № 000892301 та № 000902301, прийняті ДПІ у м. Черкасах необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Ремін» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, так як згідно наданих документів встановлена реальність та товарність угод.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з контрагентом ПП «Укрпромспецкомплект-3», що підтверджується укладеними між ними договорами поставки № 70/10/11 від 20.10.2011 року та № 008/01/12 від 01.01.2012 року, відповідно до умов яких замовник (позивач) доручає, а постачальник - ПП «Укрпромспецкомплект-3» приймає на себе зобов'язання поставити комплектуючі до електродвигунів та електромагнітів, статора електродвигунів, електродвигуни, підшипники ізоляційні та інші електроматеріали згідно із заявкою замовника. Термін дії договорів - листопад 2011 року та 2012 рік відповідно.

На підтвердження виконання умов договорів із ПП «Укрспецкомплект-3» перевіряючим надані: накладна № 15 від 28.01.2011 року, податкова накладна № 15 від 25.01.2011 року, рахунок-фактура № АВ-0000359 від 09.03.2011 року, товарно-транспортна накладна № 8 від 28.01.2011 року, податкова накладна № 15 від 25.01.2011 року, накладна № 408 від 30.08.2011 року, товарно-транспортна накладна № 17 від 30.08.2011 року, податкова накладна № 408 від 25.08.2011 року, накладна № 61 від 30.09.2011 року, податкова накладна № 95 від 30.09.2011 року, товарно-транспортна накладна № 12 від 30.09.2011 року, акт списання № СпТ-000011 від 30.09.2011 року, копія платіжного доручення № 1155 від 30.09.2011 року, накладна № 57 від 22.09.2011 року, акт списання № СпТ-00009 від 30.09.2011 року, товарно-транспортна накладна № 23 від 22.09.2011 року, копія платіжного доручення № 1130 від 21.09.2011 року, податкова накладна № 50 від 21.09.2011 року, накладна № 76 від 31.10.2011 року, акт списання №СпТ-000001 від 30.11.2011 року, товарно-транспортна накладна № 28 від 31.10.2011 року, копія платіжного доручення № 1204 від 31.10.2011 року, податкова накладна № 76 від 31.10.2011 року, накладна № 82 від 30.11.2011 року, акт списання №СпТ - 000005 від 31.12.2011 року, товарно-транспортна накладна № 34 від 30.11.2011 року, копія платіжного доручення № 1240 від 29.11.2011 року, податкова накладна № 82 від 29.11.2011 року, накладна № 24 від 13.12.2011 року, податкова накладна № 24 від 08.12.2011 року, товарно-транспортна накладна № 37 від 13.12.2011 року, копія платіжного доручення № 1260 від 08.12.2011 року, накладна № 51 від 30.01.2012 року, копія платіжного доручення № 1339 від 30.01.2012 року, податкова накладна № 51 від 30.01.2012 року, товарно-транспортна накладна № 41 від 30.01.2012 року, акт списання № СпТ-000001 від 31.01.2012 року, накладна № 50 від 29.02.2012 року, податкова накладна № 50 від 23.02.2012 року, товарно-транспортна накладна № 45 від 29.02.2012 року, накладна № 27 від 09.03.2012 року, товарно-транспортна накладна № 48 від 09.03.2012 року, податкова накладна № 27 від 02.03.2012 року, накладна № 28 від 19.03.2012 року, товарно-транспортна накладна № 51 від 19.03.2012 року, податкова накладна № 28 від 14.03.2012 року, копія платіжного доручення № 1428 від 14.03.2012 року, акт списання № СпТ-000006 від 31.03.2012 року, накладна № 63 від 28.04.2012 року, податкова накладна № 63 від 26.04.2012 року, товарно-транспортна накладна № 59 від 28.04.2012 року, копія платіжного доручення № 1501 від 26.04.2012 року, акт списання № СпТ-000007 від 30.04.2012 року, накладна від 31.05.2012 року, товарно-транспортна накладна № 62 від 31.05.2012 року, копія платіжного доручення № 1564 від 30.05.2012 року, податкова накладна № 82 від 30.05.2012 року, акт списання № СпТ-000013 від 29.06.2012 року ( а.с. 138-207).

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані первинні документи обліку в повній мірі підтверджують товарність угод між позивачем та його контрагента, зокрема, підтверджують можливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу та місця, присутність необхідних умов для досягнення результатів у власній господарській діяльності, здійснення операцій з тими товарами, що використовується позивачем у власній господарській діяльності, облікований для цілей безпосередньо пов'язаних з діяльністю позивача.

Крім того, відповідачем, в акті перевірки зауважено, що в податкових накладних у графі «вид цивільно-правового договору», виписаних контрагентом, наведена інформація відмінна від тієї, що міститься у первинних документах, наданих підприємством до перевірки, а саме назва , номер й дата наданого на перевірку договору не співпадає з назвою, номером та датою вказаних у податкових накладних; в акті зроблений висновок про те, що податкові та видаткові накладні, ПП «Укрспецкомплект-3» виписані без реального настання правових наслідків та для формального оформлення безтоварних фінансово-господарських операцій, а тому документи не свідчать про використання даних робіт (послуг) у власній господарській діяльності підприємства.

Перевіряючими зроблений висновок про фактичне нездійснення господарських операцій, нереальність їх здійснення з вищезазначеним контрагентом позивача на підставі акту перевірки від 10.07.2012 № 463/22-11/31489369 про результати проведення перевірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.01.2011 року по 27.06.2012 року.

На підставі чого відповідачем зроблений висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 27.06.2012 року на загальну суму 47688, 16 грн. та заниження податку на прибуток за даний період на суму 31963 грн.

Разом з тим, порушень податкового законодавства щодо позивача перевіряючими не виявлено.

Однак, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що вказані документи в повній мірі підтверджуються виконання умов договору та використання послуг у власній господарській діяльності.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Також підставою для винесення оскаржуваних рішень слугували постанова від 18.07.2012 слідчого СУ ДПС у Черкаській області про порушення кримінальної справи № НОМЕР_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, в якій зазначено, що ОСОБА_2 будучи директором і головним бухгалтером ПП «Укрпромспецкомплект-3», з метою систематичного збагачення, в період 2011-2012 років, використовуючи реквізити ПП «Укрпромспецкомплект-3» та завідомо підроблені документи, проводив безтоварні операції прикриваючи таким чином незаконну діяльність.

Однак, суд першої інстанції обгрунтовано зауважує, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.08.2012, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04.10.2012 ( а.с. 75-79), скасовано постанову слідчого управління ДПС в Черкаській області від 18.07.2012 про порушення кримінальної справи стосовно директора ПП «Укрспецкомплект-3» ОСОБА_2

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, видаткові, цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із ПП «Укрпромспецкомплект-3» відповідають вимогам статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 вересня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Є.О. Сорочко

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.