Постанова № 33813049, 27.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2013 року 810/3333/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Кандибенка О.В.,

представника відповідача - Стрельбіцького А.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

27 червня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» (ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Маран», підприємство) із позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2013 року №0001041510 та від 30 травня 2013 року №0001851510.

Зазначали, що договором оренди між позивачем і Гірською сільською радою чітко визначено розмір орендної плати за відповідну земельну ділянку, при цьому у такому договорі не передбачена як підстава для перегляду орендної плати за землю зміна її грошової оцінки. Наголошували, що відповідач необґрунтовано ототожнює земельний податок і орендну плату; а правовідносини оренди між сторонами договору виникли у 2004 році, тому до них не можна застосовувати норми законодавства, які почали діяти пізніше. Крім того, стверджували, що підприємство дізналося про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки лише у 2012 році.

Посилаючись на порушення податковим органом положень Конституції України, Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Протокольною ухвалою суду від 24 вересня 2013 року було замінено первинного відповідача - Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Державної податкової служби на її правонаступника (у зв'язку із реорганізацією) - Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував; підкреслював, що у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за відповідні земельні ділянки. Зазначав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про донарахування грошового зобов'язання із орендної плати та стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта № 72/15-1/24210133 від 8 лютого 2013 року, на підприємстві у період з 7 лютого по 8 лютого 2013 року проведено камеральну перевірку податкової звітності із плати за землю (а.с.32-35).

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» при визначенні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки відмінний від того, який підлягав застосуванню, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за 2010 рік на 188310,16 грн., за 2011 рік на 188310,16 грн., за 2012 рік - на таку ж суму. На підтвердження отримання позивачем примірника Акта Інспекцією надано копію рекомендованого повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення (а.с.37).

На підставі такого Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0001041510 із визначенням грошового зобов'язання з орендної плати за основним платежем 470777,40 грн. і штрафних санкцій у сумі 117695,10 грн.

За наслідками оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення у адміністративному порядку Державною податковою службою у Київській області було виявлено помилку у розрахунках при винесенні повідомлення-рішення №0001041510, а саме: встановлено, що основна сума заниженого зобов'язання становить 564930,48 грн., у той час як у податковому повідомленні-рішенні вказано 470777,4 грн. У зв'язку із цим, податковим органом було збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю Приватному підприємству «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» на 94153,08 грн. та винесено відповідне повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року №0001851510.

Судом встановлено, що 18 січня 2005 року між Гірською сільською радою та Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» укладено договір оренди земельної ділянки під комплекс автодорожнього обслуговування, загальною площею 25300 м.кв., яка знаходиться у с. Гора Бориспільського району Київської області по вул. Шкільній, 1, у межах населеного пункту (а.с.78-89).

За умовами цього договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 661063,70 грн. Згідно пункту 2.7.1 вказаного договору орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за ріку розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки та становить 19831,91 грн.

Рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20 листопада 2009 року №1482-25-V «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільського населеного пункту с. Гора» затверджено відповідну технічну документацію з нормативної грошовою оцінки земель сільського пункту Гора Бориспільського району Київської області, якою визначено базову вартість одного квадратного метру земель такого населеного пункту 99,40 грн./м. кв. (а.с.61,69).

Рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 20 листопада 2009 року № 1482-25-V було оприлюднене на стенді сільської ради з 20 грудня 2009 року, а також на сайті Бориспільської районної державної адміністрації raybori.gov.ua в розділі «Сільські ради» - «Гірська» - «Документи» (лист Гірської сільської ради від 2 серпня 2013 №480, а.с.60).

Згідно відповіді Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області на судовий запит, нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 25300 м.кв., яка знаходиться в селі Гора та перебуває у користуванні у Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» становить 7135080,34 грн. Вказано, що з 2010 року коефіцієнт індексації не змінювався та нормативна грошова оцінка залишається сталою (а.с.63).

Також зазначено, що Управління Держкомзему у Бориспільському районі було надано витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки Гірській сільській раді на її звернення. Копія такого витягу подана до суду (а.с.65) та досліджена у судовому засіданні.

Позивачем до ДПІ було надано податкові декларації з плати за землю за 2010, 2011 та 2012 роки, де визначено річну суму орендної плати за кожний такий рік у розмірі 25742,25 грн. та сплачено податкові зобов'язання у такій сумі.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд виходить із такого.

Щодо спірних відносин, які мали місце у 2010 році.

Так, розмір і порядок сплати орендної плати у випадку, що розглядається у цей період урегульовувались Законами України «Про плату за землю» та «Про оренду землі».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» №2536-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 13 цього закону встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За правилами статті 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

За змістом частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Як встановлює стаття 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

За визначенням частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як закріплює частина четверта такої статті річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Згідно пункту 2.7.6 договору оренди від 18 січня 2005 року між позивачем та Гірською сільською радою у разі збільшення земельного податку розмір орендної плати за згодою сторін може бути збільшено на відповідну суму за вимогою орендодавця, але не частіше ніж раз на рік (а.с.80).

За приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статті 8 Закону України «Про плату за землю» передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Однак статтею 30 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, це не тягне автоматичної зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати згідно із законодавством, яке діяло у цей період.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справах № 21-443а12 від 11 червня 2013 року та № 21-166а13 від 11 червня 2013 року.

За приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У зв'язку із викладеним, позов у цій частині вимог - підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам у 2011-2012 роках, суд зазначає наступне.

Так, 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким урегульовано питання внесення плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на праві постійного користування і оренди.

За визначенням підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За нормами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно пунктів 288.2 та 288.3 статті 288 такого кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Підпунктом 288.5.1. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом

За змістом вимог пункту 274.1 статті 274 і 285.1 статті 285 вказаного вище Кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Аналіз коментованих норм Закону вказує на те, що річна сума платежу за оренду земельних ділянок під комплекс автодорожнього обслуговування не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до вимог пункту 286.1 статті 286 наведеного Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За нормами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За правилами підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Як уже зазначалося вище, нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки була встановлена у листопаді 2009 року, рішення про що оприлюднено на стенді сільської ради з 20 грудня 2009 року, а також на сайті Бориспільської районної державної адміністрації raybori.gov.ua в розділі «Сільські ради» - «Гірська» - «Документи».

Тому суд вважає безпідставним посилання позивача на умову договору, як на підставу для сплати орендної плати в меншому розмірі, оскільки такий договір повинен бути приведений у відповідність до вимог Податкового кодексу України.

Як закріплює підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не виконано в повному обсязі його податковий обов'язок щодо сплати орендної плати за 2011-2012 роки, а тому висновок відповідача щодо збільшення йому грошових зобов'язань із цього податку за цей період є обґрунтованим.

Отже, позовні вимоги у частині оскарження донарахування податкових зобов'язань із орендної плати та штрафних санкцій за 2011-2012 роки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню у частині вимог щодо 2010 року, то суд визначає суму, у розмірі якої податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, наступним чином.

Так, на підставі акта перевірки (а.с.32-35), розрахунку штрафних санкцій до такого акта (а.с.36), розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням рішення про результати розгляду скарги (а.с.95) та письмових пояснень представника відповідача (а.с.96-97), судом встановлено, що сума податкового зобов'язання з податку за землю за 2010 рік, донарахована податкових органом, становить 188310,16 грн. - основний платіж; донараховані штрафні санкції за цей же рік визначені на рівні 25 відсотків від основного зобов'язання і складають 47077,54 грн. Разом дорівнює 235387 грн. 70 коп. (188310,16 грн. + 47077,54 грн.)

Оскільки така сума повністю включена до податкового повідомлення-рішення від 18 березня 2013 року №0001041510, то останнє підлягає скасування саме у частині вказаної вище відповідної суми зобов'язань із орендної плати за 2010 рік і штрафних санкцій за аналогічний період. Податкове ж повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року №0001851510 підлягає залишенню без змін.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

За положеннями частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки обсяг задоволених позовних вимог охоплює розмір сплаченого судового збору, то він підлягає присудженню на користь позивача у повному обсязі його сплати.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції від 18 березня 2013 року №0001041510 в частині нарахування суми грошового зобов'язання із орендної плати за 2010 рік у розмірі 235387 (двісті тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 70 коп., з яких: 188310 (сто вісімдесят вісім тисяч триста десять) грн. 16 коп. - за основним платежем; 47077 (сорок сім тисяч сімдесят сім) грн. 54 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 вересня 2013 р.