Постанова № 33808320, 26.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 919/601/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіДанилова Т.Б., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Морський регістр судноплавства"на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 рокуу справі№ 919/601/13господарського судуміста Севастополяза позовомФонду комунального майна Севастопольської міської радидо Приватного акціонерного товариства "Морський регістр судноплавства"простягнення 252 842, 87 грн.в судове засідання представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного акціонерного товариства "Морський регістр судноплавства" (далі за текстом - ПАТ "Морський регістр судноплавства") про стягнення заборгованості по договору № 130/10ф від 30.03.2010 року у розмірі 252 842, 87 грн.

Вказана заява ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.05.2013 року прийнята до провадження та призначена до розгляду.

17.07.2013 року ПАТ "Морський регістр судноплавства" звернулось до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання договору №130/10ф від 30.03.2010 року недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.07.2013 року у справі № 919/601/13 повернуто зустрічну позовну заяву ПАТ "Морський регістр судноплавства" до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання договору недійсним без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ "Морський регістр судноплавства" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду міста Севастополя від 22.07.2013 року у справі № 919/601/13.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року у справі № 919/601/13 апеляційну скаргу ПАТ "Морський регістр судноплавства" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Севастополя від 22.07.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ПАТ "Морський регістр судноплавства" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року у справі № 919/601/13, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.09.2013 року № 03-05/2332 для перегляду в касаційному порядку справи № 919/601/13 у зв'язку із відпусткою судді Першикова Є.В. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Данилової Т.Б., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Морський регістр судноплавства" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання договору №130/10ф від 30.03. 2010 року недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.07.2013 року у справі № 919/601/13, яка залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду, повернуто зустрічну позовну заяву ПАТ "Морський регістр судноплавства" до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання договору недійсним без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Вказана ухвала мотивована тим, що ПАТ "Морський регістр судноплавства" до зустрічної позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Порядок звернення, порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції передбачено Розділами VIII, ІХ ГПК України.

Так, при вирішенні питання суддею про прийняття позовної заяви згідно положень ст. 61 ГПК України він перевіряє відповідність поданої заяви вимогам закону, а саме, статтям 54 - 58 ГПК України.

Частиною 2 ст. 60 ГПК України закріплено, що подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Не додержання позивачем встановлених вимог до позовної заяви, тягне передбачені Кодексом наслідки, зокрема передбачені ст. 63 ГПК України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Документом, що підтверджує сплату державного мита, є відповідний документ фінансової установи, яка здійснила перерахування суми державного мита до бюджету.

Частиною 2 ст. 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Нормами статей 1, 3 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розміри ставок судового збору закріплено ст. 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до ч. 1 якої судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що розмір ставки судового збору із позовних заяв немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" мінімальний розмір заробітної плати на 01 січня 2013 року визначений у розмірі 1 147, 00 гривень.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розмір судового збору, який позивач повинен сплатити при зверненні до господарського суду з позовною заявою немайнового характеру, складає 1 147, 00 грн.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до зустрічної позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що зустрічна позовна заява ПАТ "Морський регістр судноплавства" подана без додержання вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, що згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Також, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції стосовно доводів ПАТ "Морський регістр судноплавства" щодо безпідставності посилань відповідача про відстрочку сплату судового збору з огляду на положення ст. 8 Закону України "Про судовий збір", згідно якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, проте такого клопотання взагалі не було надано суду першої інстанції.

Доводи скаржника стосовно порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 77 ГПК України щодо відкладення розгляду справи у зв'язку із заявленим клопотанням є необґрунтованим з огляду на наступне.

Севастопольським апеляційним господарським суд встановлено, що в судове засідання, призначене на 01.08.2013 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Згідно приписів ст. 98 ГПК України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що доказів в обґрунтування заявленого клопотання відповідачем справі суду не надано.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. ч. 1 - 5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно вимог ч. 2 ст. 102 ГПК України, суд апеляційної інстанції обмежений в строці розгляду апеляційної скарги, а саме апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Отже, з метою уникнення порушення положень ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, може розглянути справу без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Морський регістр судноплавства" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року у справі № 919/601/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року у справі № 919/601/13 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіТ.Б. Данилова О.В. Яценко