Постанова № 33808319, 26.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 910/124/2013

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), . Кондратова І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року у справі № 910/124/2013 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" до товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 297 054,90 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг за договором від 31.12.2011 року № 3112/2011-01К-АМКР.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги та просив додатково стягнути з відповідача 891,16 грн. інфляційних сум та 3 % в сумі 3247,26 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2013 року (суддя Бондаренко Г.П.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 297 054,90 грн., 891,16 грн. інфляційних сум та 3 % річних у сумі 3247,26 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року (судді Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами обох інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 31.12.2011 року між ТОВ "Агелес" (виконавець) та ТОВ "Конім Груп" (замовник) укладено договір про надання консультаційних послуг № 3112/2011-01К-АМКР, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на вимогу замовника надавати інформаційно-консультаційні послуги з підтримки експлуатації впровадженого програмного забезпечення SAP для господарських потреб клієнтам замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що послуги можуть надаватися в наступних формах згідно із погодженим замовленням: виїзд фахівців на місце надання послуг, віддалено шляхом входу в систему клієнта замовника з використанням закритого каналу, по телефону, передачі по електронній пошті тощо.

Відповідно до п. 5.1. договору вартість послуг виконавця розраховується виходячи з фактичного часу, витраченого консультантами виконавця для надання послуг замовнику та вартості одного людино-дня відповідного консультанта.

Згідно з п. 5.5. договору оплата вартості послуг замовником здійснюється у строк 35 календарних днів з моменту підписання акту про надання послуг за відповідний період на основі рахунку-фактури, виставленого виконавцем.

29.06.2012 року між сторонами договору було підписано акт № 0094783882 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого замовник підтверджував, що виконавцем за договором були проведені такі роботи (надані такі послуги): інформаційно-консультаційні послуги з ПЗ SAP, загальною вартістю 396 073,20 грн.

Вказаний акт підписано керівниками сторін та скріплено печатками підприємств. З боку відповідача підпис на цьому акті виконаний з використанням факсимільного відтворення.

10.09.2012 року позивач виставив та направив відповідачу рахунок-фактуру від 29.06.2012 року № 0094783882 на суму 396 073,20 грн.

02.10.2012 року позивач направив відповідачу повідомлення про встановлення терміну проведення розрахунків, яким просив відповідача в термін 7 днів з моменту отримання повідомлення сплатити 396073,20 грн. заборгованість за надані послуги.

09.11.2012 року та 16.11.2012 року відповідач частково оплатив надані послуги на суму 99018,30 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця до замовника про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором з оплати наданих послуг.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3 % річних обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг.

За ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача щодо недоведеності фактичного надання послуг позивачем на суму, вказану в позовній заяві, зазначив, що обставини надання послуг на суму 396 073,20 грн. підтверджуються актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.06.2012 року № 0094783882, який підписаний керівниками і скріплений печатками обох сторін (з боку відповідача акт підписано за допомогою факсиміле).

Однак такі висновки є передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до умов договору (п.п. 1.3., 1.4., 3.9., 3.12., та 6.3.), підставами надання послуг є замовлення згідно із зразком, наведеним в додатку № 1 до договору, з узгодженням строків, трудомісткості та загальної вартості послуг; запит про надання послуг, із зазначенням суті проблеми, строків виконання тощо; відповідь виконавця з готовністю надати послуги з описом трудовитрат, терміну початку і завершення надання послуг; за фактом надання послуг замовник підписує звіти згідно із шаблоном, наведеним в додатку № 2 до договору.

Проте суди обох інстанцій не взявши до уваги наведених обставин з урахуванням заперечень відповідача, не навівши цим обставинам відповідної оцінки та поклавши в основу прийнятих рішень на підтвердження надання позивачем послуг у спірній сумі акт здачі-прийняття послуг, підписаний з боку відповідача факсиміле, не взяли до уваги положень ч. 3 ст. 207 ЦК України, за яким використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

З урахуванням вимог зазначених норм судам необхідно було дослідити обставини підписання зазначеного акту здачі-прийняття послуг, і зокрема, виконання підпису з боку відповідача з використанням факсимільного відтворення (шляхом обміну листами, особистої зустрічі представників сторін тощо) та навести оцінку з'ясованим обставинам, чого ними зроблено не було.

Водночас висновок суду першої інстанції про відповідність вимогам закону виконання підпису на акті здачі-приймання послуг з використанням факсимільного відтворення зроблений без посилання на відповідний закон.

До того ж, суди обох інстанцій не перевірили доводів відповідача про не надання послуг в спірному обсязі та відхиливши ці доводи не навели такому відхиленню правового обґрунтування.

Крім того, суд першої інстанції хоча й зазначив про оплату замовником наданих послуг в сумі 99018,30 грн., не навів правову оцінку цим обставинам часткового виконання зобов'язання за договором.

Отже, висновок судів обох інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є передчасним, зробленим без дослідження усіх обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору та ненаданням їм належної правової оцінки, що виключає можливість дійти висновку про правильність застосування судами норм матеріального права під час вирішення спору.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2013 року скасувати, і справу № 910/124/2013 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя С.Могил

Судді І.Вовк

І.Кондратова