Постанова № 33807080, 26.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6270/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення - рішення №0000022220 та № 0000012220 від 04.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення - рішення №0000022220 та №0000012220 від 04.01.2013 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню. Просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС №0000012220 від 04 січня 2013 року, відповідно до якого ПНВП «Крістал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 190 264,00 (сто дев'яносто тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 00 коп., з них 152 211,00 грн. - за основним платежем, 38 053,00 грн. - за штрафними санкціями; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва ДПС №0000022220 від 04 січня 2013 року, відповідно до якого ПНВП «Крістал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на суму 152 211,00 (сто п'ятдесят дві тисячі двісті одинадцять) гривень 00 коп., з них 121 769,00 грн. - за основним платежем, 30 442,00 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Вайліс» за період з 01.07.09 р. по 30.09.12 р. За результатами перевірки складено Акт від 17.12.2012 року № 5821/22-222-30404347.

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 5.1. ст. 5., пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. N 334/94-ВР із змінам та доповненнями та п.9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV, п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 152211,0 грн., в т.ч. по періодах: IV кв. 2009 року у сумі 82356,00 грн., І кв., 2010 року на суму 69855,00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-Х1У, п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 року призвели до заниження податку на додану вартість всього у па суму 121769.00 грн., а саме: за грудень 2009 року на суму 65885,00 грн.; за січень 2010 року на суму 14775,00 грн.; за лютий 2010 року на суму 22645,00 грн.; за березень 2010 року на суму 18464,00 грн.; п.3, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПНВП «Крістал» з ТОВ «Компанія «Вайліс» за період з 01.07.2009р. по 30.09.2012р.

Податковим органом прийнято на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 року №0000012220, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 190 264,00 грн., за основним платежем 152 211 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 38053 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 року №0000022220, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 152 211,00 грн., за основним платежем +121769,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30442,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано Скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за результатом розгляду скарги Міністерством прийнято рішення від 04.04.2013 р. №131/6/99-99/10-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення та рішення ДПС у м. Києві, а скаргу позивача без задоволення.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження факту здійснення (реальності) господарських операцій між ПНВП «Крістал» і контрагентом - постачальником TOB «Компанія «Вайліс», позивачем при подачі позовної заяви до суду першої інстанції було подано копії належним чином оформлених первинних документів: договір купівлі-продажу № 4 від 10 жовтня 2009 року; рахунки, виставлені товариством «Компанія «Вайліс» по договору купівлі-продажу №4 від 10 жовтня 2009 року; видаткові та податкові накладні; витяг із журналу реєстрації довіреностей; реєстр отриманих і виданих податкових накладних за грудень 2009 року та за січень-березень 2010 року; платіжні доручення.

Всі первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином з дотриманням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємств, від імені яких складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; прізвища та особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та котрі відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Крім того, позивачем в додатках до позовної заяви було подано копію договору оренди нерухомого майна від 01.07.2009 року №1096, при цьому за весь час розгляду справи в суді першої інстанції, суддя не вказував про необхідність подання додаткових доказів з орендування складського приміщення, зокрема акту приймання-передачі приміщення, договорів на отримання послуг: водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія, здійснення оплату за орендоване приміщення (склад) та не витребовував цих документів.

Позивачем надано Акт приймання - передачі приміщення до Договору оренди нерухомого майна від 01.07.2009 року №1096, договори на отримання комунальних послуг та банківські виписки на підтвердження здійснення орендної плати та плати за комунальні послуги.

Також у позивача в наявності є банківські виписки в період з лютого по квітень 2010 року, які підтверджують факт оплати позивачем товару придбаного у TOB «Компанія «Вайліс».

Необхідно звернути увагу на те, що якщо суддя визнав неналежними доказами платіжні доручення, подані позивачем в якості доказу оплати придбаного у TOB «Компанія «Вайліс» товару, то в силу статтей 11, 114 КАС України, суддя повинен був витребувати у позивача банківські виписки, які вважав належним доказом факту оплати отриманого товару.

Крім того, суддя суду першої інстанції не витребовував у позивача додаткових доказів оренди складських приміщень.

Також не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано доказів того, що його контрагент TOB «Компанія «Вайліс» дійсно поставив товар та докази того, що саме даний товар було замовлено.

Доказами поставки контрагентом товару та докази того, що саме даний товар було замовлено позивачем являються: рахунки, виставлені товариством «Компанія «Вайліс» по договору купівлі-продажу №4 від 10 жовтня 2009 року; видаткові накладні, які підписанні сторонами та фіксують асортимент, кількість, ціну поставленого товару, а також підтверджують отримання покупцем замовленого товару; витяг із журналу реєстрації довіреностей ПНВП «Крістал» (зокрема, довіреностей, виданих директору Степанову Д.В. на отримання матеріальних цінностей від TOB «Компанія «Вайліс» за вказаними вище видатковими накладними).

Копії даних документів були залучені позивачем до позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності та продані в подальшому, з огляду на наступне.

Як уже зазначалося, реальність господарських операцій між ПНВП «Крістал» і контрагентом - постачальником TOB «Компанія «Вайліс» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, котрі наявні у ПНВП «Крістал»: договір купівлі-продажу №4 від 10 жовтня 2009 року; рахунки, виставлені товариством «Компанія «Вайліс» по договору купівлі-продажу № 4 від 10 жовтня 2009 року; видаткові та податкові накладні; витяг із журналу реєстрації довіреностей; реєстр отриманих і виданих податкових накладних за грудень 2009 року та за січень-березень 2010 року; платіжні доручення.

Копії зазначених документів також були подані позивачем разом із позовною заявою.

Крім того, у ПНВП «Крістал» наявні всі необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу наявності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, складського приміщення.

Товар, придбаний підприємством «Крістал» у TOB «Компанія «Вайліс» по Договору купівлі-продажу №4 від 10 жовтня 2009 року, в подальшому був частково реалізований контрагентам - покупцям та частково використаний як складовий матеріал для виробництва ПВХ дверей та ПВХ завіс, з наступним продажем готової продукції покупцям.

На підтвердження цього у ПНВП «Крістал» наявні відповідні видаткові накладні з контрагентами-покупцями та виписки по банківському рахунку, що підтверджують оплату покупцями придбаного у ПНВП «Крістал» товару.

Вказані копії документів також були подані позивачем разом із позовною заявою.

Таким чином, товар (стрічки ПВХ в асортименті, завіс ПВХ в асортименті, розпашні ПВХ двері, жорсткі двері та комплектуючі до них), придбаний у TOB «Компанія «Вайліс», був використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПНВП «Крістал», що с визначальним фактором для формування податкового кредиту підприємством «Крістал».

Також є помилковими висновки суду першої інстанції щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та TOB «Компанія «Вайлі, з огляду на таке.

Суд першої інстанції не міг робити висновок про можливість або відсутність можливості контрагента позивача - TOB «Компанія «Вайліс» виконати роботи (поставити товар), які є предметом договору поставки, оскільки питання господарської діяльності контрагента позивача - TOB «Компанія «Вайліс» в даній адміністративній справі не досліджувалося, предметом дослідження не було і ніякими належними та допустимими доказами не підтверджено.

Єдиною інформацією, якою володів суд першої інстанції стосовно господарської діяльності контрагента позивача - TOB «Компанія «Вайліс», була інформація викладена в Акті перевірки ПНВП «Крістал» від 17.12.2012 року № 5821/22-222-30404347.

Так, під час перевірки ПНВП «Крістал» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибутку по взаємовідносинах з TOB «Компанія «Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) за період з 01.07.09 року по 30.09.12 року, податковою інспекцією у Дніпровському районі м.Києва було використано Акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012 року №282/231/36445186 «Про результати позапланової документальної перевірки TOB «Компанія «Вайліс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 року по 31.12.2011 року.

В даному акті вказано, що перевірку TOB «Компанія «Вайліс» було проведено згідно матеріалів постанови від 23.01.2012 року, в якій зокрема зазначено: « 19.01.2012 року СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), серед яких TOB «Компанія «Вайліс», з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

На підставі вказаних вище даних про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, головним державним податковим ревізором -інспектором ДПІ у Дніпровському районі м.Києва Тоцьким B.C. в описовій частині Акту перевірки ПНВП «Крістал» від 17.12.12 р. № 5821/22-222-30404347 (стр. 6 Акту) зроблено умовивід про те, що у TOB «Компанія «Вайліс» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов 'язань по укладеним правочинам із ПНВП «Крістал» та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов 'язань.

У зв'язку з цим податковий ревізор-інспектор стверджує, що фінансово-господарські взаємовідносини ПНВП «Крістал» з TOB «Компанія «Вайліс» носять характер нікчемного правочину, оскільки дані правочини не відповідають умовам чинності правочину, а саме: суперечать моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (абз.2 стор. 7 Акту).

При цьому, варто зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як видно із змісту Акту перевірки, за результатами порушеної СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва проводилося лише досудове слідство, справа в суді не розглядалася і вироку суду про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за створення суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких TOB «Компанія «Вайліс», з метою прикриття незаконної діяльності, немає. Оскільки кримінальна справа знаходиться на стадії досудового слідства, до суду не передана, а отже відомості що стали відомі, тобто розголошені під час слідства не можуть бути доказами.

Тобто, офіційно факт фіктивності підприємницької діяльності TOB «Компанія «Вайліс» в судовому порядку не встановлено, а тому твердження, щодо нікчемності правочинів ПНВП «Крістал» з TOB «Компанія «Вайліс» сформовані податковим ревізором-інспектором на підставі суб'єктивних припущень.

Відповідачем не було надано суду рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб TOB «Компанія «Вайліс».

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ" - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 червня 2013 року - скасувати.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва ДПС №0000012220, №0000022220 від 04 січня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанова у повному обсязі, тобто з 01 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено - 30 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.