Рішення № 33804964, 24.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 922/3201/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Київського району, м. Харків за участю Прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі 1. Харківської міської ради, м.Харків 2. Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків до ТОВ фірми "Геліос", м. Харків про стягнення 25691,28грн. збитків за участю представників сторін:

1-го позивача - Щолокова Н.О., дов. № 08-11/60/2-13 від 03.01.2013р.

2-го позивача - Полухін А.В., дов. № 5346/01-21/08-16 від 12.11.2012р.

відповідача - Елісеєв М.І., дов № б/н від 03.10.2012р.

прокурор - Косіченко М.М., посв. № 013775 від 06.12.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом до розгляду, просить суд стягнути з відповідача 8916,97грн. збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які встановлені проведеною плановою перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено Акт від 08-26.10.2012р. № 825/09-18.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Представники 1-го та 2-го позивачів в судовому засіданні підтримують позов прокурора, просять суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує повністю. Окрім того представник відповідача надав суду відзив на позов (вх. № 34644 від 20.09.2013р.) в якому здійснив контррозрахунок збитків.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області (2-й позивач) проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ фірми "Геліос" (відповідач) за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08-26.10.2012р. № 825/09-18.

За результатами перевірки 2-м позивачем було встановлено, що ТОВ фірма "Геліос" здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за адресами:

- м. Харків, вул. Асхарова, 9а, дозвіл № 6310136300-159 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами отримано 22.02.2010 терміном дії на 5 років, до отримання зазначеного вище дозволу з 26.10.2009 до 21.02.2010 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря топковою піччю для парної "АПОК-20", котел "Bongas" 1/9I, два котла "Zeur Maior";

- м. Харків, вул. Стасової, 1З, здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від автостоянки;

- м. Харків, вул. Петровського, 38 дозвіл № 6310136300-158 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами отримано 12.02.2010 терміном дії на 5 років, до отримання зазначеного вище дозволу з 26.10.2009 до 21.02.2010 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря газового грилю, від двох електропечей, від газової плити, електрофритюрниці, від котла "Westen";

- м. Харків, вул. Шевченко, 198 дозвіл № 6310136600-154 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами отримано 12.02.2010 терміном дії на 5 років, до отримання зазначеного вище дозволу з 26.10.2009 до 11.02.2010 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря двома побутовими котлами АОГВ 50;

- м. Харків, вул. Толстого, 39 дозвіл № 6310136600-155 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами отримано 12.02.2010 терміном дії на 5 років, до отримання зазначеного вище дозволу з 26.10.2009 до 11.02.2010 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря двома побутовими котлами АОГВ 50;

- м. Харків, вул. Толстого, 41 дозвіл № 6310136600-155 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами отримано 12.02.2010 терміном дії на 5 років, до отримання зазначеного вище дозволу з 26.10.2009 до 11.02.2010 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря побутовим котлом АОГВ 50;

- м. Харків, вул. Пушкінська, 33 дозвіл № 6310136600-156 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами отримано 12.02.2010 терміном дії на 5 років, до отримання зазначеного вище дозволу з 26.10.2009 до 11.02.2010 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

- м. Харків, пр. Гагаріна, 39-Б дозвіл № 6310136900-107 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами отримано 22.02.2010 терміном дії на 5 років, до отримання зазначеного вище дозволу з 26.10.2009 до 21.02.2010 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 11 джерелами викиду.

З метою усунення порушень виявлених під час здійснення перевірки та відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011р. № 429, 2-м позивачем винесено припис від 02 листопада 2012 року № 04-26/145, який було направлено відповідачу рекомендованим листом.

Окрім того 2-м позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за №48/16064, було розраховано розмір відшкодування збитків які заподіяні державі в результаті відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин за періоди зазначені вище, та пред'явлені претензії № 111-116 від 14.05.2013, загальна сума яких склала 25691,28грн.

Проте, як зазначає прокурор в позовній заяві, відповідач не відшкодував шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок здійснення ним викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення збитків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлених Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Таким чином, відповідачем порушені вимоги ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08-26.10.2012р. № 825/09-18.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно п. 1.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 27.06.2011р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов*язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди.

Проте суд, перевіривши правомірність нарахованої суми заподіяної державі шкоди внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановив, що при здійснені розрахунку збитків 2-м позивачем було завищено розмір збитків на 1574,48грн., у зв*язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині, оскільки вони є необґрунтованими.

Щодо решти заявленої до стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 7342,49грн., суд визнає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, підтвердженими документально матеріалами справи а тому такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 491,71грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 1, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Геліос" (61202, м.Харків, вул. Ахсарова, 9-а; код ЄДРПОУ 14086360) на користь держави (р/р 33115331700004 УДКСУ Київському районі м. Харкова код ЄДРПОУ 37999675, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100, символ звітності 331 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011) 7342,49грн. збитків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Геліос" (61202, м.Харків, вул. Ахсарова, 9-а; код ЄДРПОУ 14086360) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 491,71грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 25.09.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.