Рішення № 33804959, 23.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р.Справа № 922/2216/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області до Приватної виробничо - комерційної фірми "Будсервіс", м. Харків; Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління з активами "Всесвіт", м. Київ - Управління земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків про розірвання договору, зобов"язання повернути земельну ділянку та стягнення грошових коштів за участю представників сторін:

прокурора - Хряка О.О. службове посвідчення №013774 від 06.12.12 р.;

позивача - Гайдаренко Л.О. довіреність №08-11/1200/2-13 від 13.03.2013 р.;

відповідача - не з'явився;

третьої особи (ТОВ "КУА" Всесвіт") - не з'явився;

третьої особи (ДПІ у Московському районі м. Харкова) - не з'явився;

третьої особи (Управління земельних відносин Харківської міської ради) - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Московського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Приватної виробничо - комерційної фірми "Будсервіс", щодо розірвання договору оренди земельної ділянки №75182/05 від 08.08.2005 р. укладеного між позивачем та відповідачем; приведення вказаних земельних ділянок у придатний для подальшого використання стан та повернути їх Харківській міській раді. Також позивач просить стягнути з відповідача борг з орендної плати за землю у сумі 45 080,39 грн., який на думку прокурора виник у відповідача унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо вищезазначеного договору.

Присутній представник прокуратури у судовому засіданні надав уточнену позовну заяву, в якій прокурор користуючись ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги та просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки №75182/05 від 08.08.2005 року, укладеного між Харківською міською радою та ПВКФ "БУДСЕРВІС". Зобов'язати ПВКФ "БУДСЕРВІС" повернути земельну ділянку за адресою просп. Московський 181, м. Харків Харківській міській раді. Стягнути з ПВКФ "БУДСЕРВІС" на користь держави в особі Харківської міської ради борг з орендної плати за землю у сумі 45 080,39 грн.

Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Згідно ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача, судом прийнято заяву прокурора як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Присутній представник прокуратури підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшень та просив позов задовольнити.

Присутній представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник третьої особи (ДПІ у Московському районі м. Харкова) у судове засідання не з'явився. У попередньому судовому засіданні підтримав заявлені прокуратурою Московського району позовні вимоги та просив позов задовольнити, про що надав письмові пояснення за вх.№32264, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник третьої особи (ТОВ "КУА" Всесвіт") у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 16.08.13 р. відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Представник третьої особи (Управління земельних відносин Харківської міської ради) у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників прокуратури та позивача господарським судом встановлено наступне.

08.08.2005 року між Харківською міською радою та ПВКФ "БУДСЕРВІС" укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендарю надано в користування земельну ділянку загальною площею 0,8555 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський 181. Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель за № 75182/05.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 11. договору плата за землю вноситься орендарем щомісячно у вигляді орендної плати у грошовій формі в розмірі передбаченому договором не пізніше 30 числа наступного місяця.

Згідно до п. 28. договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно ст.ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельної ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного Кодексу України право користування земельною ділянкою виникає та реалізується на підставі договору оренди землі або державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі", до істотних умов договору оренди землі відносяться умови щодо орендної плати, відповідальності сторін, умов використання земельної ділянки тощо.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець (Харківська міська рада) має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати.

Статтею 288.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 287.1 Податкового Кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно приписів ст. 287.3 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно до вказаного договору оренди землі відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди зелі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Перевіркою прокуратури встановлено, що відповідачем в порушення умов вказаного договору орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься несвоєчасно та не в повному обсязі.

Заборгованість у ПВКФ "БУДСЕРВІС" з орендної плати за користування земельною ділянкою становить 45 080,39 грн., що підтверджується розрахунком ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, заборгованість з орендної плати за землю за період 30.11.2012 року по 17.05.2013 року, довідкою про стан розрахунків з бюджетом, а також інформацією державної податкової інспекції Московського району м. Харкова.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора в частині стягнення коштів в сумі 45 080,39 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

У постанові Верховного суду України від 20 листопада 2012 року у справі № 3-53гс12 зазначено, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору. Аналогічне судження висловлено в у постанові Верховного Суду України від 8 травня 2012 року у справі № 3-26гс12.

Загальні підстави виникнення права у наймодавця вимагати розірвання договору найму визначені ст. 783 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення їх капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до 4.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата.

Можливість розірвання договору оренди внаслідок несплати орендних платежів передбачена нормами діючого законодавства: стаття 32 Закону України "Про оренду землі" та пункт 38 договору, що свідчить про наявність достатніх підстав для розірвання договору.

Згідно п.2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин", розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1,13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання є неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Положення ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі" також передбачають, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Із наведеними положеннями Закону кореспондуються умови спірного договору оренди землі від 02.03.2008 р. Так, згідно п.21 договору земельна ділянка повертається позивачу після припинення дії договору у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем порушені істотні умови договору, а саме сплата орендної плати, суд приходить до висновку проте, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 530,Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки №75182/05 від 08.08.2005 року укладеного між Харківською міською радою та Приватною виробничо - комерційною фірмою "БУДСЕРВІС".

3. Зобов'язати Приватну виробничо - комерційну фірму "БУДСЕРВІС" повернути земельну ділянку за адресою: просп. Московський 181, м. Харків Харківській міській раді.

4. Стягнути з Приватної виробничо - комерційної фірми "БУДСЕРВІС" (61070, вул. Шишківська, буд. 6-А, кв.82, код 30758508) на користь держави в особі Харківської міської ради (61200, м. Харків, пл. Конституції, 7, код 04059243, р/р 33218815700007,код ЕДРПОУ 37999607, банк ГУДКУ в Харківській області, УДК у Московському районі м. Харкова, МФО 851011) борг з орендної плати за землю у сумі 45 080,39 грн.

5. Стягнути з Приватної виробничо - комерційної фірми "БУДСЕРВІС" (61070, вул. Шишківська, буд. 6-А, кв.82, код 30758508) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31215206783003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір у розмірі 2867,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.09.2013 р.

Суддя Светлічний Ю.В.