Рішення № 33804677, 23.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2013 р. Справа № 914/2623/13

за позовною заявою: прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі

позивача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівтурист», м.Львів

про стягнення 141134,59грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - представник за довіреністю

від позивача: не з'явився

від відповідач: не з'явився

Суть спору: позов заявлено прокурором Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів до Приватного акціонерного товариства «Львівтурист», м.Львів про стягнення 210215,04грн. , з яких 208196,20грн. основного боргу, 2018,84грн. 3% річних та 147,87грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 08.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.08.2013 року. Ухвалою суду від 06.08.2013р. розгляд справи відкладено на 15.08.2013р., у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача. Ухвалою суду від 15.08.2013р. розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено на 23.09.2013р. для надання відповідачу можливості подати витребувані судом документи та забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Ухвалою суду від 15.08.2013р. прийнято заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго» про зменшення розміру позовних вимог (при супровідному листі вх.№33356/13), якою позивач просить стягнути з відповідача 141134,59грн., з яких 138967,88грн. основного боргу, 2018,84грн. 3% річних та 147,87грн. індексу інфляції. Подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.

Прокурору роз'яснено права згідно ст.20, 22, 29 ГПК України.

У судовому засіданні 23.09.2013р. прокурор позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог. Ствердив, зокрема, що між Львівським міським комунальним підприємством «Львіввтеплоенерго» та відповідачем - Львівським закритим акціонерним товариством «Львівутурист» (після зміни найменування - Приватне акціонерне товариство «Львівтурист») в жовтні 2002 року укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді. Проте, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на липень 2013 року становила 208196,20грн. Також позивачем заявлено до стягнення 2018,84грн. 3% річних та 147,87грн. індексу інфляції, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України. Після подачі позову відповідачем здійснено проплати, розмір основної заборгованості становить 138967,88грн. Просив позов задоволити.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 23.09.2013р. не забезпечив, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 23.09.2013р. повторно не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, у надісланому суду листі (вх.№33200/13 від 15.08.2013р.) зазначено, що у липні 2013 року ПрАТ «Львівтурист» перераховано теплопостачальному підприємству 71000,00грн., що підтверджується долученими платіжними дорученнями.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.

Між Львівським міським комунальним підприємством «Львіввтеплоенерго» (позивач у справі, теплопостачальна організація за договором) та Львівським закритим акціонерним товариством «Львівтурист» (після зміни найменування - Закрите акціонерне товариство «Львівтурист», відповідач по справі, споживач за договором) укладено договір №767/Ф від 01.10.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, який діє на момент вирішення спору по суті та за яким енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1).

Теплопостачальною організацію взяті на себе за договором зобов'язання виконувались належним чином. Зокрема, в опалювальному сезоні 2012/2013р.р. систему теплоспоживання в приміщеннях готелю «Турист» за адресою вул.Коновальця, буд.103, включено на опалення 12.10.2012р., про що складено відповідний акт, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств, який є додатком до укладеного договору.

З долучених до матеріалів справи представником позивача рахунків вбачається, що за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року позивачем надано відповідачем послуг на загальну суму 349705,01грн.

Відповідно до п.6.3 договору, споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Проте, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором, несвоєчасної та часткової оплати за послуги, надані у вказаний період, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 208196,20грн.

Факт надання послуг відповідачем не заперечується, рахунки виставлені ЛМКП «Львівтеплоенерго» на оплату послуг згідно договору за вказаний період ПрАТ «Львівтурист» отримано, про що свідчать відмітки на корінцях повідомлень.

Відповідач листом (вх.№33200/13 від 15.08.2013р.) повідомив суд, що у липні 2013 року ним здійснено часткове погашення заборгованості за договором на суму 71000,00грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками по особовому рахунку (копії знаходяться в матеріалах справи).

Враховуючи часткове погашення заборгованості, позивачем зменшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення 141134,59грн., з яких 138967,88грн. основного боргу, 2018,84грн. 3% річних та 147,87грн. індексу інфляції.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог та долучених до неї документів, кошти, оплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, частково зараховано ЛМКП «Львівтеплоенерго» на оплату пені, нарахованої позивачем за несвоєчасну оплату наданих послуг, що відображено в додаткових поясненнях по справі (вх.№39817/13).

Як визначено ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.5 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Згідно з п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р., реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник з урахуванням вимог законодавства України визначає повноту інформації та відповідає за дані, що зазначені у відповідному реквізиті платіжного доручення.

Оскільки відповідачем при перерахуванні коштів на рахунок ЛМКП «Львівтеплоенерго» в графі «Призначення платежу» чітко вказано, що кошти повинні зараховуватись на оплату теплової енергії за відповідний місяць, а договором не визначено особливого порядку зарахування коштів, що надійшли на рахунок теплопостачальної організації в якості оплати за договором, суд приходить до висновку, що правові підстави для зарахування коштів, перерахованих ПрАТ «Львівтурист» на оплату наданих послуг, про що зазначено у платіжних дорученнях, в рахунок погашення нарахованої позивачем пені відсутні. Відтак, суд приходить до висновку, що основний борг відповідача, з врахуванням проплат, здійснених ним у липні 2013 року на суму 71000,00грн., становить 137196,20грн.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 137196,20грн. основного боргу, 2018,84грн. 3% річних та 147,87грн. індексу інфляції, підтверджені поданими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення. В частині стягнення 1771,68грн. основного боргу слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.4 постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що спір виник та розглядається з вини відповідача, внаслідок неналежного виконання ним взятих за договором зобов'язань, суд приходить до висновку, що судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівтурист» (м.Львів, вул.Коновальця, буд.103, код ЄДРПОУ 02594021) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львіввтеплоенерго» (м.Львів, вул.Д.Апостола, буд.1, код ЄДРПОУ 05506460) 137196,20грн. основного боргу, 2018,84грн. 3% річних та 147,87грн. індексу інфляції.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівтурист» (м.Львів, вул.Коновальця, буд.103, код ЄДРПОУ 02594021) 1720,50грн. судового збору в доход Державного бюджету.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

5. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 30.09.2013р.

Суддя Щигельська О.І.