Рішення № 33804665, 24.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 р. Справа № 914/2725/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів

до відповідача: ДЗ «Дорожня поліклініка» ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів

про: стягнення 11 027,54 грн. заборгованості за Договором № 30-Т-4-ВГЕ-08 від 15.10.2008 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Брич Л.Б. - начальник юридичного бюро відділу правового забезпечення та аналітики (довіреність № 111 від 21.01.2013 року)

від відповідача: Рудик О.М. (довіреність № НЮ-7 від 01.01.2013 року)

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 24.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення 11 027,54 грн. заборгованості за Договором № 30 - Т - 4 - ВГЕ - 08 від 15.10.2008 року.

Ухвалою суду від 15.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.08.2013 року. Ухвалою суду від 06.08.2013 року замінено неналежного відповідача ДТГО «Львівська залізниця» належним відповідачем ДЗ «Дорожня поліклініка» ДТГО «Львівська залізниця», розгляд справи відкладено на 15.08.2013 року. У судовому засіданні 15.08.2013 року оголошено перерву до 24.09.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 30-Т-4-ВГЕ-08 від 15.10.2008 року.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому 12.08.2013 року через канцелярію суду відзиві за вх.№32441/13 на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що Поліклінікою на виконання умов Договору було оплачено всі виставлені позивачем рахунки за 2008-2009 роки по мірі їх поступлення та відповідно до вимог п.6.3. Договору. 28.01.2011 позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури як різницю в тарифах за 2008-2009 роки на підставі рішення Львівської міської ради «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання» від 02.09.2208 № 930 та на виконання умов Договору від 15.10.2008 № 30-Т-4-ВГЕ-08. Виявлені ревізією порушення у діяльності посадових осіб позивача не можуть бути підставою для стягнення з Поліклініки коштів, а акт КРУ від 28.01.2011 №005-01-21/1 не є належним і допустимим доказом порушення поліклінікою договірних зобов'язань і завдання позивачеві збитків.

Також, 11.09.2013 року представником відповідача через канцелярію суду подано пояснення за вх.№37348/13. Відповідач вказує на те, що Актом КРУ № 05-01-21/1 від 28.01.2011 встановлено, що позивач не завжди вчасно відслідковував та змінював тарифи на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання відповідно до тарифів, встановлених виконавчим комітетом Львівської міської ради. У поясненнях КРУ посадові особи позивача стверджують, що тарифи вчасно не переглядались внаслідок відсутності контролю за змінами тарифів з боку позивача. Згідно додатку № 5 до Договору від 15.10.2008 № 30-Т-4-ВГЕ-08 розрахунок кількості тепла на гаряче водопостачання проводиться та розробляється позивачем. На думку відповідача, вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки оплата поліклінікою проводилась згідно розрахунків та рахунків, які були виставлені самим позивачем, а в даному випадку саме позивач порушив порядок нарахування тарифів встановлених виконавчим комітетом Львівської міської ради за надання теплової енергії. А тому помилка позивача в розрахунках не є заборгованістю поліклініки у вигляді несплати нею рахунків-фактур від 28.01.2011 р. №№ 53, 57.

Крім того, 11.09.2013 року представником відповідача подано заяву за вх.№37343 про застосування позовної давності, оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача недоплату за постачання теплової енергії за 2008-2009 роки, однак з позовною заявою до неналежного відповідача звернувся лише 11.07.2013 року.

Судом встановлено факт прийняття та набрання чинності рішення Львівської міської ради (02.09.2008 року).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.10.2008 року між ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», правонаступником якого є ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (Постачальник), та Державним закладом «Дорожня поліклініка» ДТГО «Львівська залізниця» (Споживач) укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 30-Т-4-ВГЕ-08 (Договір), відповідно до п.1 якого Постачальник взяв на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався отримувати та оплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Рішенням Львівської міської ради «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання» від 02.09.2008 року № 930 затверджено нові тарифи на теплову енергію та гаряче водопостачання.

У відповідності до п.6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.09.2008 року № 930 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та водопостачання, враховуючи економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання» (див. додаток № 1). У випадку зміни ціноутворюючих факторів (вартість газу, води, ел. Енергії, роб. Сили та ін.) вартість 1 Гкал за Договором індексується за умов наявності підтверджуючих документів від енергопостачальних організацій.

Як вбачається з Акту КРУ № 005-01-21/1 від 28.01.2011 року, позивач не завжди вчасно відслідковував та змінював тарифи на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання відповідно до тарифів, встановлених виконавчим комітетом Львівської міської ради. Рішенням Львівської міської ради від 02.09.2008 року № 930 встановлено тариф для населення на постачання теплової енергії в розмірі 123,2 грн./ГКал, теплового навантаження - 1,372 грн./кВ.м., проте, Товариством (позивачем) впродовж вересня-жовтня 2008 року виставлялись рахунки по тарифу, затвердженому рішенням Львівської міської ради від 20.10.2006 № 1189 (тариф для населення на постачання теплової енергії в розмірі 106,46 грн./ГКал, теплового навантаження - 120820,8 грн./(ГКал/год).

Відповідачем на виконання умов Договору було оплачено всі виставлені позивачем рахунки за 2008-2009 роки по мірі їх поступлення та відповідно до вимог п.6.3. Договору, що підтверджується долученими відповідачем до відзиву на позовну заяву копіями відповідних рахунків та платіжних доручень.

Відповідно до рішення Львівської міської ради від 02.09.2008 року № 930 позивачем виставлені рахунки-фактури (різниця в тарифах) на оплату за відпуск тепла, підігрів води за №№ 53, 57 від 28.01.2011 року на загальну суму 10 149,53 грн. (після виявлених ревізією порушень у діяльності позивача), які залишені відповідачем без оплати.

Крім суми основного боргу відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 725,76 грн. 3 % річних та 152,25 грн. інфляційних нарахувань,

Відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та просить суд застосувати строки позовної давності.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов Договору було оплачено всі виставлені позивачем рахунки за 2008-2009 роки по мірі їх поступлення.

Наявність заборгованості, яку виявлено перевіркою органу КРУ зумовлена недбалими діями позивача. Разом з тим, п. 6.1 Договору «У випадку зміни ціноутворюючих факторів (вартість газу, води, ел. Енергії, роб. Сили та ін.) вартість 1 Гкал за Договором індексується за умов наявності підтверджуючих документів від енергопостачальних організацій» не фіксує твердої договірної ціни, а відтак підставою для стягнення недорахованої суми коштів

є обставина невчасного нарахування вартості послуг за новими тарифами, затверджених Львівською міською радою.

Однак, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає необхідним задоволення такої заяви з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Судом встановлено факт прийняття та набрання чинності рішення Львівської міської ради (02.09.2008 року) як підстави нарахування відповідачеві нових тарифів, судом з'ясовано пропущення трирічного строку, який гарантує стороні захист суб'єктивного цивільного права.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що вимоги позивача хоч і доведені належними та допустимими доказами, однак позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на застосування позовної давності, у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. слід покласти на позивача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 257, 267, 526, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 223 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.09.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А