Рішення № 33804598, 17.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10850/13 17.09.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"про стягнення заборгованості 583 128,98 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Троян О.П. (дов. № 0113-72 від 20.03.2013 року)від відповідача Зайцев М.М. (дов. № 8 від 02.01.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 вересня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості 583 128,98 грн., а також просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/10850/13, слухання справи призначено на 05.07.2013 року.

04.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року справу № 910/10850/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.201 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/10850/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/10850/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/10850/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року.

26.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 30.07.2013 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 17.09.2013 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 13.09.2013 року від позивача надійшли письмові пояснення по суті справи.

16.09.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач надав відзив на позов.

У судовому засіданні 17.09.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2013 року також надав усні пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов та письмових поясненнях по справі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2009 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (страхувальник) був укладений Генеральний договір № 28-0100-0001-лиз добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів (надалі по тексту - Договір), предметом якого є страхування транспортних засобів (надалі по тексту - ТЗ), що належать страхувальнику, цивільної відповідальності власників транспортних засобів та страхування від нещасних випадків водія та пасажира.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, в рамках та на умовах цього Договору за окремими Додатками Страхувальник передає, а Страховик приймає на страхування ризики:

- пошкодження/знищення/викрадення застрахованих транспортних засобів;

- пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяній майну, життю, здоров'ю та працездатності третіх осіб під час експлуатації застрахованого транспортного засобу;

- нещасного випадку з водієм та пасажирами транспортного засобу.

Прийняття ТЗ на страхування підтверджується підписанням сторонами Додатку, в якому зазначається : марка, модель ТЗ, номер кузова, рік випуску, об'єм двигуна, дійсна вартість ТЗ, страхова сума по ТЗ, ліміт відповідальності по добровільному страхуванню цивільної відповідальності, страховий тариф, територія дії Додатку, строк сплати страхового платежу, франшизи. Сторони погодились, що розмір страхової суми ТЗ та додаткового обладнання по добровільному страхуванню наземного транспорту відповідає 100% дійсної вартості ТЗ та додаткового обладнання. У будь-якому випадку умова виплати страхового відшкодування у частці, передбачена частиною 17 статті 9 Закону України "Про страхування" не застосовується.

Пунктом 2.5. Договору сторони погодили, що страхові платежі за кожним Додатком сплачуються щомісячно в строк до 25 числа поточного місяця за період дата початку якого знаходиться в цьому календарному періоді.

Згідно з пунктом 6.2.3. Договору страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє 1 (один) рік з автоматичною пролонгацією на наступний рік, в разі, якщо жодна із сторін не висуне заперечень щодо пролонгації Договору в термін не пізніше 30-ти (тридцяти) календарних днів до запланованої дати закінчення терміну дії Договору (пункт 14.1. Договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати страхових платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" у розмірі 538 128,98 грн., на підтвердження чого суду надано акт звірки від 13.05.2013 року, який підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг".

Відповідач у відзиві на позов зазначив про необґрунтованість позовних вимог, зокрема, з тих підстав, що станом на момент розгляду спору сума заявлених та несплачених позивачем на користь відповідача страхових випадків є набагато більшою ніж сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором.

Окрім того, відповідач, посилаючись на статті 251, 215 та 203 Цивільного кодексу України, зазначив про те, що стягнення з відповідача заборгованості за Договором після 26.03.2009 року є незаконним, оскільки строк дії Договору сплив 26.03.2009 року, а умови Договору щодо автоматичної пролонгації дії Договору суперечать чинному законодавству.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Генеральний договір № 28-0100-0001-лиз добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів від 17.12.2009 року, предметом якого є страхування транспортних засобів (надалі по тексту - ТЗ), на належать страхувальнику, цивільної відповідальності власників транспортних засобів та страхування від нещасних випадків водія та пасажира.

Договір укладався відповідно до Закону України "Про страхування", на підставі ліцензій серії АБ №100299 від 31.08.2005 року, серія АВ №082321 та № 082323 від 27.06.2006 року та Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) від 16.08.2005 року, Правил добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) від 22.06.2006 року зі змінами і доповненнями станом на 26.06.2007 року, Правил страхування від нещасних випадків від 22.06.2006 року (пункт 3.2. Договору).

Статтею 979 Цивільного кодексу України та статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про страхування", страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України та пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про страхування" закріплено, що страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати страхових платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" у розмірі 538 128,98 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки від 1305.2013 року, який підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що строк дії Договору сплив 26.03.2009 року, а умови Договору щодо автоматичної пролонгації дії Договору суперечать чинному законодавству, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

Пунктом 14.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє один рік з автоматичною пролонгацією на наступний рік, в разі якщо жодна із сторін не висуне заперечень щодо пролонгації Договору в термін не пізніше тридцяти календарних днів до запланованої дати закінчення терміну дії Договору.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами погоджено таку істотну умову Договору як строк його дії, і сторони, враховуючи диспозитивні засади цивільного права та принцип свободи договору, дійшли згоди щодо автоматичної його пролонгації.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи та не спростовувалось сторонами під час судового розгляду, з моменту укладання Договору та станом на день розгляду справи в суді, сторонами не висувалося будь-яких заперечень щодо пролонгації Договору.

Також судом відхиляються посилання відповідача на факт існування сум заявлених та несплачених позивачем на користь відповідача страхових виплат як на підставу відмови у позові, оскільки, предметом даного позову є стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо сплати страхових платежів як страхувальника за Генеральним договором № 28-0100-0001-лиз добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів від 17.12.2009 року.

Водночас, відповідачем не доведено, що відомості щодо заборгованості позивача перед відповідачем по сплаті страхових відшкодувань стосуються даного предмету спору та можуть вплинути на рішення у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, встановивши факт наявності заборгованості відповідача за Генеральним договором № 28-0100-0001-лиз добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів від 17.12.2009 року, який документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" заборгованості за Генеральним договором № 28-0100-0001-лиз добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів від 17.12.2009 року у розмірі 583 128,98 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 67, код ЄДРПОУ 32774741) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 -А, код ЄДРПОУ 30859524) 583 128 (п'ятсот вісімдесят три тисячі сто двадцять вісім) грн. 98 коп. заборгованості, 11 662 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 58 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.09.2013 року

Суддя С.В. Стасюк