Ухвала суду № 33802167, 25.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1207/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Ватаманюка Р.В.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Долиняного С.В.

відповідача: Міровського В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ножарови-Вінниця" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Ножарови-Вінниця" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102201 від 01.03.2013р. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ножарови-Вінниця" складено акт перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 01.03.2013 р., яким товариству збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77852 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 4233 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили податкове повідомлення-рішення скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційним судом в порядку ст. 52 КАС України у судовому засіданні протокольно допущено заміну неналежної сторони - Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС на правонаступника - Вінницьку ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Вінницькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Ножарови-Вінниця" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Агро-Трейд Інвест" за травень 2011 року, ТОВ "Сорента" за червень 2011 року, ПП "Крауз і Ко" за грудень 2010 року, січень 2011 року, ТОВ "Інвестком-Капітал" за січень 2012 року, за наслідком якої складено акт №469/22-01/36604016 від 14.02.2013 р. За наслідком проведеної перевірки та згідно складеного акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102201 від 01.03.2013 р., яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 77852 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 4233 грн. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало виявлення порушення платником податків пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 та пункту 201.1 статті 201 ПК України, а саме - завищення податкового кредиту в сумі 77852 грн. та, відповідно, заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, крім іншого, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно пункту 200.3 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з відповідними реквізитами.

В акті перевірки викладено порушення, виявлені при проведенні господарських операцій позивачем з ТОВ "Агро-Трейд Інвест", ТОВ "Сорента", ПП "Крауз і Ко", ТОВ "Інвест-Капітал".

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки, податковий орган посилається на акт Кіровоградської ОДПІ №135/1520/36421483 від 17.03.2011 р. про результати невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року ПП "Крауз і Ко", згідно якого усі операції купівлі-продажу ПП "Крауз і Ко" не спричиняють реального настання правових наслідків; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №753/23-6/37403012 від 24.06.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Сорента" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень-травень 2011 року; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №3910/22-9/37240660 від 25.09.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року ТОВ "Інвест-Капітал". Крім того, органами податкової служби встановлено відсутність ТОВ "Сорента" за податковою адресою.

Щодо контрагента ТОВ "Агро-Трейд Інвест" у акті зазначено, що в ході перевірки ТОВ "Ножарови-Вінниця" документів, які підтверджують транспортування товару (підшипників), товаро-транспорті накладні від ТОВ "Агро-Трейд Інвест" за квітень 2012 р. не отримано. Витрати, понесені на придбання товару, не оформлені відповідними первинними документами. У зв'язку з чим, відсутнє підтвердження фактичного придбання товару та не доведено факт її використання у межах господарської діяльності. На цій підставі податковим органом зроблено висновки про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не спричиняли реального настання правових наслідків.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та контрагентами укладалися договори поставки, а саме: з ПП "Крауз і Ко" - №01-10/10 від 01.10.2010 р.; з ТОВ "Сорента" №б/н від 11.04.2011 р., ТОВ "Агро-Трейд Інвест" №06-01/11 від 06.01.2011 р.; ТОВ "Інвестком Капітал" №б/н від 01.01.2012 р.

На виконаних умов договорів ТОВ "Агро-Трейд Інвест", ТОВ "Сорента", ПП "Крауз і Ко", ТОВ "Інвестком-Капітал" передано, а ТОВ "Ножарови-Вінниця" отримано товар, що підтверджується податковими та видатковими накладними, які вказані у акті та копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.27-102).

Що стосується відсутності документів які підтверджують транспортування товару, якими на думку перевіряючого можуть бути лише товарно-транспортні накладні, судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги,

Так, відповідач посилається на те, що Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997року №363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі-Правила перевезення) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, які виникають на підставі укладення договорів перевезення. Відповідно до Правил перевезень, договором про перевезення вантажів є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Перевізником є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Судом першої інстанції встановлено, що при здійсненні зазначених в акті перевірки господарських операцій договори перевезення контрагентами чи позивачем з перевізниками не укладалися, а тому положення Правил перевезень в даних випадках не можуть застосовуватися.

Судом також було встановлено, що доставка товару (підшипників) від контрагентів ТОВ "Агро-Трейд Інвест", ТОВ "Сорента", ПП "Крауз і Ко", ТОВ "Інвестком-Капітал" здійснювалася водієм ТОВ "Ножарови-Вінниця" ОСОБА_4 на підставі договорів доручення на власному автомобілі Опель Комбо д.н.НОМЕР_2, розміри якого дозволяють перевозити такий вантаж.

Крім того, до суду надано договори доручення, відповідно до яких довіритель - ТОВ "Ножарови-Вінниця" доручає повіреному ОСОБА_4 від імені та за рахунок повіреного доставити уповноважену особу довірителя на відповідні підприємства та доставити отримані уповноваженою особою товарно-матеріальні цінності із пункту отримання на адресу Довірителя (а.с. 110-156), а також подорожні листи (а.с. 103-108). Невзяття до уваги податковим органом зазначених обставин є безпідставним і неправомірним.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 вересня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.