Ухвала суду № 33802169, 25.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2818/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Ватаманюка Р.В.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Желіховського В.М.

відповідача: Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Будівельного консалтингу" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ЛБК" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 21.05.2013 року №1794/2201/33074928, на підставі якого 05.06.2013 року Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0002682202. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Вінницькою ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за січень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 21.05.2013 року №1794/2201/33074928, висновками якого встановлено порушення: 1) п.198.1, п.198.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" завищено суму податкового кредиту в сумі 7022 грн. за січень 2012 року;2) п.198.1, п.198.2 п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за січень 2012 року на 7022 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 05.06.2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0002682202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8778,00 грн., з яких за основним платежем на 7022,00 гривень, за штрафними санкціями на суму 1756,00 гривень.

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки, податковий орган послався на акт перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва №221/22-50/37675706 від 04.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", код ЄДРПОУ 37675706 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.11.2012 року, яким встановлено, що правочини укладені ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" з контрагентами є нікчемними, порушують публічний порядок, а тому його задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит підлягають зменшенню. Такі висновки зроблені в зв'язку з тим, що податковим органом встановлено відсутність ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за податковою адресою, а також на підставі актів перевірок його контрагентів ТОВ "Тесей ЛТД", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", та ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" (а.с.113-136).

З урахуванням викладеного в акті перевірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" робиться висновок про безтоварність операцій позивача із зазначеним контрагентом, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення ним податкового кредиту за січень 2012 року.

Судом першої інстанції встановлено, що видами діяльності позивача є діяльність у сфері архітектури; інженерна та технічна діяльність пов'язана з будівництвом; технічний контроль та аналіз; знесення будівель, звільнення будівельних ділянок; виконання земляних робіт; загальне будівництво будівель; будівельні та монтажні роботи; монтаж інженерних систем, господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури (ліцензія АД №040044 від 06.06.2012 року); будівельна діяльність (ліцензія АВ №356364 від 06.07.2007року). Кількість працюючих на ТОВ "ЛБК" 41 особа.

18 січня 2012 року за №К-117 між позивачем та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є товар визначений в специфікаціях. Відповідно до умов договору товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної, покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей, товар приймається покупцем безпосередньо на складі покупця (а.с.47-49).

Предмет договору, кількість та ціна товару визначені в рахунку-фактурі від 16 січня 2012 року (а.с. 52).Вказаний товар покупець отримав відповідно до видаткової накладної № РН-0001039 від 26 січня 2012 року (а.с. 54). Товар отримувався ОСОБА_5 за довіреністю №ААД 122182 від 19 січня 2012 року, яка зареєстрована у відповідному журналі (а.с.50-51), безпосередньо на складі позивача в м. Вінниці по вул. Гонти,96. Зазначений склад орендується позивачем відповідно до договору оренди виробничої бази №02-ОВБ від 1 березня 2011 року (а.с.138-140).

На переданий товар ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" було належним чином оформлено та передано позивачу податкові накладні (а.с.55-56).

Оплата за придбаний товар була здійснена згідно платіжних доручень: №1661 від 18.01.2012 та № 1683 від 23.01.2012 року, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.53).

Як вбачається з видаткової накладної, позивачем придбано матеріали, які використовуються у будівництві: круг, арматуру, уголок, полосу, квадрат, трубу. Позивачем надано сертифікати якості на отриманий товар (а.с.148-159).

Придбаний у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" товар використано позивачем при виконанні договору підряду на виконання будівельних робіт № П-18/2011 від 07 листопада 2011 року з публічним акціонерним товариством "Козятинський м'ясокомбінат", а саме облаштування приміщень м'ясо-жирового цеху по переробці супутніх продуктів (а.с. 57-60).

Проведення вказаних робіт із використанням придбаного саме в ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" товару підтверджується довідкою про вартість виконання будівельних робіт (а.с.61), актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року (а.с.62-74); підсумковою відомістю ресурсів (а.с.75-88), з яких вбачається найменування робіт та найменування і кількість використаного матеріалу.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду(п.200.1-200.3 ст.200 ПК України).

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 вересня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.