Ухвала суду № 33802164, 25.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2108/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Ватаманюка Р.В.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Марченко С.І.

відповідача: Радзіковської І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька Дистриб'юційна Компанія" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. складено акт № 831/2202/33892171 від 11.03.2013р. На підставі даного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000632202, № 0000642202 від 28.03.2013 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційним судом в порядку ст. 52 КАС України у судовому засіданні протокольно допущено заміну неналежної сторони - Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС на правонаступника - Вінницьку ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 21.01.2013 року по 01.03.2013 року державними податковими ревізорами-інспекторами Вінницької ОДПІ Вінницької обласної ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2013 р. № 831/2202/33892171 (далі - акт перевірки), в якому відображені порушення ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія":

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, всього у сумі 352374,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду, всього у сумі 173010,00 грн.

28 березня 2013 року на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000632202, яким ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 348946,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 45181,00 грн.; № 0000642202, яким ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 170605,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 31999,00 грн.

На думку перевіряючих, ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, та безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості наданих підприємству послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" та ТОВ НВП "Аргон" було укладено договір про надання маркетингових послуг від 20.12.2010 р. № ТО 23.12.326. Відповідно до п. 2.1 даного договору (п.п. 2.1.1 - 2.1.8) виконавець (ТОВ НВП "Аргон") зобов'язується: вивчати та формувати споживчий попит з метою збільшення об'ємів поставок товарів замовника ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія"; доносити інформацію до споживачів відносно споживчих якостей товару та його новинок; надавати інформацію замовнику про хід продажу товарів; своїми діями сприяти підвищенню товарообігу в результаті просування товарів до продажу; проводити моніторинг щодо зміни асортименту товарів, що поставляється замовником в торгівельних залах виконавця; надавати рекомендації щодо зміни асортименту товарів; надавати рекомендації щодо зміни тари та маркування товарів; надавати рекомендації щодо можливості, доцільності та ефективності проведення рекламних компаній при реалізації товарів.

Також між ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" (Замовник) та ТОВ НВП "Аргон" (Виконавець) було укладено договори про надання маркетингових послуг № ТО-451 від 01.06.2012 р., № ТО-243 від 01.10.2011 р., № ТО-01.04.153 від 01.04.2010 р. Відповідно до п. 2.1 даних договорів (п.п. 2.1.1 - 2.1.10) виконавець зобов'язується: вивчати та формувати споживчий попит з метою збільшення об'ємів поставок товарів замовника; доносити інформацію до споживачів відносно споживчих якостей товару та його новинок; проводити торговельні презентації товарів з демонстрацією цих товарів та їх достоїнств; просувати товари на ринок шляхом підготовки інформації про них, нагадування про їх наявність в продажу в мережі магазинів замовника; надавати інформацію замовнику про хід продажу товарів; своїми діями сприяти підвищенню товарообігу в результаті просування товарів до продажу; проводити моніторинг щодо зміни асортименту товарів, що поставляється замовником в торгівельних залах виконавця; надавати рекомендації щодо зміни асортименту товарів; надавати рекомендації щодо зміни тари та маркування товарів; надавати рекомендації щодо можливості, доцільності та ефективності проведення рекламних компаній при реалізації товарів.

01.06.2012 р. між ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" (Замовник) та ТОВ НВП "Аргон" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № ТО-469. Згідно п. 1.1 даного договору (п.п. 1.1. - 1.1.7) виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику наступних послуг: надання розгорнутих звітів про продажі за звітний період продукції згідно додатку № 1 до даного договору (торгівельні марки замовника) в цілому по торгівельній мережі виконавця та у розрізі кожної торгової точки, проведення аналізу товарообігу й формування рекомендацій по його збільшенню; забезпечення та контроль за наявністю в кожній торговій точці виконавця погодженого асортименту продукції торгівельних марок замовника шляхом своєчасного поповнення залишікв; забезпечення площі та додаткового обладнання для розміщення продукції торгівельних марок замовників торгових точках виконавця відповідно додатків до даного договору; забезпечення та контроль за наявністю додаткового спеціального торгівельного обладнання для продажу продукції торгівельних марок замовника; інструктаж продавців продукції торгівельних марок замовника з метою збільшення обсягів продажу продукції торгівельних марок замовника та популяризації торгівельних марок замовника; контроль за належним технічним станом і виглядом спеціального торгівельного та рекламного обладнання замовника (холодильники, стойки, вітрини, тощо); надання відомостей про можливість, доцільність та ефективність проведення замовником рекламних кампаній та організації презентацій з метою ознайомлення потенційних покупців з новими видами продукції торгівельних марок замовника, про можливість та перспективи проведення відповідних комерційних заходів, спрямованих на збільшення обсягів продажу.

Згідно зазначених вище договорів прийняття наданих послуг здійснюється шляхом підписання актів виконаних робіт, на підставі яких здійснюється оплата згідно виставлених рахунків-фактур.

Так, на виконання умов укладених договорів, ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" (Замовник) та ТОВ НВП "Аргон" були підписані акти здачі-прийняття робіт та акти надання послуг, згідно яких були наданні послуги щодо вивчення та формування споживчого попиту, надання інформації споживачам відносно споживчих якостей товару та його новинок, проведення торгівельних презентацій товарів, надання інформації замовнику про хід продажу товарів.

Оплата по договорам проводилась в безготівковій формі, станом на 30.09.2012 р. рахувалась кредиторська заборгованість, що не заперечувалось представниками сторін при розгляді справи у суді першої інстанції. Договори № ТО-451 та № ТО-469 від 01.06.2012 р. було укладено строком до 31.05.2013 р.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту були надані податкові накладні, надання яких в ході проведення перевірки та правильність заповнення представником відповідача не заперечувалась.

Крім того, між ТОВ "Торгово-промислова фірма "АВС Цитрус" та ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" були укладені договори оренди № 52 від 01.01.2010 р. та № 52 від 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 1.1 договорів орендодавець (ТОВ "Торогово-промислова фірма "АВС Цитрус") передає, а орендар (ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія") приймає в строкове платне володіння та користування приміщення складу загальною площею 165 м. кв. Згідно п. 2.1 договорів склад буде використовуватись для організації торгівлі алкогольними напоями та продовольчими товарами.

На підтвердження виконання умов даного договору були надані акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки, на підставі яких здійснювалась оплата. Позивачем на підтвердження виконання умов договору були надані належним чином оформлені податкові накладні, які в повній мірі відображають зміст господарських операцій між контрагентами. Факт здійснення оплати за оренду складу представниками сторін у суді першої інстанції не заперечувався.

Також між ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" та ТОВ "Торговий Дім "Аванта" було укладено договір № 614-11 А про надання послуг від 29.03.2011 р. Відповідно до п.1.1 даного договору у порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець зобов'язується за завданням та за напрямками погодженими з замовником, протягом визначеного у договорі строку надавати за плату послуги по передпродажній підготовці, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Згідно п. 4.3 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами щомісячно, шляхом актів приймання-передачі.

Так, в ході проведенні перевірки позивачем були надані акти прийому-передачі виконаних робіт, підписані контрагентами. В складених ТОВ "Вінницька дистрибуцій на компанія" та ТОВ "Торговий Дім "Аванта" актах прийому-передачі виконаних робіт зазначено, що вони складені про те, що виконавець (ТОВ "Торговий Дім "Аванта") надав для замовника (ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія") послуги з передпродажної підготовки товарів замовника, що в свою чергу повністю відповідає предмету договору № 614-11 А про надання послуг від 29.03.2011 р., на виконання умов якого складено акт.

Також на підтвердження здійснення господарських операції між контрагентами та правомірності формування податкового кредиту були надані належним чином оформлені податкові накладні. Факт здійснення розрахунків між контрагентами та наявність належним чином податкових накладних податковим органом не заперечувався.

Також в акті перевірки зазначено, що до перевірки було надано акт виконаних послуг № ОУ-0000163 від 10.03.2010 р., складений ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" та ФОП ОСОБА_4 (не є платником ПДВ) про те, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги) по рахунку № СФ-0000164 від 10.03.2010 р. Згідно рахунку фактури № СФ-0000164 від 10.03.2010 р. ФОП ОСОБА_4 було надано ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" послуги маркетингу. Факт здійснення розрахунків між контрагентами представником відповідача не заперечувався. Разом з тим позивачем інших первинних та бухгалтерських документів, які б відображали, які саме маркетингові послуги надавались суду надано не було.

01.02.2010 р. між ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір про на виконання робіт та надання послуг в галузі реклами та зв'язків з громадськістю.

Згідно п. 1.1 договору замовник (ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія") доручає, а виконавець (ФОП ОСОБА_5.) бере на себе зобов'язання виконувати роботи та надавати послуги в галузі реклами та зв'язків з громадськістю, а замовник бере на себе зобов'язується приймати належним чином виконані виконавцем роботи та надані послуги та оплачувати їх відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 (п.п 1.2.1 - 1.2.11) договору до робіт та послуг в галузі реклами та зв'язків з громадськістю, що виконуються та надаються виконавцем за цим договором, зокрема, відносяться: розміщення рекламних матеріалів замовника на зовнішніх носіях; проведення презентацій та прес-конференцій; розміщення статей; виготовлення рекламних оригінал-макетів, поліграфічної та сувенірної продукції; виконання плотерного друку для подальшого нанесення на фасади; забезпечення замовника документацією на зовнішню рекламу; розробка стратегії бренду; планування та аналіз проведення рекламних кампаній; ринкові дослідження; медіа-планування; розробка корпоративного креативу та PR.

На виконання умов договору були надані акти прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) із зазначенням їх виду та обсягу. На підтвердження правомірності формування податкового кредиту були надані податкові накладні, надання яких в ході проведення перевірки та правильність заповнення представником відповідача не заперечувалась. Факт здійснення розрахунків між контрагентами також не заперечувався.

Також між ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" (замовник) та ФОП ОСОБА_6 (виконавець) були укладені договори на надання інформаційних послуг від 04.01.2010 р. та від 03.01.2011 р. Згідно п. 1 даних договорів замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору, послуги по супроводу програмного забезпечення - програм бухгалтерського обліку та звітності, а замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її. П. 5 договорів передбачено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання в місці знаходження замовника.

На підтвердження виконання умов даного договору були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено, які послуги надавались. Факт оплати за надані послуги представником відповідача не заперечувався.

01.01.2012 р. між ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" (замовник) та ТОВ "АТБ-маркет" (виконавець) було укладено договір № 39629 на надання послуг про просуванню торгової марки. Згідно п.1.1 договору виконавець зобов'язаний надати послуги по просуванню торгової марки товару, який надається замовником і дистрб"ютором якої він є, а замовник зобов'язується сплачувати за ці послуги в порядку, передбаченому цим договором. Відповідно до п. 4.1 договору факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, підписаним представниками сторін.

Так, на виконання умов укладених договорів, ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" (Замовник) та ТОВ "АТБ-маркет" (виконавець) були підписані акти здачі-прийняття робіт та акти надання послуг, згідно яких були наданні послуги щодо передпродажної підготовки, здійснення спеціального викладення, забезпечення постійної присутності товару замовника.

Оплата проводилась в безготівковій формі, станом на 30.09.2012 р. по рахункам з даним контрагентом рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 6430,98 грн.

Також на підтвердження здійснення господарських операції між контрагентами та правомірності формування податкового кредиту були надані належним чином оформлені податкові накладні. Факт здійснення розрахунків між контрагентами та наявність належним чином податкових накладних представником відповідача не заперечувався.

17.02.2011 р. між ТОВ "АТП-Гарант" та ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" було укладено договір надання транспортних послуг. Згідно п. 1.1 договору перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги із доставки вантажів замовника до пунктів призначення за попередньо узгодженими маршрутами, а замовник зобов'язується проводити оплату згідно графіка і термінів вказаних в договорі.

Судом першої інстанції встановлено, що в досліджених товаро-транспортних накладних за даним договором відсутні відомості про товар, послуги по перевезенню якого надавались позивач контрагентом, позивачем документів, які б могли додаватись до товаро-транспортних накладних з відомостями про товар, який транспортувався, суду першої інстанції надано не було.

Також, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" (позичальник) було укладено кредитний договір № 010/03-11/141 від 15.04.2007 р. Згідно п. 1.1 кредитного договору кредитор відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 90000,00 дол. США строком до 09 квітня 2009 року зі сплатою 13,5% річних. Відповідно до додаткових угод № 010/03-11/141/1 від 11.03.2009 р. та № 010/03-11/141/2 від 08.05.2009 р. кредитна лінія була надана до 09.04.2010 р.

Відповідно до розрахунків по валютному кредитному договору № 010/03-11/141 від 15.04.2007 р. з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредиторська заборгованість відображена підприємством (бух. рахунок 602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті") складала на 01.10.2009 р. - 67500,00 дол. США або 311062,00 грн., кредиторська заборгованість (бух. рахунок 602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті") складала на 31.12.2009 р. - 67500,00 дол. США або 311062,00 грн. Курсова різниця по даним підприємства склала 0 грн.

Разом з тим відповідно до офіційного валютного курсу Національного банку України, що діяв на останній день попереднього звітного періоду, а саме на 30.09.2009 р., кредиторська заборгованість на 01.10.2009 р. повинна була складати - 67500,00 дол. США або 540675,00 дол. США (8.01 грн. за 1 дол. США), кредиторська заборгованість на 31.12.2009 р. мала б складати 67500,00 дол. США або 538988,00 дол. США (7.985 грн. за 1 дол. США), прибуток від даної операції за 4 кв. 2009 р. склав 1687,00 грн.

Згідно п.п. 7.3.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Таким чином позивачем було занижено суму прибутку в перерахунку заборгованості по валютному кредитному договору в розмірі 1678,00 грн. за 4 квартал 2009 року.

Крім того ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" списувалось пальне на підставі подорожніх листів, вписаних у вихідні та святкові дні, в зв'язку з чим підприємство дані витрати не могло відносити до валових витрат. Так, згідно табелів обліку робочого часу працівники позивача на роботу не виходили. Доказів правомірності віднесення до складу валових витрат вартості списаного пального представником позивача суду першої інстанції надано не було.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( тут і далі по тексту Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже для включення сум до складу валових витрат необхідним є підтвердження таких відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; для включення сум до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.

З матеріалів справи, а також з акту перевірки слідує, що в підтвердження факту надання послуг ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" його контрагентами, позивачем надано договори, укладені між ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія" та ТОВ НВП "Аргон", ТОВ ТД "Аванта", ТОВ "АТБ-Маркет", СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6, ТОВ ТПФ "Цитрус", копії яких містяться в матеріалах справи

Правомірність формування валових витрат також підтверджується актами приймання-передачі, складання яких було передбачено умовами укладених договорів.

Податковий кредит сформовано позивачем на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ НВП "Аргон", ТОВ ТД "Аванта", ТОВ "АТБ-Маркет", СПД ОСОБА_5, ТОВ "АТП-Гарант", копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт надання позивачем вказаних договорів та податкових накладних під час перевірки не заперечується представником відповідача.

В свою чергу, банківські виписки та платіжні доручення, наявні в матеріалах справи, підтверджують факт оплати послуг, наданих позивачу його контрагентами, на виконання укладених між ними договорів.

При цьому, не надання до перевірки розгорнутих звітів про продажі за звітний період продукції, аналізу по вивченню та формуванню споживчого попиту з метою збільшення об'ємів поставок товарів замовника по розширенню ринку збуту товарів, по організації просування товарів постачальника, довідок або висновків - рекомендацій щодо зміни асортименту товару, зміни тари та маркування товару, при наявності інших первинних документів, якими підтверджено факт надання маркетингових послуг, не може спростовувати факту отримання таких послуг та реальності вчинення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, відповідно до вимог пп. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві і на даних якого ґрунтується податкова звітність. Крім того, бухгалтерський облік ведеться на підприємстві лише на підставі первинних документів, що містять обов'язкові реквізити та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Надання маркетингових, рекламних та інших послуг не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Згідно довідки АА № 688120 з ЄДРПОУ основні види діяльності позивача за КВЕД-2010 - це: 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.17 - діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновим виробами; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 73.20 - дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачу, стосувалися послуг, надання яких є господарською діяльністю підприємства. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності підприємства з надання послуг та були направлені на отримання доходу. Так як вказані послуги надавалися на період дії договірних відносин, то суд вважає, що послуги мали регулярний постійний характер.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

Зокрема, абзацом "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу встановлено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування включаються витрати на збут, зокрема витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. Крім того, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати платника податку на проведення реклами (пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 Кодексу).

Не зважаючи на те, що судом першої інстанції підтверджена правомірність висновків перевіряючих щодо неправомірності формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ОСОБА_4, а також неналежного оформлення товарно-транспортних накладних у взаємовідносинах з ТОВ "АТП-Гарант та порушення п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, слід врахувати, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки висновки, викладені в акті перевірки від 14.06.2012 року № 1154/22/20109667, повністю не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013 р. № 0000632202 та № 0000642202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 вересня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.