Постанова № 33798480, 20.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. Справа № №920/216/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Шелеханя М.В за довіреністю № 281 від 25.04.2013 р.

відповідачів - Ортікова А. за довіреністю б/н від 20.09.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1933С/3-11) та апеляційну скаргу позивача (вх. № 1935С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 23.05.2013 р. у справі № 920/216/13-г

за позовом ТОВ "Балмолоко", м. Балаклія Балаклійського району Харківської області

до ТОВ "Союзпартнер-Північ", м. Суми

про стягнення 365 066,93 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 р. ТОВ "Балмолоко" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ "Союзпартнер-Північ" 365066,93 грн., у тому числі: основний борг за договором № 177 від 21.11.2011р. в сумі 329544,45 грн., пеню в сумі 30317,68 грн., борг за неповернуту та пошкоджену тару в сумі 5204,80 грн. Позивач також просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті ним судового збору в сумі 7301,32 грн. Крім того, в позовній заяві містилась заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачеві.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.05.2013 року у справі № 920/216/13-г (суддя Левченко П.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Союзпартнер-Північ" на користь ТОВ "Балмолоко" основний борг у сумі 300000,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 7301,32 грн. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Балмолоко" в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 1720.50 грн. Стягнуто з ТОВ "Союзпартнер-Північ" в доход державного бюджету України штраф у сумі 1700,00 грн. згідно п.5 ст. 83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених Господарським судом Сумської області на ТОВ "Союзпартнер-Північ".

Відповідач з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 526 ЦК України, оскільки, на думку відповідача, він не порушував умов спірного договору.

Позивач з вказаним рішенням також не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати та прийняти нове, яким змінити оскаржуване рішення, а саме задовольнити позовні вимоги частково, в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 329544,45, пені в розмірі 12459,56 грн. та забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача. Так, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 29544,45 грн., оскільки відповідач неналежним чином виконував обов'язки щодо погашення заборгованості за графіком, що був затверджений сторонами договору.

Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні позовної заяви про стягнення пені у розмірі 30317,68 грн., оскільки невідповідність норми договору про розмір пені не тягне за собою недійсності договору в цій частині, а лише зменшує розмір пені до того розміру, що відповідає закону.

Щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав необґрунтованості цієї заяви позивач зазначає, що, на його думку, поведінка відповідача свідчить про те, що він буде ухилятись від виконання судового рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.08.2013 року.

07.08.2013 р. за вх. № 6656 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 19.08.2013 р.

Відповідач 16.08.2013 р. за вх. № 6985 надав клопотання про зупинення провадження у справі № 920/216/13-г до вирішення пов'язаної з нею справи № 922/3262/13.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, пов'язаність даної справи полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод, а тим більше неможливості у самостійному встановленні суттєвих для даного спору обставин. На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі N 920/216-13-г і вважає за необхідне розглянути справу по суті.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 18.09.2013 р.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2011р. між сторонами укладено договір № 177 дистриб`юторський, (а.с. 13,14), предметом якого, згідно розділу 1, є дистриб`юція (здійснення поставок продукту) молочної продукції ТОВ "Балмолоко", отриманої від продавця (ТОВ "Балмолоко") дистриб`ютором (ТОВ "Союзпартнер-Північ"), на території дистриб`ютора в роздрібну торгівельну мережу, та оплата за продукт у встановлені строки ( згідно додаткової угоди до цього договору).

Пунктом 5.2 договору № 177 від 21.11.2011р. передбачено, що оплата дистриб`ютором (відповідачем) за продукт здійснюється на умовах, визначених у додатковій угоді до цього договору. Оплата здійснюється шляхом готівкового розрахунку та безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача), реквізити якого зазначені у розділі 13 цього договору. При проведенні платежу зазначається номер договору, по якому здійснюється оплата. Фактом оплати є надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача).

Пунктом 8.2 договору № 177 від 21.11.2011р. передбачено, що у разі затримки оплати за отриманий продукт дистриб`ютор сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Пунктом 2.3 додаткової угоди від 21.11.2011р. до договору № 177 від 21.11.2011р. ( а.с. 100-102) сторони встановили, що відповідач здійснює оплату за отриману продукцію на протязі 14 днів. Фактом оплати за отриману продукцію є надходження грошей на розрахунковий рахунок позивача.

На підтвердження фактів отримання відповідачем від позивача молочної продукції останнім надано суду засвідчені копії 21 видаткових накладних за період з 27.08.2012р. по 10.10.2012р., а також засвідчені копії 16 довіреностей, виданих у цей період відповідачем своєму директору Тищенку Дмитру Івановичу на отримання від позивача цінностей за договором № 177 від 21.11.2011р.

Загальна вартість продукції, отриманої відповідачем від позивача по вищезгаданим видатковим накладним та довіреностям за договором № 177 від 21.11.2011р. складає 351754,08 грн. ( а.с. 65-85, 105-120)

Факт заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.10.2012р. року в сумі 454267,82 грн. з урахуванням сальдо (залишку заборгованості) станом на 01.10.2012 року в сумі 550086,83 грн. підтверджується засвідченою директором позивача копією акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2012 року між відповідачем та позивачем ( а.с.16). Цей акт звірки зі сторони відповідача підписаний директором Тищенко Дмитром Івановичем та скріплений печаткою відповідача.

08.11.2012 року сторонами укладено угоду про затвердження графіку виплати заборгованості № 2, підписану директорами позивача та відповідача (Федота В.О. та Тищенко Д.І.) , які у цій угоді іменуються, відповідно, як кредитор і боржник ( а.с. 15).

Згідно пункту 1 угоди № 2 від 08.11.2012 року, дана угода укладена сторонами додатково до дистриб`юторського договору № 177 від 21.11.2011р., відповідно до якого виникла заборгованість.

Згідно пункту 2 угоди № 2 від 08.11.2012 року, боржник (відповідач) визнає, що його заборгованість перед кредитором ( позивачем) за дистриб`юторським договором № 177 від 21.11.2011р. на момент укладення цієї угоди становить 428444,64 грн.

Пунктом 3 угоди № 2 від 08.11.2012р. сторони узгодили графік сплати відповідачем позивачеві суми заборгованості, вказаної у пункті 2 цієї угоди, тобто суми 428444,64 грн., згідно якого у строк до 30.04.2013 року відповідач мав здійснити позивачеві шість платежів по 50000,00 грн., а загалом до 30.04.02013 року відповідач мав сплатити позивачеві 300000,00 грн. заборгованості за договором № 177 від 21.11.2011р. на умовах, визначених в угоді № 2 від 08.11.2012р. про затвердження графіку виплати заборгованості.

Дану угоду колегія суддів кваліфікує як правочин, спрямований на зміну суттєвої умови договору - строку виконання боржником грошового зобов'язання (ч.1 ст. 628 ЦК України). З огляду на це колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача про те, що зазначена угода про погашення заборгованості передбачає стягнення інших, окрім зазначених в угоді, сум та раніше нарахованих фінансових санкцій за прострочення.

Узгоджені сторонами строки сплати відповідачем позивачеві решти заборгованості в сумі 128444,64 грн. на даний час ще не настали (сьомий платіж у сумі 50000,00 грн. має бути здійснено у період з 21.05.2013р. по 31.05.2013р., восьмий платіж у сумі 50000,00 грн. - у період з 21.06.2013р. по 30.06.2013р., дев`ятий платіж у сумі 28444,00 грн. - у період з 21.07.2013р. по 30.07.2013 р.).

Зважаючи на те, що сторони в особі їх керівників (директорів) у двосторонній угоді № 2 від 08.11.2012р. про затвердження графіку виплати заборгованості за дистриб`юторським договором № 177 від 21.11.2011 року узгодили загальну суму заборгованості за договором № 177 від 21.11.2011 року та графік сплати відповідачем позивачеві заборгованості за договором № 177 від 21.11.2011 року, то визначення суми простроченої заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем за період до 08.11.2012 року, та визначення тієї частки заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача на день прийняття рішення у даній справі (на 23.05.2013 року) має здійснюватися, виходячи з умов угоди № 2 від 08.11.2012р.

Договір № 177 від 21.11.2011р. та угода № 2 від 08.11.2012 року є правочинами (ст.202 ЦК України)

Згідно ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищезгадані правочини (договір № 177 від 21.11.2011р. та угода № 2 від 08.11.2012р.) не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Оскільки станом на 23.05.2013р. відповідач за угодою № 2 від 08.11.2012 року, укладеної сторонами до договору № 177 від 21.11.2011р., зобов`язаний був сплатити позивачеві 300000,00 грн., але доказів сплати цієї суми на виконання умов згаданої угоди № 2 до договору № 177 ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 177 від 21.11.2011 р. в сумі 300000,00 грн.

Згідно ч. 2 пункту 3 угоди № 2 від 08.11.2012р., відповідач при сплаті за вищезазначеним графіком заборгованості перед позивачем обов`язково зазначає у платіжному доручення наступне: "Оплата по графіку заборгованості перед ТОВ "Бал молоко" за дистриб`юторським договором № 177 від 21.11.2011р.

Відповідач не надав ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції суду будь-яких доказів сплати ним заборгованості на виконання угоди № 2 від 08.11.2012р. до договору № 177 від 21.11.201р., ухилився від надання суду на його вимогу відзиву на позов по суті справи.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми боргу, яка перевищує суму 300000,00 грн. та, яка за угодою № 2 від 08.11.2012р. до договору № 177 від 21.11.2011р. мала бути сплачена на даний час відповідачем, з підстави того, що строк сплати решти суми заборгованості ще не настав.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 300000,00 грн.

Крім того, Поряд з цим безпідставними та необґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь пені в сумі 30317.68 грн., нарахованої позивачем в розмірі 0,1% від суми основного боргу 329544,45 грн. (яка начебто була станом на 01.02.2013 року, але ця сума боргу станом на 01.02.2013 року не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами, оскільки вона є лише в тексті позовної заяви), за 92 дні прострочки, але без зазначення періоду прострочки сплати саме цієї суми заборгованості - 329544,45 грн. (періоду, за який нараховано пеню, з якої дати якого місяця та року і до якого дня якого місяця і року), що свідчить про необґрунтованість розрахунку суми пені позивачем, а відтак про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення такої суми пені за невизначений період та з необгрунтовано та бездоказово зазначеної суми основного боргу, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Крім того, обчислення суми пені за прострочення сплати грошових коштів для їх стягнення здійснено всупереч вимогам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у розмірі, який перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Безпідставною та необґрунтованою є позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь 5204.80 грн. боргу за неповернуту та пошкоджену тару, оскільки ні у позовній заяві не зазначені обґрунтування та докази на підтвердження цієї позовної вимоги, ні окремо до матеріалів справи позивачем не додавалися будь-які докази та обґрунтування цієї позовної вимоги, розрахунку її суми, колегія суддів апеляційної також погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Також, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, які належать відповідачу. В обґрунтування цієї заяви в позовній заяві зазначено лише, що позивач вважає за необхідне вжити необхідних заходів для забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно та грошові суми ТОВ "Союзпартнер-Північ", тому що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п.3 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення , що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заява позивача про забезпечення позову, що міститься у позовній заяві № 75 від 31.01.2013р. містить лише нічим не обґрунтоване припущення позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого доказами, наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1700,00 грн. за ухилення відповідача від виконання вимог ухвал суду від 04.02.2013р., від 21.02.2013р., від 04.03.2013р., від 07.05.2013р. щодо подання суду відзиву на позовну заяву, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Матеріали справи свідчать, що покладення на відповідача господарським судом першої інстанції спеціальної відповідальності у вигляді стягнення штрафу пов'язано з ненаданням відповідача письмового відзиву на позов та доказів сплати боргу (при їх наявності), про необхідність подання якого відповідачем зазначалось в ухвалах від 04.02.2013р., від 21.02.2013р., від 04.03.2013р., від 07.05.2013р.

Згідно приписів ч. 1 ст. 59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: 1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Таким чином, надання доказів на підтвердження власної позиції у спорі є правом, а не обов'язком сторони, тому у суду немає підстав вважати, що з боку відповідача допущено порушення або зловживання процесуальними правами.

В разі невиконання відповідачем ухвали суду про надання доказів суд зобов'язаний вирішити спір за наявними доказами, що, власне, і відбулося в даній справі - спір був розглянутий в порядку ст. 75 ГПК України, тобто при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів за наявними в справі матеріалами.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, частково ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Балмолоко", м. Балаклія Балаклійського району Харківської області на рішення господарського суду Сумської області від 23.05.2013 р. у справі № 920/216/13-г залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ "Союзпартнер-Північ", м. Суми на рішення господарського суду Сумської області від 23.05.2013 р. у справі № 920/216/13-г задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 23.05.2013 р. у справі № 920/216/13-г скасувати в частині стягнення штрафу у розмірі 1700,00 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом Сумської області на ТОВ "Союзпартнер-Північ".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 20.09.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.