Рішення № 33795823, 30.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0432/459/2012 Головуючий у 1 інстанції - Полубан М.П.

Справа № 22-ц/774/10217/13 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Михайловської С.Ю.

при секретарі - Глубоченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2012 року по справі за позовом кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

24 лютого 2012 року КС «Союз-Дніпро» звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 2592/08 від 15 грудня 2008 року позивач надав позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 12080,00 грн., які позичальник зобов'язався повернути та сплатити відсотки за користування кредитом згідно умов кредитного договору. На забезпечення виконання зазначеного договору між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2592/08 від 15 грудня 2008 року, відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником. ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 22390,11 грн. В зв'язку з чим просили стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 2592/08 від 15 грудня 2008 року укладеного між позивачем та ОСОБА_1 в загальній сумі 22390,11 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

Заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2012 року ухвалено: позов кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Союз-Дніпро» заборгованість по кредитному договору № 2592/08 від 15 грудня 2008 року у сумі 22390,11 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачений судовий збір на користь кредитної спілки «Союз-Дніпро» в сумі 223,90 грн.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровського районного суду від 06 листопада 2012 року залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року ухвалено: позов кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Союз-Дніпро», заборгованість по кредитному договору № 2592/08 від 15 грудня 2008 року у сумі 22390,11 грн., з яких: 7017,31 грн. - залишок за кредитом, 11646,08 - сума відсотків за користування кредитом, 3726,72 грн. - суми відсотків, що нараховані при прострочені платежу; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачений судовий збір на користь кредитної спілки «Союз-Дніпро» в сумі 223,90 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу КС «Союз-Дніпро» просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково за наступними підставами.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами дійсно було укладено кредитний договір № 2592/08 від 15 грудня 2008 року. Предметом договору є кредит на споживчі цілі у вигляді кредитної лінії в розмірі 12 080 грн. строком на 24 місяця з 15.12.2008 року по 14.12.2010 року включно, що підтверджується видатковим касовим ордером № 4264 від 15.12.2008 року на вищевказану суму. Сума заборгованості позичальника за кредитним договором станом на 24.02.2012 року складає 22 390,11 грн. Відповідно до умов договору поруки відповідач ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов'язанням відповідача ОСОБА_1, визначених кредитним договором.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що позивач надав достатньо доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором станом на 24.02.2012 року в сумі 22 390,11 грн., суд керувався доведеністю позову в даній частині. Суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені ним при зверненні до суду із даним позовом судові витрати.

Однак погодитись з таким висновком суду повністю не можна за наступними підставами.

За правилами ст.ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як доказ установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, стягуючи заборгованість з поручителя та позичальника солідарно суд першої інстанції не звернув увагу на те, що строк повернення кредитних коштів встановлений кредитним договором 14 грудня 2010 року та після вказаної дати позивач не направив поручителю письмової вимоги щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у встановлений 6-ти місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв письмову вимогу позичальнику та поручителю 31 серпня 2010 року (а.с. 8,9), тобто до закінчення строку повернення кредитних коштів, інших письмових вимог позивача до відповідачів матеріали справи не містять.

В пункті 24 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З наведеного вище вбачається, що районним судом не надано повну та об'єктивну оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, та не в повній мірі досліджено обставини справи, не визначено строк закінчення кредитного договору та договору поруки, та не взято до уваги момент настання вимоги банку до боржника та поручителя.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про чинність поруки для ОСОБА_2, оскільки вимоги КС «Союз-Дніпро» до поручителя про погашення заборгованості було пред'явлено 31 серпня 2010 року, тобто поза межами передбаченого законом шестимісячного строку, початок перебігу якого обчислювався від 14 грудня 2010 року, тобто від дня настання строку (терміну) виконання зобов'язання за кредитним договором, та до суду з позовом позивач звернувся 24 лютого 2012 року.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.214-216, 88 ЦПК України також в частині стягнення судових витрат у солідарному порядку, зокрема, - суд, ухвалюючи рішення проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним; розподіл судових витрат не можна провадити у солідарному порядку, оскільки відповідно до вимог статей 541, 1190 ЦК України, яким передбачений солідарний порядок стягнення коштів, судові витрати не є зобов'язаннями сторін та судові витрати не відносяться до суми шкоди; розподіл судових витрат здійснюється відповідно до умов ст. 88 ЦПК України, де зазначено, що судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в цій нормі не зазначена можливість стягнення судових витрат в солідарному порядку.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього суду в частині задоволеного позову до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат скасовує та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2592/08 від 15 грудня 2008 року. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 було надано кредитні кошти у розмірі 12080,00 грн. з кінцевим терміном повернення 14 грудня 2010 року. ОСОБА_1 не виконує належним чином взятих на себе зобов'язань, при цьому також враховуючи обставини укладення з нею позивачем додаткової угоди № 1 від 22 квітня 2011 року про реструктуризацію боргу (а.с.10), яка припинила свою дію у зв'язку з невиконанням позичальником повернення боргу і в порядку реструктуризації боргу, та в зв'язку з чим заборгованість по кредитному договору на день звернення до суду складає 22390,11 грн., яка складається з наступного: 7017,31 грн. - залишок за кредитом, 11646,08 - сума відсотків за користування кредитом, 3726,72 грн. - суми відсотків, що нараховані при прострочені платежу, що підтверджується розрахунком позивача на день пред'явлення позову, а саме: 24.02.2012 року (а.с.3, 36).

Доводи апелянта та її представника щодо неправильного розрахунку боргу позивачем з урахуванням наданих ОСОБА_1 квитанцій по сплаті боргу, судова колегія вважає безпідставними, тому що апелянт не надав належних доказів щодо спростування наданого розрахунку боргу позивачем. Заперечень щодо наявності заборгованості за кредитним договором чи щодо неналежного виконання обов'язків за кредитним договором в апеляційній скарзі відсутні. Згідно вище зазначеного розрахунку позивачем боргу вказані суми за наданими ОСОБА_1 квитанціями враховані при визначенні заборгованості за кредитом.

Посилання апелянта та її представника на те, що в рішенні суду встановлено, що сума, яка сплачена за рахунок погашення кредиту відповідачем-позичальником дорівнює 3600 грн., що спростовується квитанціями за якими вона сплатила 17 190 грн., судова колегія вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції цей факт не встановлено, в описовій частині рішення суду зазначена сума вказана з позовної заяви в описі на що посилався позивач в обґрунтування позову, та крім того, з позовної заяви вбачається, що позивач розрахував заборгованість позичальника в сумі 25 990,11 грн., однак у зв'язку зі сплатою позичальником суми у розмірі 3 600 грн., позивач визначив суму боргу за мінусом 3 600 грн. у розмірі 22 390 грн. на час звернення до суду, яку і просив суд стягнути з відповідачів.

Аналізуючи докази у справі, судова колегія дійшла висновку, що у позові до відповідача ОСОБА_2, як поручителя, слід відмовити з вищенаведених підстав.

В іншій частині рішення суду і додаткове рішення суду першої інстанції, судова колегія залишає без змін, оскільки для скасування або зміни вказаної частини рішення суду відсутні підстави у відповідності до вимог закону та встановлених обставин справи.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що сплачено позивачем судовий збір у розмірі 223,90 грн. (а.с.1), та відповідно до пропорційності задоволеного позову у розмірі 22 390,11 грн., стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає сума у розмірі 223,90 грн.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2012 року та додаткове рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року - скасувати в частині задоволеного позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат з ухваленням нового рішення в цій частині.

Відмовити у задоволенні позовних вимог кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, на користь кредитної спілки «Союз-Дніпро», розташованої за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта,49, код ЄДРПОУ 33274256, р/р 26501000000057 у ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, судовий збір у розмірі 223,90 грн. (двісті двадцять три гривні 90 копійок).

В іншій частині заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2012 року та додаткове рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді