Ухвала суду № 33795610, 24.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Меленко О.Є., Вакарук В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Балинцівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Снятинського районного суду від 29 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 14 травня 2013 року звернувся в суд з позовом до Балинцівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Снятинського районного суду від 29 травня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки не було виконано вимог ухвали суду від 16 травня 2013 року про залишення позовної заяви без руху і в наданий строк не усунуто недоліків позовної заяви.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також на необ'єктивне та неповне дослідження всіх обставин по справі.

Зокрема апелянт зазначає, що подана ним заява відповідає вимогам, встановленим цивільним процесуальним законом. Зокрема як доказ заявленого позову було надано рішення Снятинського районного суду від 26.02.2012 року, тому згідно ст.61 ЦПК України спірні обставини, наведені в позовній заяві, не підлягали доказуванню. Саме ж рішення суду від 26.02.2012 року як доказ у його справі, вважає апелянт, відповідає вимогам ст.120 ЦПК України.

В зв'язку з цим апелянт просив оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нову ухвалу, якою направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не прибули, хоча належно повідомлені про розгляд справи.

Вислухавши доповідача, обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу, суд першої інстанції порушив норми цивільного процесуального законодавства, оскільки передчасно прийшов до такого висновку.

Так відповідно до статей 3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що ухвалою Снятинського районного суду від 16 травня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 як таку, що не відповідає по формі та змісту вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК України, зокрема: в позовній заяві не зазначено доказів, які підтверджують кожну викладену позивачем обставину; не долучено підтверджуючі документи; також долучено копію рішення, яка не відповідає вимогам Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді; - залишено без руху та надано строк три дні з моменту отримання ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.

Згідно ухвали суду від 29 травня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто апелянту з підстав невиправлення недоліків позовної заяви.

Проте колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції передчасно вимагав від позивача надання доказів на підтвердження заявлених вимог до відкриття провадження у справі, оскільки подання доказів можливе також і в порядку, визначеному ст.131 ЦПК України. У позовній же заяві відповідно до п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України мають бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Не зазначення доказів та неподання таких доказів - це дії, які є різними за характером, змістом та наслідками. Так не зазначення доказів у позовній заяві є підставою для залишення заяви без руху, а неподання доказів на підтвердження позовних вимог є підставою для відмови в позові. Але коли позивач зазначив такі докази у позовній заяві, підстав для залишення заяви без руху немає.

Суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з тих підстав, які передбачені законом. Такі підстави визначено у ч.2 ст.122 ЦПК України. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску строку позовної давності та інших не передбачених законом підстав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про відмову позивачу ОСОБА_1 у прийнятті його позовної заяви для розгляду та відкритті провадження у даній справі, оскільки при постановленні ухвали про повернення позовної заяви суд не дотримався норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.312 ЦПК України таке порушення є безумовною підставою для скасування ухвали суду і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Отже оскаржувана ухвала суду не може вважатись законною й обґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження.

Керуючись ст.ст.307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Снятинського районного суду від 29 травня 2013 року скасувати і передати питання відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Є. Меленко

В.М. Вакарук