Ухвала суду № 33795573, 17.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 9104/141826/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Даноша" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Даноша" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

14 березня 2011 року, 26.05.2011 року та 07.06.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Даноша" звернулось до суду з адміністративними позовами, в яких з врахуванням заяви про зміну позовних вимог просило: визнати незаконними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №206000010/2010/002249/1 від 27.12.2010 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №206000010/2010/002249/1 від 27.12.2010 року; зобов'язати Івано-Франківську митницю та Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області повернути 6571,84 грн. та 13826,42 грн. ввізного мита, а також 27601,73 грн. та 58070,98 грн. податку на додану вартість або зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Даноша" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що при прийнятті постанови суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що митним органом правомірно застосовано 3-й метод визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не було в достатньому обсязі подано митному органу додаткові документи, які б підтверджували ціну товару.

Суд першої інстанції також не врахував, що митний орган посилається на аналіз цінової інформації товару, які ввезені в цей час іншими суб'єктами господарювання на територію України. При цьому відповідач зазначає про відсутність об'єктивних джерел інформації, а саме документів на ідентичні (подібні) товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів імпортовані на митну територію України.

Таким чином, на думку позивача, митний орган неправильно здійснив контроль правильності визначення митної вартості на товар, не обґрунтував сумнівів стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органу для здійснення митного контролю, а тому незаконно відмовив у застосуванні 1-го методу визначення митної вартості ввезеного товару.

З огляду на викладене, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники митного органу заперечили вимоги апеляційної скарги, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що в грудні 2010 року ТзОВ ,,Даноша" імпортовано на митну територію України труби з поліетилену високого тиску, призначені для облаштування водопровідної системи на свинокомплексі позивача.

Поставка товару відповідно до виставлених інвойсів здійснювалась 2 партіями: 20 палет (інвойс № 13754 від 17.12.2010 року) та 17 палет (інвойс №13755 від 17.12.2010 року та інвойс №13752 від 17.12.2010 року).

Згідно інвойсу № 13754 поставлялись труби з поліетилену високого тиску PEHD Р№6, діаметром 20 мм, змотані в бухти, некомбіновані з іншими матеріалами, без фітингів, безшовні, різані на відрізки по 500 м, з необробленою поверхнею, артикул 59090002, загальною довжиною 59000 м, призначені для влаштування водопровідної системи на свинокомплексі ТзОВ ,,Даноша", код УКТЗЕД 39173231.

Згідно інвойсу №13755 від 17.12.2010 року поставлялись труби з поліетилену високої щільно (густини) PEHD Р№6.3, діаметром 20 мм, змотані в бухти, некомбіновані з іншими матеріалами, без фітингів, безшовні, нарізані на відрізки по 500 м, з необробленою поверхнею, артикул 59090002, загальною довжиною 32 000 м..

Згідно інвойсу №13752 від 17.12.2010 року поставлялись пластини (плити) з поліетилену високої щільності (густини) PEHD 300, розмірами 3000x1500x4,0 мм, непористі, неармовані, не шаруваті без підкладки, не поєднані з іншими матеріалами, артикул 1-26011900, 155 пластин (плит) призначені для облаштування коробів системи вентиляції.

24 грудня 2010 року декларантом було подано до Івано-Франківської митниці вантажно-митну декларацію (ВМД) №206000010/2010/002249/305517, в якій митна вартість товару була зазначена 21926,61 євро ( 228667,54 грн.) .

У зв'язку із сумнівом щодо заявленої митної вартості імпортованого товару Івано-Франківська митниця в графі декларації ,,Для відміток митного органу" зазначила письмово вимоги декларанту щодо надання експортної митної декларації, сертифікату про походження товару та калькуляцію виробника на товар.

Оскільки декларант відмовився подати вказані документи, що підтверджується його записом на звороті декларації митної вартості форми ДМВ-1 від 27.12.2010 року, митним органом було прийняте рішення від 27.12.2010 року за №206000010/2010/002249/1.

Відповідно до вказаного рішення митна вартість імпортованого позивачем товару труб з поліетилену високого тиску визначена за третім методом, передбаченим ст. 269 Митного кодексу України. При цьому, митна вартість була скоригована та склала 42681,43 євро на відміну від заявленої декларантом суми в 21926,61 євро.

Також, Івано-Франківською митницею складена Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 27.12.2010 року за №206000010/0/00512, відповідно до якої митна декларація позивача не прийнята (товари не підлягають митному оформленню) з причин коригування митної вартості.

Під гарантійні зобов'язання ТзОВ ,,Даноша" ввезений товариством товар був випущений у вільний обіг. При цьому позивачем було сплачено ввізне мито на 6571,84 грн. та 13826,42 грн., а також податок на додану вартість на 27601,73 грн. та 58070,98 грн. більше, ніж було товариством визначено за 1-м методом визначення митної вартості.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган діяв в межах своєї компетенції та правомірно прийняв оскаржене рішення щодо визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем на митну територію України, та картку відмови.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу (МК)України від 17.11.2002 р. (чинного на час виникнення спірних правовідносин) митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтею 264 МК України визначено права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів, відповідно до якої заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 265 МК України митний орган зобов'язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Статтею 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості;5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Постановою Кабінету Міністрів України від. 20.12.2006 року № 1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження (далі Порядок № 1766), яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 5 цього Порядку № 1766 встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 МК України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Згідно п. 7 Порядку № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

При цьому, згідно п. 11 Порядку № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, одними з яких є: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів,підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм, а також положень зазначеного вище Порядку дає підстави дійти висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача відносно визначення митної вартості товару за третім методом є вірним та обгрунтованим, оскільки декларант на законну вимогу митного органу не надав експортну митну декларації, сертифікат про походження товару, калькуляцію виробника на товар.

За таких обставин митний орган правомірно визначив митну вартість на підставі інформації про ціну щодо подібних (аналогічних) товарів, яка містилась в базі Державної митної служби України.

Наведене спростовує доводи позивача про невідповідність висновків суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Даноша" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі № 874/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 23 вересня 2013 року

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим