Ухвала суду № 33794606, 26.09.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"26" вересня 2013 р. Справа № 817/1512/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Бучик А.Ю.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини А4324 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" червня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А4324 про скасування наказу ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року задоволено позов ОСОБА_4.

Визнано протиправним та скасовано пункт 5 наказу командира військової частини А4324 №57 від 20 лютого 2013 року.

В апеляційній скарзі військова частина А4324, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки оскаржуваний наказ приймався на підставі результатів службового розслідування, які не прийнято судом першої інстанції до уваги.

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст.197 КАС України, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_4 до 12.03.2013 року проходила службу в Збройних силах України, у званні капітана та виконувала обов»язки помічника командира з фінансово-економічної роботи військової частини А1573 (а. с. 44, 45).

Пунктом 5 наказу командира військової частини А4324 №57 від 20.02.2013 року ОСОБА_4 попереджено про неповну службову відповідність за порушення вимог ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, вимог наказу Міністра оборони України від 14.12.2007 №686 "Про затвердження інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань об'єднань, з'єднань, військових частини, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції", наказу командира військової частини А4324 від 19.12.2012 року №513 "Про затвердження інструкції з організації представництва інтересів військової частини А4324 під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів" (а. с. 39-43). Зі змістом зазначеного наказу, позивачка була ознайомлена 11.03.2013 року (а. с. 11, 12).

Як встановлено судом першої інстанції, винесенню спірного наказу передувало проведення службового розслідування під час якого встановлено, що позивачка у власних інтересах намагалася стягнути з військової частини А1573 на свою користь 53353,26 грн. невиплаченого грошового забезпечення у зв'язку з чим, звернувся з відповідним позовом до Рівненського міського суду. Як зазначається в наказі №57 від 20.02.2013 року з ЄДРРСР відповідачу стало відомо про постанову Рівненського міського суду від 02.10.2012 року, якою його зобов'язано здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача та провести доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу.

В той же час, на адресу військової частини А4324 Рівненським міським судом надіслано ухвалу від 02.10.2012 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 4324 про зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення та стягнення коштів.

У спірному наказі №57 від 20.02.2013 року також зазначено, що посадові особи військової частини А4324, ігноруючи вимогами підзаконних нормативно-правових актів, до Рівненського міського суду заперечень проти позову не надали та повідомили суд про можливість розгляду справи без представника військової частини (а. с. 9, 10).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи п.5 даного наказу в частині попередження позивача про неповну службову відповідність, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що його винесено безпідставно та всупереч норм Конституції та законів України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Так, загальні обов'язки військовослужбовців передбачені статтею 11 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України". Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявною в матеріалах справи постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року (а. с. 47-48) 31.08.2012 року ОСОБА_4 звернулась із позовом до військової частини А1573 про стягнення грошового забезпечення, за період з січня 2005 року по грудень 2007 року, та грошової надбавки за безперервну військову службу з червня 2003 року по грудень 2004 року, всього на загальну суму 53453,26 грн.

Саме у зв»язку із таким зверненням позивачки до суду, командир військової частини прийшов до висновку про порушенням ОСОБА_4 вимог Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", в тому числі ст. ст. 11 та 16, наказу Міністра оборони України від 14.12.2007 №686 та наказу командира військової частини А4324 від 19.12.2012 року №513.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі дії відповідача не узгоджуються з нормами чинного законодавства, суперечать Конституції України, оскільки право позивачки на звернення до суду в разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, є невід'ємним громадянським (особистим) правом позивача та не може бути обмежене ніяким нормативно-правовим актом.

Також, є правильними висновки суду першої інстанції з приводу того, що звернення до суду з позовом до військової частини чи будь-якого іншого військового формування не може розцінюється як порушення, зазначене в положеннях Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", наказу Міністра оборони України від 14.12.2007 №686 та наказу командира військової частини А4324 від 19.12.2012 року №513.

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, наказ командира військової частини А4324 від 19.12.2012 року №513 на момент виникнення спірних правовідносин позивача з відповідачем (момент звернення до суду з позовом про стягнення грошової компенсації) не існував, а тому не може регулювати таких правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги висновки службового розслідування, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А4324 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" червня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.Ю.Бучик Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Військова частина А4324 смт. Липники,Пустомитівський район, Львівська область,81134