Ухвала суду № 33794596, 25.09.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"25" вересня 2013 р. Справа № 817/2187/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" липня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду у м. Рівне про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-789-у від 17.04.2013 року про сплату боргу в сумі 1169,40 грн., мотивуючи тим, що оспорювана сума, відображена у вимозі відповідача №Ф-789-у від 17.04.2013 року нарахована станом на 17.04.2013 року. Однак, при цьому, згідно вимог ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Положеннями даної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне №Ф-789-у від 17.04.2013 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 1169,40 грн.

Стягнуто з відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на користь ОСОБА_5 сплачені за спірною вимогою №Ф-789-у від 17.04.2013 грошові кошти в сумі 1169,40 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_5 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 76,85 грн. (сімдесят шість гривень вісімдесят п'ять копійок).

Не погоджуючись з даною постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - є фізичною особою-підприємцем (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 21.05.1998), що здійснює підприємницьку діяльність з 01.01.2012 із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності 47.8 - роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку НОМЕР_1 (а.с.6,32).

Із пенсійного посвідчення НОМЕР_2 від 10.08.2010 вбачається, що ОСОБА_5 призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (а.с.7).

17.04.2013 УПФ України у м. Рівне прийнято вимогу № Ф-789-у про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені станом 17.04.2013 в розмірі 1169,40 грн.

26.04.2013 року державним виконавцем відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №37747843 на підставі вимоги про сплату боргу №Ф-789-у від 17.04.2013 (а.с.9).

19.05.2013 року позивачем було сплачено суму боргу по єдиному внеску в розмірі 1169,40 грн. згідно квитанції №9 від 19.05.2013 та пред'явлено у відділ державної виконавчої служби (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що позивачу, відповідно до вимог Закону України №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України №1058-IV .

Частиною 4 статті 4 Закону України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Вказані факти підтверджуються наявними у справі, а тому обов'язок сплачувати єдиний внесок у позивача відсутній.

Оцінюючи таку правову позицію суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4. ч.1. ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Таким чином у контексті зазначеного положення ст.26 Закону України "Про загальообов"язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058-IV.

ОСОБА_5 відповідно до вимог Закону №1058-IV була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV.

Частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Вказані факти щодо позивача підтверджуються наявними у справі та дослідженими судом вищезазначеними доказами.

Таким чином, обов'язок сплачувати єдиний внесок у позивача відсутній.

Відповідно до ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_5 звільнена від сплати за себе єдиного внеску, жодних інших обставин щодо існування у позивача боргу, УПФ України у м. Рівне не надано, а тому у відповідача відсутні правові підстави для прийняття оспорюваного рішення у справі.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: Б.С. Моніч І.Г. Охрімчук

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1,33000

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області вул.Відінська,41,м.Рівне,33018