Постанова № 33793715, 25.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2013 року Справа № 812/7485/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Цицюри О.О.,

при секретарі судового засідання: Запорожцевій І.В.,

за участі представників сторін:

позивач: Ганзій С.В. (довіреність від 01.07.2013 №89/8/10),

відповідач: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 756,48 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся позивач - Старобільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 податковий борг по орендній платі за землю у сумі 756,48 грн.,

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Старобільською райдержадміністрацією 08.05.2008 за №23770000000003331.

Станом на 16.08.2013 за відповідачем утворилась податкова заборгованість перед бюджетом по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 756,48 грн., з яких основний борг - 748,20 грн., а також пеня - 08,28 грн., нарахована за несвоєчасну сплату згідно п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України. Вказаний податковий борг виник у результаті несплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання визначеного платником податку в податковій декларації з плати за землю №15659 від 14.11.2012, податковій декларації з плати за землю №1300002052 від 20.02.2013, розрахунку №95 від 30.01.2013, розрахунку №118 від 16.01.2012, штрафної санкції, нарахованої відповідно до податкового повідомлення - рішення від 29.11.2012 №0010161700 та нарахованої пені. З метою погашення податкового боргу відповідачу була направлена податкова вимога №12 від 21.05.2013, поштове відправлення з якою повернулось на адресу податкового органу у зв'язку із закінченням терміну зберігання, у встановленому порядку зазначена вимога відповідачем оскаржена не була.

Сума податкового боргу відповідачем у повному обсязі не сплачена, тому на підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг по орендній платі з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у загальній сумі 756,48 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві (а.с.2-3).

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлявся належним чином, судові повістки надсилались відповідачу за юридичною адресою згідно відомостей, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.9), а саме: АДРЕСА_1, що підтверджується реєстром рекомендованих поштових відправлень (а.с.32,33). Причини неприбуття відповідача суду невідомі, заперечень проти адміністративного позову до суду не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований Старобільською районною державною адміністрацією 08.05.2008 за №23770000000003331 (а.с.9). Відповідач перебуває на обліку в якості платника податків у Старобільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області з 12.05.2008 за №7329, що підтверджується довідкою від 12.05.2008 №223 (а.с.10).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

У відповідності із пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності із пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України:

- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки;

- органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни;

- платником орендної плати є орендар земельної ділянки;

- об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду;

- розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем;

- розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки або може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;

- плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати;

- податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Як встановлено під час судового розгляду справи, у користуванні відповідача на підставі договору оренди перебуває земельна ділянка загальною площею 0,0522га. (а.с.9,12)

Відповідно до вимог пункту 54.1 статті 54 та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав до податкового органу:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік від 14 листопада 2012 року № 15659, згідно якої нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2012 рік усього 202,61 грн., у січні 2012 року у розмірі 16,93 грн., та щомісячно з лютого по грудень 2012 року сума податку яка підлягає сплаті згідно зазначеної декларації становить 16,88 грн. (а.с.15-17).

- розрахунок №118 від 16.01.2013 до договору оренди №33 від 30.07.2010 (а.с.18), згідно якого розмір орендної плати визначено у сумі 202,61 грн.

- розрахунок №95 від 30.01.2013 до договору оренди №33 від 30.07.2010 (а.с.14), згідно якого розмір орендної плати визначено у сумі 202,61 грн.

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік від 20 лютого 2013 року № 1300002052, згідно якої нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2013 рік усього 202,61 грн., у січні 2013 року у розмірі 16,93 грн., та щомісячно з лютого по грудень 2012 року сума податку яка підлягає сплаті згідно зазначеної декларації становить 16,88 грн. (а.с.11-13).

В порушення вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України фізична особа-підприємець ОСОБА_2 протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, самостійно суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, зазначену у поданих звітних податкових деклараціях та розрахунках, не сплатив, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з орендної плати за землю за податкові (звітні) періоди в розмірі по 748,20 грн., який не сплачено відповідачем, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника станом на 16.08.2013 (а.с.23-25).

29 листопада 2012 року Старобільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області було прийнято податкове повідомлення - рішення №0010161700 від 29.11.2012, яким до відповідача по справі застосовано штрафну санкцію в розмірі 1020,00 грн., на підставі п.п.47.1.2 п.47.1 ст.47, ч.2 п.120.1 ст.Податкового кодексу України (а.с.19).

Статтею 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкове повідомлення - рішення №0010161700 від 29.11.2012 отримано відповідачем 29 листопада 2012 року, про що свідчить особистий підпис на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с.19), у встановленому законом порядку вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржено, сума штрафу визначена в рішенні в добровільному порядку в установлені строки не сплачена.

Згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:

- при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

- при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Як вбачається із даних зворотнього боку облікової картки відповідача, за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань з орендної плати у відповідності до вимог статті 129 Податкового кодексу України відповідачу нарахована пеня в сумі 08,28 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с.23-25).

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України встановлено, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання зазначеної норми Податкового кодексу України податковим органом було надіслано 23.05.2013 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податкову вимогу від 21 травня 2013 року №12 на загальну суму грошового зобов'язання в розмірі 702,67грн. (а.с.20,21). Проте вказане поштове відправлення повернулось на адресу відправника у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.21).

Факту оскарження відповідачем вищезазначеної податкової вимоги судом на час розгляду справи не встановлено, а тому вона вважається узгодженою.

Даних про добровільну сплату відповідачем наявного податкового боргу або про відкликання податкової вимоги судом на час розгляду справи не має.

Оскільки податкова вимога №12 від 21.05.2013, є чинною (доказів про відкликання податкової вимоги суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги норм податкового законодавства.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Внаслідок того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 станом на дату розгляду та вирішення справи у добровільному порядку податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 756,48 грн., що складається з основного боргу визначеного в деклараціях в розмірі 748,20 грн., та пені в розмірі 08,28 грн. не сплатив, вимоги податкового органу про стягнення суми податкового боргу визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 756,48 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, іденфікаційний код НОМЕР_1) з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, податковий борг з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 756,48 грн. (сімсот п'ятдесят шість гривень 48 коп.), з яких: основний борг з орендної плати за землю у сумі 748,20 грн. (сімсот сорок вісім гривень 20 коп.), а також пеня у сумі 08,28 грн. (вісім гривень 28 коп.), - в дохід місцевого бюджету.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 30 вересня 2013 року.

Суддя О.О. Цицюра