Ухвала суду № 33784982, 26.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1019/1432/12 Головуючий у І інстанції Керекеза Я.І. Провадження № 22-ц/780/3586/13 Доповідач у 2 інстанції МатвієнкоКатегорія 18 26.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

26 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, збільшивши позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за укладеним між ними договором позики у розмірі 40 000 грн., індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 440 грн. та 3% річних у розмірі 1596 грн. 10 коп., а всього 42036 грн. 10 коп., посилаючись на те, що 24 червня 2011 року позичив відповідачу в борг грошові кошти в сумі 40 000 грн., які остання зобов»язалась повернути до 25 липня 2011 року, що підтверджується власноручно написаною нею розпискою. Однак у вказаний строк свої зобов'язання ОСОБА_1 не виконала, в зв»язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 000 грн. 00 коп. боргу за договором позики, 440 грн. 00 коп. інфляційного збільшення за весь період прострочення, 3% річних від простроченої суми в розмірі 1596 грн. 10 копійок, а всього 42 036 грн. 10 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 420 грн. 36 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, правильно визначив характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 24 червня 2011 року взяла в борг у відповідача ОСОБА_2 40 000 грн., які зобов»язалася повернути до 25 липня 2011 року. Дані обставини підтверджуються розпискою, копія якої є в матеріалах справи (а.с.3), зміст якої відповідачем в судовому засіданні спростований не був.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.

Згідно ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи обставини справи, на підставі наведених правових норм законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача позичених коштів в розмірі 40 000 грн., факт отримання яких підтверджується власноручно написаною ОСОБА_1 розпискою.

Правильним є і висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за прострочення виконання зобов»язання та індексу інфляції за час прострочення у розмірі, визначеному позивачем, оскільки це відповідає положенням ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Суму боргу, як і суму індексу інфляції та процентів за прострочення виконання зобов»язання, відповідач в апеляційній скарзі не оскаржує, в зв»язку з чим колегія суддів, виходячи з положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Доводи апелянта про те, що договір позики є неукладеним, оскільки ОСОБА_1 грошових коштів за ним не отримала, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем суду на підтвердження даних обставин не було надано жодних доказів, що є її обов»язком в силу вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга відповідача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :