Постанова № 33775872, 24.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа № 914/2204/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Краєвської М.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" б/н від 12.08.2013р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2013р.

у справі №914/2204/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс", с.Андріївка, Буський р-н, Львівська обл.

до відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", м.Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача -

третя особа-1: Колективне підприємство "Ясень", с. Оброшино, Пустомитівський р-н, Львівська обл.,

третя особа-2: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В., м. Львів

про визнання недійсним договору від 27.12.2011р. №1997 про внесення змін та доповнень до договору застави від 19.12.2011р. № 1927 та застосування реституції (з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 29.07.2013р., а.с. 123),

за участю представників сторін:

- від позивача - Настіч Б.Л. (директор); Демідонт Б.О. (представник, довіреність від 09.04.2013р.);

- від відповідача - Вертас М.М. (представник, довіреність №89 від 26.04.2012р.);

- від третьої особи-1 - Покітко Н.П. (представник, довіреність б/н від 05.06.2013р.);

- від третьої особи-2 - не з'явилась..

Представникам сторін та третьої особи-1 роз'яснено їх права й обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання сторін про здійснення технічної фіксації судового процесу, в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.07.2013р. у справі №914/2204/13 (суддя Коссак С.М.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" відмовлено повністю за безпідставністю та стягнуто з позивача в доход державного бюджету 1147,00грн. судового збору (а.с. 132-138).

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2013р. у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, зокрема, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що на момент укладення договору від 27 грудня 2011 року №1997 про внесення змін та доповнень до договору застави від 19.12.2011р. №1927, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-Авто Плюс" не було власником предмета застави.

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів", у відзиві на апеляційну скаргу №1296/0-10 від 05.09.2013р., який поступив на адресу Львівського апеляційного господарського суду 09.09.2013р., заперечило доводи апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оспорюваного судового акту.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2013р. (колегією суддів у складі головуючого судді Краєвської М.В., суддів Дубник О.П. та Кордюк Г.Т.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2013р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. у склад колегії суддів для розгляду справи №914/2204/13 замість суддів Дубник О.П. та Кордюк Г.Т. введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В. з підстав, зазначених у розпорядженні.

Заяв про відвід суддів не поступало.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено до 24.09.2013р. з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.

В судове засіданні 24.09.2013р. прибули представники сторін, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Представник третьої особи-1, на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2013р., в судовому засіданні 24.09.2013р. подав письмові пояснення, в яких повідомив суд, що договір купівлі-продажу лінії паливних гранул №10/22/2011, передання даної лінії Товариству з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" та часткову оплату (залишок боргу становить 630000, 00грн.) КП "Ясень" визнає повністю.

Третя особа-2 - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, подала суду відповідь на запит, №229/01-16 від 19.09.2013р., в якому просила розглядати справу без її участі та пояснила, що посвідчила договір про внесення змін та доповнень від 27.12.2011р. за реєстровим №1997 до договору застави від 19.12.2011р. за реєстровим №1927, оскільки заставодавцем було надано їй акт приймання передачі обладнання №21/12/01 від 21.12.2011р., який за умовами договору №10/11/2011 купівлі-продажу обладнання від 10.11.2011р. оформляється після повної оплати та підтверджує розрахунок і перехід права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс".

Зважаючи на вказану заяву третьої особи-2 та на те, що ухвалою суду від 10.09.2013р. явку уповноважених представників сторін в судовому засіданні визначено на власний розсуд, а в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття законного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи-2.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вирішила, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" слід задоволити частково: рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2013р. у даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 27.12.2011р. №1997 про внесення змін та доповнень до договору застави від 19.12.2011р. № 1927 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. В решті оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При цьому колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду виходила з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" було укладено кредитний договір №92(а.с.18-26).

19 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (далі - заставодержатель та відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" (далі - заставодавець та позивач у справі) було укладено договір застави (а.с.27-32), який було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. за реєстровим №1927

Відповідно до п.1.1. цього договору заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з умов кредитного договору №92 від 19.12.2011 року, відповідно до якого заставодержатель надав заставодавцю кредит у сумі 1 000 000,00грн. (один мільйон гривень 00 коп.), який заставодавець зобов'язується повернути в строк до 18.12.2014 року зі сплатою 21% річних.

Пунктом 1.2. договору застави передбачено, що заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань перед заставодержателем передає в заставу належне йому на праві власності майно, а саме: комплект обладнання по виробництву пелет в кількості 1 шт. балансовою вартістю станом на 07.12.2011 року 714 131,67грн.

27 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех-Авто Плюс" було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору застави від 19 грудня 2011 року за реєстровим №1927 (а.с. 33-34).

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. за реєстровим №1997.

Зазначеним договором сторонами було доповнено п.1.2. договору застави від 19 грудня 2011 року №1927 новим предметом застави, а саме - лінією по виробництву паливних гранул в кількості 1 шт. балансовою вартістю станом на 22.12.2011 року 1 358 333,33грн..

29 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехАвто - Плюс" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання недійсним договору від 27.12.2011р. №1997 про внесення змін та доповнень до договору застави від 19.12.2011р. у зв'язку з тим, що на момент укладення цього договору позивач не був власником предмета застави.

29 липня 2013року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою про зміну предмета позову, якою просив, окрім первісно заявленої вимоги, застосувати реституцію, якою визнати недійсним пункт 1.2.2. договору застави, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс"19 грудня 2011 року №1927 (а.с.123).

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" та відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" про визнання недійсним договору від 27.12.2011р. №1997 про внесення змін та доповнень до договору застави від 19.12.2011р., з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини третьої цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини другої цієї ж статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до частини третьої цієї ж статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частини п'ятої цієї ж статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і шостої - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Приписами ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Аналогічне положення викладено і в ч.3 ст.11 Закону України "Про заставу", відповідно до якої заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Відповідно до ст. 317 ЦК України право розпорядження майном належить власникові.

Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як вже зазначалось вище, договором від 27.12.2011 року про внесення змін та доповнень до договору застави від 19 грудня 2011 року за реєстровим №1927, сторонами було доповнено п.1.2. договору застави новим предметом застави, а саме - лінією по виробництву паливних гранул в кількості 1 шт. балансовою вартістю станом на 22.12.2011 року 1 358 333,33грн..

Як зазначено в самому договорі, відповідно до бухгалтерської довідки, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" 22.12.2011 року за №2212-1Дов/11, предмет застави обліковується на балансі заставодавця на рахунку №10 "Основні засоби". Правовстановлюючі документи - Договір №10/11/2011 купівлі-продажу обладнання від 10.11.2011 року, укладений між КП "Ясень" та ТзОВ "ТехАвто - Плюс", акт прийому-передачі обладнання №21/12/01 від 21.12.11 року та видаткова накладна №РН 0000092 від 22.12.2011 року.

Проте, перебування предмета застави - лінії по виробництву паливних гранул на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" не свідчить про набуття останнім права власності на таке майно.

Адже, як вбачається з матеріалів справи, 10 листопада 2011 року між Колективним підприємством "Ясень" (продавець за договором та третя особа-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехАвто - Плюс" (покупець за договором та позивач у справі) було укладено договір купівлі-продажу обладнання - лінії по виробництву паливних гранул №10/11/2011 (а.с. 35-37).

Відповідно до п.1.3. цього договору вартість обладнання становить - 1 630 000,00 грн.

Додатком №2 до договору від 10 листопада 2011 року покупець зобов'язався надати металоконструкції для виготовлення КП "Ясень" обладнання лінії паливних гранул продуктивністю 2.0 т/год на суму 630 000,00грн. (а.с.40).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок від 21.12.2011 року та від 28.12.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" оплатило Колективному підприємству "Ясень" частину вартості обладнання в розмірі 1 000 000, 00 грн. (а.с.42-43).

Інша частина вартості обладнання в розмірі 630 000,00грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" оплачена не була, що підтверджується, зокрема, листом Колективного підприємства "Ясень" від 21.02.2013р. (а.с.41) та наданими на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. письмовими поясненнями третьої особи-1.

Відповідно до п.4.2. договору купівлі - продажу право власності на обладнання переходить до покупця з моменту повної оплати та приймання товару і оформлення документів, зазначених у п.3.3., 3.7. цього договору.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що на момент укладення договору №1997 від 27.12.2011р. про внесення змін та доповнень до договору застави від 19.12.2011р. №1927 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" не було власником предмета застави за вказаним договором - лінії по виробництву паливних гранул в кількості 1 шт. балансовою вартістю станом на 22.12.2011 року 1 358 333,33грн..

При цьому колегія суддів зазначає, що актом прийому - передачі обладнання від 21.12.2011 року до договору №10/11/11 від 10.11.2011р. не може вважатись документом, що посвідчує перерехід права власності на предмет застави від третьої особи-1 до позивача, оскільки в ньому вказано, що КП "Ясень" передає, а ТзОВ "ТехАвто-Плюс" приймає згідно договору поставки обладнання №10/11/1 від 10.12.2011р. лінію для виробництва паливних гранулу користування, а не у власність. (а.с. 102).

На дані обставини не звернув уваги і Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. при вчиненні нотаріального посвідчення договору №1997 від 27.12.2011р. про внесення змін та доповнень до договору застави від 19.12.2011р. №1927.

Оскільки на момент укладення договору №1997 від 27.12.2011р. про внесення змін та доповнень до договору застави від 19.12.2011р. №1927 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" не було власником предмета застави за вказаним договором, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання вказаного договору недійсним та обґрунтованими, а місцевий господарський суд безпідставно відмовив у їх задоволенні.

Разом з тим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суд про безпідставність вимог позивача про застосування реституції, шляхом визнання недійсним пункту 1.2.2. договору застави, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс"19 грудня 2011 року №1927, з огляду на наступне.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, реституція - це відновлення стану майна, який існував на момент вчинення дії, що завдала шкоди, тобто це повернення або відновлення матеріальних цінностей в натурі; поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах. Даний інститут передбачений, зокрема ст. 216 Цивільного кодексу України застосовується у цивільному праві щодо правових наслідків недійсності правочинів.

Виходячи з аналізу ст. 216 Цивільного кодексу України та п.2.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена з вимогою про визнання договору недійсним. Така вимога є похідною від основної - визнання договору недійсним.

Проте, вимога позивача про застосування реституції, якою визнати недійсним пункт 1.2.2. договору застави, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" 19 грудня 2011 року №1927, не може вважатися реституцією в розумінні ст.216 Цивільного кодексу України, виключає можливість її застосування, оскільки має на меті не повернення майна, а визнання недійсним пункту договору, і носить немайновий характер.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з частині застосування реституції, якою визнати недійсним пункт 1.2.2. договору застави, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" 19 грудня 2011 року №1927.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на все викладене вище в сукупності, судова колегія вирішила рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2013 року у даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" про визнання недійсним договору від 27.12.2011р. №1997 про внесення змін та доповнень до договору застави від 19.12.2011р. № 1927 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. В решті рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

У зв'язку із частковим скасуванням рішення судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд рішення в апеляційному порядку в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" на рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2013р. у справі №914/2204/13 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2013р. у справі №914/2204/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" про визнання недійсним договору від 27.12.2011р. №1997 про внесення змін та доповнень до договору застави від 19.12.2011р. № 1927 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

3. Визнати договір від 27.12.2011р. за реєстровим №1997 про внесення змін та доповнень до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. 19.12.2011 року за реєстровим №1927 недійсним.

4. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2013р. у справі №914/2204/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехАвто-Плюс" - без задоволення.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 147,00грн. недоплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) 573, 50 грн. недоплаченого судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

7. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 27 вересня 2013р.

Головуючий суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.