Рішення № 33775331, 18.09.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: представника публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» - Ісар О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору дарування 1/2 частини будинку від 15 червня 2005 року недійсним, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування 1/2 частини будинку від 15 червня 2005 року недійсним, посилаючись на те, що вона будучи особою похилого віку та потребуючи допомоги у догляді, у 2005 роді досягла домовленості з ОСОБА_3 про те, що остання буде постійно надавати їй допомогу та здійснювати догляд довічно, а вона передасть їй у власність 1/2 частину будинку, власником якої вона була на той момент. На підтвердження цієї домовленості вони погодили між собою види допомоги, яку буде надавати відповідачка та домовились, що ця допомога, окрім ліків та медичної допомоги, не може бути меншою ніж 500грн. на місяць. Ця домовленість була викладена на аркуші паперу в довільній формі із підписами. Домовившись із відповідачкою про те, в якій саме формі ця допомога буде нею надаватись, відповідачка в червні 2005 року запросила її до нотаріуса для укладення договору, при цьому повідомила та попросила

______________________

№22ц-1064/13 Головуючий у 1 інстанції: Іщенко І.В.

Категорія: 21 Доповідач: Литвинюк І.М.

позивачку оформити не договір довічного утримання, а договір дарування.

Таким чином, 15 червня 2005 року вони підписали у нотаріуса договір дарування 1/2 частки належного їй на праві власності майна в будинковолодінні АДРЕСА_1, (літ.А), хоча в дійсності між ними був укладений договір довічного утримання. Після цього ОСОБА_3 продовжувала здійснювати за нею догляд та забезпечувала утримання в обумовленій між ними домовленості.

У зв»язку з тим, що останнім часом відповідачка перестала матеріально її забезпечувати та доглядати, вказуючи при цьому, що у неї немає часу для цього, просила позов задовольнити.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (літ.А) загальною площею 394,60кв.м., в тому числі житловою 146,10 кв.м., з належними до нього надвірними будівлями та спорудами - вбиральня (літ.Б), криниця (літ.К). огорожа №1-3, від 15 червня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстр. № 5043.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 все майно отримане в натурі, а саме 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (літ.А), загальною площею 394,60 кв.м., в тому числі житловою 146,10 кв.м., з належними до нього надвірними будівлями та спорудами - вбиральня (літ.Б), криниця і літ.К), огорожа № 1 -3.

Зобов'язано приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 повернути ОСОБА_2 всі первісні правоустановчі документи на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та внести відповідні зміни в реєстрі згідно даного рішення суду.

Зобов'язано Чернівецьке обласне БТІ внести відповідні зміни у відомості шодо власника 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Додатковим рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2012 року зобов'язано приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 повернути ОСОБА_2 всі первісні правоустновчі документи на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та внести відповідні зміни в реєстрі згідно даного рішення суду.

На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2012 року ПАТ «ВТБ Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити та стягнути судові витрати.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що порушує права Банку.

Посилається на те, що 03 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 були надані кредитні кошти в сумі 300 000 доларів США. За невиконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором Банк звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно згідно укладеного іпотечного договору. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 серпня 2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1. Проте, з метою уникнення відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань до Першотравневого районного суду м. Чернівці подано позов про визнання договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 15 червня 2005 року недійсним. В ході розгляду даної цивільної справи по відповідачем ОСОБА_3 приховано факт перебування даного нерухомого майно в іпотеці.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 15 червня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування 1/2 частки належної їй на праві власності майна в будинковолодінні АДРЕСА_1 (літ.А) загальною площею 394,60кв.м., в тому числі житловою - 146,10 кв.м., з належними до нього надвірними будівлями та спорудами - вбиральня (літ.Б), криниця (літ.К), огорожа № 1-3.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 серпня 2010 року задоволено позов ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 24.039-025/07-СК від 03 серпня 2007 року в розмірі 401 475, 77 доларів США, що станом на 26 липня 2010 року згідно офіційного курсу НБУ становить 3 170 052 грн. 67 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1.

Таким чином, на момент визнання договору дарування 1/2 частини будинку недійсним спірний житловий будинок перебував в іпотеці.

Вирішення в судовому порядку питань щодо зміни власника даного будинку безпосередньо створює права та обов'язки для іпотекодержателя.

Враховуючи конкретні обставини справи та положення норм процесуального права, безспірно встановлено, що визнавши договір дарування 1/2 частини будинку недійсним, судом порушені права апелянта, які підлягають захисту.

Постановлення судового рішення, яке безпосередньо створює права та обов'язки для особи чи обмежує її права без залучення такої особи до участі у справі в якості відповідача, є також порушенням ст.ст. 33, 37 ЦПК України.

Апеляційний суд в межах своїх повноважень не може виправити порушення, допущеного судом першої інстанції, оскільки не наділений правами щодо залучення до участі у справі інших осіб, чи міняти їх процесуальний статус, а лише перевіряє законність рішення місцевого суду в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішення питання про права та обов'язки особи, не залученої до участі у справі у якості сторони, є істотним порушенням норм процесуального права

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції відповідно до п.п. 1,4 ч. 1ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини будинку від 15 червня 2005 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: