Рішення № 33770852, 25.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа № 350/326/13-ц

Провадження № 22ц/779/2180/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції: Калиній Г.В.

Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: представника апелянта - Рокетської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Рожнятівського районного суду від 08 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 02.12.2009 року ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 56156 грн. по кредитному договору №1688 під 20,4% річних терміном на 5 років з щомісячною оплатою основної суми і відсотків. З метою забезпечення позову, відповідач ОСОБА_4 виступила поручителем, оформивши в той же день договір поруки. Оскільки ОСОБА_3 умови договору не виконував, заборгованість не погашав, не реагувала також і поручитель, в зв'язку з чим, станом на 03 грудня 2012 року заборгованість становить 22876,91 грн.: 16065,23 грн. - заборгованість за кредитом, 3,17 грн. - за процентами, 5481,04 - пеня, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1077,47 - штраф (процентна складова).

Рішенням Рожнятівського районного суду від 08 липня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 22876,91 грн. заборгованості за кредитним договором та 229,40 грн. судових витрат по справі. В задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення боргу в солідарному порядку - відмовлено.

На дане рішення представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором. Вважає, що суд прийшов до помилкового висновку, що договір поруки є припиненим в зв'язку з тим, що не було укладено додаткової угоди.

Апелянт також вказує, що укладаючи договір поруки, відповідач зобов'язувалася перед позивачем відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, зокрема: як тих, що виникли з договору, так і тих, що можуть виникати в майбутньому .

Вважає, що стягнення заборгованості підлягає з боржника та поручителя в солідарному порядку.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просила рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши вимоги про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_4 в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим виникла заборгованість, доказів які б спростували проведений розрахунок заборгованості відсутній, а оскільки банк нарахував відповідачу додаткові пеню і штраф, які не передбачені умовами договору, на які поручитель не давала своєї згоди, згідно ч.1 ст. 559 ЦК України порука припинилася, підстав для стягнення боргу з поручителя в солідарному порядку немає, оскільки банк без відома та згоди останнього збільшив обсяг відповідальності поручителя.

Однак погодитись з рішенням суду першої інстанції колегія суддів не може.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №IFIWAD40307642, за яким він отримав кошти в сумі 56156 грн. та зобов'язувався повернути їх до 02.12.2014року з відсотковою ставкою 20,4% річних за фактичну кількість календарних днів користування кредитом (а.с. 9-15). Згідно кредитного договору, сторони погодили, що погашення кредиту та процентів здійснюватимуться згідно графіку погашення, що є невід'ємною частиною договору

В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором № IFIWAD40307642 від 02.12.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_4 02.12.2009 року укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань (а.с. 16).

Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 3-4) вбачається, що внаслідок невиконання взятих на себе обов'яків за кредитним договором, у відповідача ОСОБА_3 станом на 03.12.2012 року виникла заборгованість перед банком в розмірі 22876,91 грн.: 16065,23 грн. - заборгованість за кредитом, 3,17 грн. - за процентами, 5481,04 - пеня, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1077,47 - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.04.2011 року: «Відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (постанова від 17.01.2011 р. N 3-62г10)».

Однак, як пояснила в засіданні апеляційного суду представник банку і вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості та додаткової угоди, у зазначений розрахунок боргу банком не включені відсотки, штраф, пеня, передбачені додатковою угодою.

Проте, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що внесення змін до кредитного договору в цій частині змінило основне зобов'язання боржника без згоди поручителя та збільшило обсяг його відповідальності.

Отже, на думку колегії суддів, дану заборгованість слід стягнути з боржника та поручителя в солідарному порядку.

Розглянувши справу, в межах пред'явленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівнина задовольнити.

Рішення Рожнятівського районного суду від 08 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителів АДРЕСА_1 солідарно на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на розрахунковий рахунок № 29092829003111 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 - 16065,23 грн. - заборгованість за кредитом, 3,17 грн. - за процентами, 5481,04 - пеня, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1077,47 - штраф (процентна складова), а всього - 22876,91 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят) гривень 91 копійку заборгованості за кредитним договором та 114,70 грн. судового збору з кожного на р/р №64993919400001 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

Г.І. Шалаута

Згідно з оригіналом

Суддя Я.Ю. Ковалюк