Ухвала суду № 33769604, 05.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. справа № 2а-7876/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Єлізарова Т.М. дов від 25.01.2012,

Продайко О.В. дов від 30.01.2012

відповідача: - Туркіна А.С. дов від 23.03.2012,

Соловей О.С. дов від 24.04.2012, Коломоєць Н.С. дов від 02.04.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2010р. у справі № 2а-7876/10/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського"

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Дніпродзержинську від 18.06.2010 №0001262301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8310314,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, ґрунтуються не на підставі порушення позивачем конкретних норм законодавства, а на підставі того, що згідно АРМу "Звірка контрагентів" податкові декларації з ПДВ за лютий та березень 2010 року не визнані як податкові та надано статус "недійсні", тому вони вважаються не поданими. Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право отримання бюджетного відшкодування позивачем від податкового обліку (стану) його контрагентів і фактичної сплати ними податку на бюджету. Позивачем виконані усі передбачені законом умови для отримання заявленої суми бюджетного відшкодування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 18.06.2010 №0001262301/0.

Відповідач, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу (т.1 а.с.156), в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити в позовові. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Вказаним Законом встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, зазначають, що рішення судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 0001262301/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8310314,00 грн. за квітень 2010 року.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є результати проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану на рахунок платника у банку та від'ємного значення ПДВ, як виникло за рахунок від'ємних значень з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 по 31.03.2010 (акт перевірки від 18.06.2010 № 4171/90-т/23-407/05393043).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.7, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, внаслідок чого, як зазначено в акті перевірки, для запобігання втрат бюджету та незаконного і безпідставного відшкодування ПДВ на рахунок підприємства, по декларації з ПДВ за квітень 2010 року, зменшується заявлена сума про декларації з ПДВ за березень 2010 року на суму 8310314,00 грн.

Відповідачем вказано, що законодавством не передбачено підстав для підтвердження, та відповідно, отримання бюджетного відшкодування позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Ресурс", ТОВ "МастерГруп", ТОВ "ТК "Схід регіон", ТОВ "Дніпростандарт ЛТД" з постачання товару (сировини) по податковим накладним, виписаним на адресу ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (за відповідний період), які включені до податкового кредиту декларацій з ПДВ за березень, квітень 2010 року, що вплинуло на правильність декларування показників по декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Компанія Ресурс" у лютому 2010 року, з ТОВ "МастерГруп", ТОВ "ТК "Схід регіон", ТОВ "Дніпростандарт ЛТД" - у березні 2010 року, у яких згідно АРМу «Звірка контрагентів» податкові декларації з ПДВ за вказані періоди не визнано як податкові накладні та надано статус "недійсні", тому вони вважаються не поданими, що не дає ДПІ законодавчих підстав для підтвердження суми податкового кредиту за квітень 2010 року та, відповідно, відшкодування заявленої позивачем суми податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість такого висновку відповідача, оскільки цей висновок базується на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

В даному випадку наведені в акті перевірки обставини щодо контрагентів позивача (неподання податкової звітності за відповідний звітний період з задекларованою сумою податкових зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем) не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і вказаними вище постачальниками.

Факт відвантаження на адресу позивача товару та отримання позивачем вказаного товару в межах укладених з вказаними підприємствами відповідних договорів, відповідачем не заперечується, підтверджений відповідними первинними документами. Товарність вказаних операцій податковим органом не оспорюється.

Отриманий позивачем товар оплачений шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників, в тому числі податку на додану вартість в ціні вказаного товару, що також не заперечується відповідачем.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій постачальники позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлені, перебували на обліку в податкових органах як платники податку на додану вартість.

Також є таким, що не відповідає фактичним обставинам висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість до податко вого кредиту з тих підстав, що податковий кредит не підтверджується податковими зобов'язаннями контрагентами продавців товару.

Відповідно до довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 07.10.2010 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Днепрстандарт ЛТД", перевіркою ТОВ "Днепрстандарт ЛТД" не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від позивача, який мав правові відносини з платником податків. Станом на дату перевірки суми податку на додану вартість за податковими накладними відображено у реєстрі виданих податкових накладних за березень, квітень 2010 року.

Відповідно до довідки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 05.07.2010 про результати невиїзної документальної зустрічної перевірки ТОВ "Компанія "Ресурс", перевіркою ТОВ "Компанія "Ресурс" не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від позивача. Перевіркою ТОВ "Компанія "Ресурс" встановлено відображення в податковому обліку податкових накладних відповідно до відомостей отриманих від ВАТ "ДМК", яке мало правові відносини з платником податків.

Відповідно до довідки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 15.07.2010 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "МастерГруп" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ "ДМК", перевіркою ТОВ "МастерГруп" не встановлено розбіжності з відомостями отриманими від ВАТ "ДМК", яка мала правові відносини з платником податків. Перевіркою ТОВ "МастерГруп" встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей отриманих від ВАТ "ДМК", яка мала правові відносини з платником податків.

Згідно наявних в матеріалах справи матеріалів автоматизованого співставлення розшифровок податкового кредиту в розрізі контрагентів - за даними автоматизованої бази ДПІ, при звірці обсягів між підприємствами, прийнята податкова звітність та підтверджені повністю взаємовідносини позивача та його контрагентів ТОВ "ТК "Схід Регіон", ТОВ "Днепрстандарт ЛТД".

Отже, висновки відповідача про те, що позивач не має права на податковий кредит на підставі виписаних ТОВ "Компанія Ресурс" у лютому 2010 року, ТОВ "МастерГруп", ТОВ "ТК "Схід регіон", ТОВ "Днепрстандарт ЛТД" у березні 2010 року податкових накладних, є помилковими.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача в якості платника податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище особами у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Зако ном зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшко дуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податко вого періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обов'язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України). Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Діюче законодавство, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, контрагентами продавця, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом податкового законодавства, або обов'язок здійснювати контроль за сплатою контрагентом податків та порядок коригування податкового кредиту у разі їх несплати або визнання статутних та реєстраційних документів недійсними.

Тобто, невиконання постачальником товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.

В даному випадку, якщо контрагенти позивача і не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість у квітні 2010 року знаходиться в межах суми, яка фактично сплачена постачальникам товару в складі ціни цього товару у відповідних попередніх податкових періодах, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшення розміру бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 у справі № 2а-7876/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко