Постанова № 33769600, 18.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. справа № 2а-2571/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропалській В.М.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПромЕлектроТорг»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року

у справі № 2а-2571/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПромЕлектроТорг»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПромЕлектроТорг» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 26.10.09 № 0001622301/0, від 25.12.09 № 0001622301/1, 09.02.10 № 0001622301/2, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 64147,50 грн., в т.ч. 42765,00 грн. - основний платіж, 21382,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; та рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 21.04.10 № 3850/6/25-0115.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Господарські операції позивача з ТОВ "ТВФ "Махартет" дійсно здійснювались, носили товарний характер, відповідачем жодним чином не встановлено і не доведено їх безтоварність. Договір купівлі продажу № 01-06-09-2141 від 01.06.2008, укладений між позивачем та ТОВ "ТВФ "Махартет", відповідає нормам діючого законодавства. Посилання відповідача на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-200\09 про звільнення від кримінальної відповідальності громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (засновника ТОВ "ТВФ "Махартет"), є безпідставним. Описова частина вказаної постанови суду не встановлює факт фіктивності ТОВ "ТВФ "Махартет", та причетність позивача до протиправних дій осіб, що притягались до кримінальної відповідальності за надання послуг з конвертації фінансових активів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2010 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "ТВФ "Махартет", спрямована на приховування юридичною особою від оподаткування доходів, а отже укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, на підставі того, що спірний договір укладений таким чином, що дослідити зв'язок отриманого товару та видаткових накладних на які посилається позивач, неможливо. Інших доказів, щодо поставки товару, який зазначений у видаткових накладних та оплати за цей товар, суду надані не були.

Крім того, судом першої інстанції врахована постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-200\09, якою підтверджувався факт створення фіктивного підприємства, а саме ТОВ "ТВФ "Махартет", яке було контрагентом позивача по договору від 01.06.2008 № 01-06-09-2141.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПромЕлектроТорг», не погодившись з постановою суду, подало апеляційну скаргу (а.с.123), в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ТВФ "Махартет" за період з 01.10.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складений акт №52/35-1/33272458 від 16.10.2009 - а.с.9.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів згідно нікчемних правочинів з ТОВ "ТВФ "Махартет" на загальну суму 171058,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 42765,00 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на наступні обставини.

01.06.2008 між позивачем та ТОВ "ТВФ "Махартет" (Продавець) укладений договір купівлі-продажу № 01-06-09-2141, за умовами якого продавець зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця продукцію (товар), а покупець зобов'язується приймати товар у власність та своєчасно його оплачувати по факту поставки в термін 90 банківських днів. Продавець зобов'язується надати покупцю всі необхідні документи на продукцію: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна.

Як зазначено в акті перевірки, документами, що підтверджують виконання договору, є видаткові накладні, податкові накладі. Товар оприбуткований на складі позивача згідно прибуткової накладної, розрахунки за отриманий товар позивачем не здійснювались. Документи щодо транспортування та пропуску товару (товарно-транспортні накладні, талони замовлення, пропуск на територію підприємства) у позивача відсутні.

В податковому обліку позивачем вартість товару, придбаного у ТОВ "ТВФ "Махартет", віднесено до складу валових витрат.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-200\09 встановлено, що за період з червня 2005 року по листопад 2008 року групою осіб у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було створено шість фіктивних підприємств, в т.ч. ТОВ "ТВФ "Махартет", для прикриття фактично здійснюваної незаконної діяльності по наданню фінансових послуг. З метою надання легальності здійсненим безтоварним фінансово-господарським операціям вказані особи складали бухгалтерські документи, які були підставою для банків, та містили неправдиві відомості щодо здійсненої з підприємством - контрагентом фінансово-господарської операції. Створені учасниками групи підприємства, зокрема, ТОВ "ТВФ "Махартет" мають ознаки, характерні для фіктивних підприємств, а саме: створення без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність; невідповідність юридичної адреси з фактичним місцезнаходженням офісу; розбіжність між оборотом по рахунку ТОВ "ТВФ "Махартет" сумам, зазначеним у фінансовій звітності підприємства за період його діяльності.

Дії зазначених осіб кваліфіковані за ч. 2 ст. ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, як фіктивне підприємництво, скоєне за попередньою змовою групою осіб.

Посилаючись на вказану постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, податковий орган дійшов висновку, що оформлення позивачем договорів та первинних документів щодо поставки товару від ТОВ "ТВФ "Махартет", діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності та реальною метою якого було надання фінансових послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом проведення безтоварних операцій, є такими, що суперечать ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, та не може бути спрямовано на реальне настання правових наслідків. Отже позивач здійснював операції з купівлі товару без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Первинні документи, складені між позивачем та ТОВ "ТВФ "Махартет" на підтвердження операцій, що суперечать законодавчим та нормативним актам, є такими, що не відповідають суті, не несуть доказовості, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2009 №0001622301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 64147,50 грн., в т.ч. 42765,00 грн. - основний платіж, 21382,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку в порядку ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги - без задоволення, що стало підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 25.12.09 № 0001622301/1, 09.02.10 № 0001622301/2, які не змінили суму визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правильність висновків податкового орану стосовно порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судом, факт виконання господарських зобов'язань з поставки товару ТОВ "ТВФ "Махартет" в межах укладеного договору від 01.06.2008 № 01-06-09-2141 підтверджений наявними в матеріалах справи первинними документами: видаткові накладні від 02.06.2008 № 738 на загальну суму 46932,54 грн. з урахуванням ПДВ, від 02.06.2008 № 745 на загальну суму 158337,26 грн. з урахуванням ПДВ, податкові накладні від 02.06.2008 № 738, від 02.06.2008 № 745, прибуткова накладна № П-00000530 від 02.06.2008, за якою придбаний позивачем товар оприбуткований на складі.

Вказані документи були предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки, і виходячи з змісту яких вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Докази позбавлення контрагента позивача в установленому порядку цивільної дієздатності на момент здійснення ним у відповідному податковому періоді господарських операцій з позивачем в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), під час укладення договору між позивачем та ТОВ "ТВФ "Махартет" дотримані. Вказаний вище договір не містить ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо укладення договору поставки без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, або нікчемного договору відповідачем не зазначені, суду не подані.

Дії позивача та його контрагента ТОВ "ТВФ "Махартет", вчинені на виконання умов договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Товар, придбаний позивачем у ТОВ "ТВФ "Махартет", в установленому порядку оприбуткований, в подальшому реалізований за відповідними угодами третім особам, що підтверджено поданими позивачем видатковими накладними, довіреностями, виданими одержувачами на одержання товару від позивача.

Таким чином, отриманий позивачем товар використаний ним у власній господарській діяльності,

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Тревел-НВХ», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат, відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-200\09 як на доказ безпідставності включення позивачем до складу валових витрат відповідних сум з операцій придбання товару у ТОВ "ТВФ "Махартет" колегія суддів визнає безпідставним.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-200\09 (а.с.89) вбачається, що обвинувачені особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали незаконні операції по конвертації грошових коштів із безготівкової форми в готівку. Разом з тим, вищевказаною постановою не встановлено здійснення незаконних операцій саме з позивачем. Так само ця постанова не містить спростування факту поставки товарів ТОВ "ТВФ "Махартет".

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач не може і не повинен нести відповідальність за діяння інших юридичних та фізичних осіб. В будь-якому випадку невиконання постачальником товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення відповідних сум у податковому обліку.

Докази того, що позивач під час укладення та виконання господарський зобов'язань з ТОВ "ТВФ "Махартет" був обізнаний про наявність ознак «фіктивності» цього контрагента в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що обставини, встановлені в постанові Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-200\09, не свідчать про фіктивність господарських операцій з поставки товару ТОВ "ТВФ "Махартет" на адресу позивача.

Оскільки на момент здійснення господарських операцій з поставки товару контрагент позивача ТОВ "ТВФ "Махартет" цивільної дієздатності позбавлений не був, валові витрати у відповідному податковому періоді сформовані позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, висновки відповідача щодо порушення позивачем правил податкового обліку, з чим погодився суд першої інстанції, є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про правомірність позовних вимог в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.10.09 № 0001622301/0, від 25.12.09 № 0001622301/1, 09.02.10 № 0001622301/2.

Стосовно позовних вимог про визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 21.04.10 № 3850/6/25-0115, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги позивача, колегія суддів зазначає, що фактично висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові з цього приводу відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 21.04.10 № 3850/6/25-0115, яке прийнято за результатами розгляду повторної скарги позивача на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 26.10.09 № 0001622301/0, від 25.12.09 № 0001622301/1.

Можливість оскарження такого рішення в судовому порядку передбачена ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судом встановлено, що орган, який прийняв оскаржуване рішення, - Державна податкова адміністрація України в якості відповідача позивачем не визначений.

Статтею 52 КАС України надано право суду залучити належну особу в якості відповідача, проте таке право надано суду першої інстанції, апеляційна інстанція такими повноваженнями не наділена.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової адміністрації України від 21.04.10 № 3850/6/25-0115 пред'явлені до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя безпідставно, задоволенню не підлягають.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для даної справи, не правильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПромЕлектроТорг» задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2010 року у справі № 2а-2571/10/08 70 - скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 26.10.09 № 0001622301/0, від 25.12.09 № 0001622301/1, 09.02.10 № 0001622301/2.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко