Ухвала суду № 33769597, 23.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. справа № 2а-7421/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

за участю представників:

позивача: - Деревянко Д. В. (дов. від 03.11.2011 року)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року

у справі № 2а-7421/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Каскад-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.10 № 0000012304/0,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Каскад-Інвест» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012304/0 від 03 березня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Дніпропетровську №3795/22/34059773 від 07.09.2007, про порушення позивачем п.п.7.6.1, п.п.7.6.2, п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7, п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковими та безпідставними. Позивач не повинен був відображати в декларації з податку на прибуток за півріччя 2007 року результати зменшення від'ємного значення окремого обліку фінансового результату від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, встановленого за актом попередньої планової перевірки від 07.09.2007, оскільки даний акт не зобов'язує позивача вчиняти такі дії. Акт перевірки лише стверджує факт проведення перевірки та є службовим документом податкового органу, а відтак прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2010 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.147), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем у поданій декларації з податку на прибуток за півріччя 2007 року, а саме: у розрахунку К3 до рядка 01.4 декларації не відображено результатів зменшення від'ємного значення окремого обліку фінансового результату від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами за 1 квартал 2007 року, встановленого за актом попередньої перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 07.09.2007 №3795/22/34059773, що призвело до завищення збитків від операцій з акціями та іншими ніж цінні папери корпоративними правами за перевіряємий період в окремому обліку на 1835200 грн. та не включення до складу валових доходів прибутку від операцій з акціями та іншими ніж цінні папери корпоративними правами до рядку 01.4 декларації з податку на прибуток та до рядку 03 «скоригований валовий дохід» в сумі 1700100,00 грн.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт №21/22-18/34059773 від 22.02.2010.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.6.1, п.п.7.6.2, п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення збитків від операцій з акціями та іншими корпоративними правами за перевірений період в окремому обліку на 1835200 грн., в тому числі по періодах: півріччя 2007 року - 1705150 грн. (у т. ч. 2 квартал 1705150 грн.), 3 квартали 2007 року - 1705150 грн. (у т. ч. 3 квартал - 0); 2007 рік - 1705150,00 грн. (у т. ч. 4 квартал - 0), 2008 рік - 160050 грн. (у т. ч. 4 квартал - 130050 грн.) та порушення п.п.7.6.1, п.п.7.6.2, п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7, п.п.4.1.3 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону від 22.05.1997 року №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 425025 грн., в тому числі: за півріччя 2007 року у розмірі 31250 грн. (у т. ч. 2 квартал - 31250 грн.), за 3 квартали 2007 року у розмірі 31250 грн. (у т. 3 квартал 0 грн.), за 2007 рік у розмірі 31250 грн. (у т. ч. 4 квартал 0 грн.), за 2008 рік у розмірі 393775 грн. (у т. ч. 4 квартал 393775 грн.).

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012304/0/3597 від 03.03.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 637537,50 грн., в тому числі за основним платежем - 425025,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 212512,50 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про порушенні позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стало віднесення позивачем у І кварталі 2007 року до складу витрат від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами суми в розмірі 1830150 грн. згідно договору купівлі - продажу цінних паперів №41/40з1_39/Б від 27.03.2010, за умовами якого ТОВ «Дніпровуглекокс» в особі торговця цінними паперами ТОВ «Фондова компанія ПІЛОТ» передано позивачу акції прості іменні ВАТ «Завод чавунного литва» номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 7 400 000 штук загальною вартістю 1830150 грн. Розрахунок за вказаним договором відбувався шляхом укладання між ТОВ «Дніпровуглекокс» та позивачем угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.03.2007 на суму 1830150 грн. При цьому борг у ТОВ «Дніпровуглекокс» перед позивачем на суму 1830150 грн. виник на підставі договору №1 від 02.02.2006 та договору переводу боргу №23/03/07-1 від 23.03.2007.

В акті перевірки Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську №3795/22/34059773 від 07.09.2007 про дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 24.01.2006 по 31.03.2007 податковим органом зроблений висновок, що зазначені вище правочини суперечать цивільному законодавству і є нікчемними, а угода про зарахування зустрічних однорідних вимог є недійсною.

Виходячи з наведених обставин податковим органом зроблений висновок, що підприємством завищено збитки від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами у І квартал 2007 року у сумі 1830150 грн.

За актом від 07.09.2007 № №3795/22/34059773 попередньої планової перевірки позивачеві зменшено від'ємний фінансовий результат від операцій з акціями за І квартал 2007 року на суму 1830150 грн. та визначено його сумі 0 грн.

Як зазначено відповідачем, позивач після складення акту від 07.09.2007 № №3795/22/34059773 у поточній декларації з податку на прибуток за півріччя 2007 року, а саме: витрати у рядку 1.2 «Розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами» додатку К3 до рядка 01.4 декларації відобразив суму 1830150 грн., тобто не зменшив на вказану суму. Не відкоригована сума витрат по операціях з акціями та інших, ніж цінні папери, корпоративними правами за І квартал 2007 року призвела до завищення збитків від цих операцій на суму 1830150 грн.

Судом встановлено, що за результатами проведеної 07.09.2007 перевірки позивача, податковим органом податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.7.6.1, п.п.7.6.2, п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» базуються виключно на висновках акту перевірки Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську №3795/22/34059773 від 07.09.2007, в тому числі на твердженнях про нікчемність та недійсність правочинів.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, колегія вважає помилковим висновок відповідача про нікчемність договорів №1 від 02.02.2006 та №23/03/07-1 від 23.03.2007, оскільки ані умови вказаних договорів, ані дії сторін щодо укладення та виконання цих договорів не мають ознак, які свідчать про їх невідповідність чинному законодавству, наявність мети, що суперечить інтересам держави і суспільства, або є такими порушують публічний порядок .

Стосовно висновку відповідача про недійсність угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд зазначає, що в установленому порядку (в судовому) вказана угода недійсною не визнана.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації 10.08.2005 №327, акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Фактично в акті перевірки викладаються судження податкового органу щодо наявності з боку платника податків порушень податкового та іншого законодавства.

При цьому за правилами пп.2.3.4 вказаного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Таким чином, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Отже, висновки акта перевірки від 07.09.2007 № №3795/22/34059773 та сам акт перевірки не породжує для позивача настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та неправомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2010 у справі № 2а-7421/10/0870 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко