Ухвала суду № 33769593, 12.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р.справа № А23/88

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Земляний О.Ю. дов від 19.04.2011

відповідача: - Вюнченко О.А. дов від 02.01.2013

прокурора - Пахучин М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції та заступника прокурора Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудняя 2011 року

у справі № А23/88

за позовом публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулося до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (т.2 а.с. 26), просило скасувати рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування № 422/260/00186520-5150 від 21.05.1999, яким за результатами перевірки ВАТ "НЗФ"донараховано в бюджет податок на додану вартість в сумі 2164576,19 грн. та стягнуто в бюджет фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 2164576,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковою інспекцією порушений порядок оформлення документальної перевірки; органами контрольно-ревізійної служби здійснено перевірку діяльності товариства за той же період і порушень не встановлено; акт перевірки оформлений з порушеннями чинного законодавства; не підтверджена документально сума донарахованого податку на додану вартість, навпаки мала місце бюджетна заборгованість з ПДВ в сумі 9068480 грн.; оскаржуване рішення прийнято з порушенням 10-ти денного строку; суми ПДВ, що були сплачені або підлягали сплаті ВАТ "НЗФ" на користь постачальників за виконані роботи, послуги, товари, вартість яких відноситься на витрати виробництва і обігу були враховані при визначенні суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету у періодах придбання таких товарів, робіт, послуг; в подальшому при здійсненні експортних операцій частина експорту, за якою відбувалося погашення заборгованості шляхом зарахування зустрічних вимог, в т.ч. щодо деяких поставок на користь фірм "ОСОБА_3" та "АВS Enterprises", ПДВ до відшкодування з бюджету не заявлявся і в рахунок чергових платежів не зараховувався; донарахування податку на суму завищення бюджетного відшкодування відбуватись не може, оскільки в даному випадку зобов'язання по сплаті податку до бюджету відсутнє; Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість" не містить зазначених відповідачем обмежень щодо заявлення податку до відшкодування; з роздруківки особового рахунку ВАТ "НЗФ" за січень-травень 1999 року на момент проведення перевірки та винесення рішення у позивача була наявна переплата в бюджет в розмірі 3757521,73 грн.; відповідачем не підтверджено з яких саме сум ПДВ складається донараховане зобов'язання і не надано доказів того, що донарахована сума складається з сум ПДВ, сплачених при придбанні сировини, з якої був виготовлений товар, що поставлявся за експортними контрактами з фірмами "ОСОБА_3" та "АВS Enterprises"; первинні документи були вилучені у підприємства і перевірка проводилась без дослідження таких документів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 замінено позивача процесуальним правонаступником - публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2011 позов задоволено. Скасовано рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування № 422/260/00186520-5150 від 21.05.1999.

Не погодившись із постановою суду, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу (т.3 а.с.5), в якій, посилаючись на неправильне вирішення справи, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не спростовано та не наведено документальних доказів того, що він не відносив на розрахунки з бюджетом суми податку на додану вартість, сплачені постачальниками товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), які були використані при виробництві експортованої на адресу фірм «ОСОБА_3» та «АВS Enterprises» готової продукції. Відповідач вказує, що сума переплати, яка утворилась на особовому рахунку позивача, не має жодного відношення до розрахунків позивача з бюджетом по податку на додану вартість, які відбувались у 1995-1996 роках, та не впливає на розмір визначених за наслідками документальної перевірки податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Також позивачем не надано доказів суду, що податок на додану вартість, сплачений постачальникам за товарно-матеріальні цінності, які було використано при виробництві експортованої продукції на адресу фірм «ОСОБА_3» та «АВS Enterprises» готової продукції, розрахунки за яку проведено взаємозаліками, було включено у вартість таких товарів (робіт, послуг).

Також, не погодившись із постановою суду, заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кошти в іноземній валюті за угодами, укладеними між позивачем та фірмами «ОСОБА_3» та «АВS Enterprises», не надходили на розрахунковий рахунок позивача, а відтак останній не мав права на відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Твердження суду про не заявлення позивачем спірної суми податку на додану вартість до відшкодування або до зарахування в рахунок майбутніх платежів не підтверджується документально, оскільки відсутні бухгалтерські документи.

Позивач проти задоволення апеляційних скарг заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Представники відповідача та прокурора просять апеляційні скарги задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 12.05.1999 Нікопольською ОДПІ проведено перевірку ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" з питання проведення взаємозаліків по відвантаженій продукції за період з 1995 р. по 1998 р. в яких приймала участь фірма "Орфін"та інш. контрагенти", за результатами якої складено акт від 12.05.1999 р. (надалі - Акт).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.65 Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість та акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів України, і товари (роботи, послуги), що експортуються за межі митних кордонів України, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №44 від 31.05.1994, а саме: встановлено, оскільки валюта на рахунок позивача не надійшла, а був здійснений взаєморозрахунок, сторнування ПДВ по бухгалтерському обліку за укладеними угодами не здійснювалось, отже сума ПДВ, яка підлягає донарахуванню в бюджет, становить 2164576,19 грн.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення податкового законодавства №422/260/00186520-5150 від 21.05.1999, яким позивачу донараховано в бюджет податок на додану вартість у розмірі 2164576,19 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2164576,19 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції про безпідставність таких дій відповідача, зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та фірмою «ОСОБА_3» (Багами) протягом 1995-1997 років укладено контракти на поставку феромарганцю та силікомарганцю, за якими позивачем відвантажено продукцію у кількості 120407,5 м.т. на загальну суму 54160,02 тис.дол. Оплата за відвантажену продукцію здійснювалась як валютними коштами на рахунок позивача, так і проведенням взаємозаліків шляхом поставки електроенергії через ПЕС м.Нікополь, яка отримана по договору «Про спільну діяльність» від 11.09.1995, укладеному між ВО «Запорізька АЕС», позивачем та фірмою «ОСОБА_3» (Багами).

За вищезазначений період позивачем проведено взаємозаліки на загальну суму 16774,82 тис. доларів США та отримано 37385,2 тис. доларів США по наступним контрактам: №1546 від 07.07.1995р. на суму 2 580 тис. дол. США (сплачено - 17,680 тис. дол. США, залік - 2517,170 тис. дол. США); №1547 від 07.07.1995р. на суму 4680тис. дол. США (сплачено - 1314,570 тис. дол. США, залік - 3377,720 тис. дол. США); №1548 від 07.07.1995р. на суму 4100 тис. дол. США (залік - 4092,700 тис. дол. США); №50\с від 15.09.1995р. на суму 1 720 тис. дол. США (сплачено - 1720 тис. дол. США); №51\с від 15.09.1995р. на суму 2 200 тис. дол. США (сплачено - 583,520 тис. дол. США, залік - 1 590,170 тис. дол. США); №55\с від 15.09.1995р. на суму 415 тис. дол. США (сплачено - 167,440 тис. дол. США, залік -225,270 тис. дол. США); №962007 від 30.11.1995 р. на суму 880 тис. дол. США (залік - 855,050 тис. дол. США); №960024\с від 17.01.1996 р. на суму 5 688тис.дол. (сплачено - 1 569,700 тис. дол. США, залік - 4 116,740 тис. дол. США); №962060 від 02.09.1996р.на суму 2 346тис. дол. США (сплачено - 2 339,420 тис. дол. США); №962067 від 02.10.1996р. на суму 2 346 тис. дол. США (сплачено - 2 318,770 тис. дол. США); №962079 від 25.11.1996р. на суму 1426 тис. дол. США (сплачено - 1 402,720 тис. грн..); №962080 від 26.11.1996р. на суму 1 886тис. дол. США (сплачено - 1 572,920 тис. дол. США); №972010 від 16.12.1996р. на суму 4 444тис. дол. США (сплачено - 4 444 тис. дол. США); №972020 від 14.02.1997р. на суму 4 545 тис. дол. США (сплачено - 4 545 тис. дол. США); №972024 від 24.03.1997р. на суму 2 371,500 тис. дол. США (сплачено - 2369,730 тис. дол. США); №972030 від 21.05.1997р. на суму 2 320,500 тис. дол. США (сплачено - 2319,590 тис. дол. США). Всього взаємозалік з «ОСОБА_3» за відвантажену продукцію на експорт проведений на суму 16 774,82 тис. дол. США як поставка електроенергії.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у 1995-1996 роках позивачем укладені контракти з фірмою «АВS Enterprises»(США), за якими були відвантажені феросплави: №348 від 22.02.1995р. - 970,1м.т.; №351 від 22.02.1995р. - 3991,2м.т.; №956 від 15.03.1995р. - 3980,9м.т.; №19-1225 від 20.03.1995р. - 1956,7м.т.; №1290 від 13.04.1995р. - 2977,4м.т.; №1429 від 06.06.1996р. - 2967,6м.т.; №27 від 29.08.1995р. - 3947,5м.т.; №962078 від 20.11.1996р. - 3061,3м.т. Взаємозалік за поставлену електроенергію проведено за контрактом №27 від 29.08.1995.

Відповідно до ч.1 ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №14-92 «Про податок на добавлену вартість» податок на добавлену вартість включається в ціну (тариф) товарів (робіт, послуг) за ставкою у розмірі 20 процентів до оподатковуваного обороту, який не включає податок на добавлену вартість.

Згідно з ч.2 ст.7 Декрету №14-92 сума податку на добавлену вартість, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), і сумами податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва і обігу, та податку, за придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи. Якщо суми податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди та взяті на облік нематеріальні активи, перевищують суми податку, одержані від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), то різниця між ними з бюджетів не відшкодовується (крім випадків, зазначених у пункті 3 цієї статті).

Відповідно до п.65 Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість та акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів України, і товари (роботи, послуги), що експортуються за межі митних кордонів України, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України N 44 від 31.05.1994, яка діяла на час виникнення спірних відносин, при експортуванні товарів (робіт, послуг) за іноземну валюту підприємствами та організаціями як виробниками, так і підприємствами, що здійснюють посередницькі функції, суми податку на добавлену вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на собівартість виробництва таких товарів (робіт, послуг), придбані і введені в експлуатацію з 06.01.93 р. основні виробничі фонди та взяті на облік нематеріальні активи, а також суми податку (підприємств, що здійснюють посередницькі функції), сплачені постачальникам цих товарів (робіт, послуг), підлягають відшкодуванню з відповідних бюджетів вказаним підприємствам або зараховуються в рахунок чергових платежів за умови надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок підприємств (копії розрахункових документів), подання вантажної митної декларації зі штампом митниці "пропуск дозволено", якщо не минув річний строк з дня оплати податку постачальникам.

Таким чином, вказаний пункт Інструкції регулював питання відшкодування з бюджету податку на добавлену вартість та зарахування податку в рахунок майбутніх платежів при здійсненні експортних операцій.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що суми податку на добавлену вартість, які були сплачені або підлягали сплаті ВАТ "НЗФ" на користь постачальників за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва і обігу, та податку за придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи, були враховані при визначенні суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету у періодах придбання таких товарів (робіт, послуг), основних фондів та нематеріальних активів. В подальшому при здійсненні експортних операцій за якими відбувалося погашення заборгованості шляхом зарахування зустрічних вимог, в т.ч. щодо деяких поставок на користь фірм "ОСОБА_3"та "АВS Enterprises", позивачем не заявлявся податок на добавлену вартість як до відшкодування з бюджету, так і до зарахування в рахунок майбутніх платежів.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем в установленому порядку не доведений не доведений факт включення позивачем відповідних сум ПДВ до відшкодування з бюджету або до зарахування в рахунок майбутніх платежів за результатами виконання вказаних контрактів з фірмами "ОСОБА_3"та "АВS Enterprises".

Відповідно до п.1.4. Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 01.06.1998 №266, факти порушень податкового та валютного законодавства повинні бути викладені в акті документальної перевірки ясно, об'єктивно, повно, з посиланням на докази, що зафіксовані в податкових, бухгалтерських регістрах і достовірно підтверджують наявність вказаних фактів.

При цьому, під доказами розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законодавством порядку встановлюються наявність порушень податкового та валютного законодавства й інші обставини, що мають значення для правильного прийняття рішення за результатами документальної перевірки. До доказів, що використовуються для підтвердження встановлених перевіркою фактів податкових порушень, належать, зокрема, письмові докази (первинні документи, звіти, розрахунки та інші документи, в яких викладено або засвідчено обставини, що мають значення для правильного прийняття рішення за результатами перевірки).

Матеріалами справи підтверджено, що на момент проведення перевірки частина первинних документів, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.65 Інструкції №44, а саме: оригінали контрактів, укладених між позивачем та фірмами «ОСОБА_3» та «АВS Enterprises», вилучені на підставі протоколу виїмки від 24.04.1998, протоколу виїмки від 15.10.1998, протоколу виїмки від 15.03.1999 та протоколу виїмки від 01.03.1999, а частина - знищена на підставі акту про виділення та знищення документів, що не підлягають зберіганню позивача від 02.03.1999.

Вказане відповідачем не заперечується, а також не заперечується і прокуратурою Дніпропетровської області у поданій апеляційній скарзі.

Отже, висновок відповідача про необхідність донарахуванню позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 2164576,19 грн. не ґрунтуються на доказах.

До того ж, в акті перевірки від 12.05.1999 вказані суми нарахованого відповідачем податку на додану вартість по фірмі «ОСОБА_3» 2735224 грн. та по фірмі «АВS Enterprises» - 285356,80 грн., а в наданих розрахунках по фірмах «ОСОБА_3» та «АВS Enterprises» значаться суми 2164576,19 грн. та 336539,22 грн., відповідно.

Також колегія суддів погоджується з тим, що відповідно до особового рахунку позивача за період січень-травень 1999 року у останнього була наявна переплата до бюджету в розмірі 3757521,73 грн., а відтак у будь-якому випадку податкове зобов'язання у позивача не виникає з огляду на те, що суми переплат перевищують суму нарахованого податку.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції та заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року у справі № А32/88 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко