Постанова № 33769592, 06.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. справа № 2а-8399/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - Головко І.К. дов від 05.11.2012

Іващенко С.В. дов від 02.06.2012

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року

у справі № 2а-8399/10/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому, з урахуванням уточнення та доповнення позовних вимог (т.1 а.с.120), просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000082304/0 від 15.02.10, № 0000082304/1 від 20.04.10, № 0000082304/2 від 14.07.10 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 283824,00 грн,, в т.ч. 227920,00 грн. - основний платіж, 55904,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу по безпідставне віднесення підприємством до складу валових витрат процентів за позикою в межах укладеного між позивачем та ВАТ «Северсталь» договору позики для поповнення обігових коштів позивача. Також є безпідставним висновок відповідача про порушення підприємством п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через невідповідність даних бухгалтерського обліку витрат даним податкового обліку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що в діях відповідача не встановлено порушень норм діючого законодавства. Матеріалами справи підтверджено висновки податкового органу, що фактично отриману позивачем позику не використано для поповнення оборотних засобів, тобто не використано за цільовим призначенням і витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за таким борговим зобов'язанням не можуть бути віднесені до складу валових витрат. Також суд першої інстанції погодився з податковим органом щодо виявленого відповідачем факту завищення позивачем скоригованих валових витрат за 4 квартал 2008 року (наростаючим підсумком за 2008 рік) на загальну суму 137600 грн. в наслідок того, що дані, які наведені позивачем у декларації з податку на прибуток наростаючим підсумком за 2008 рік (показник рядка 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» та, відповідно, показник рядка 06 «Скориговані валові витрати»), не відповідають даним бухгалтерського обліку, які підтверджені первинними документами. Суд першої інстанції з цього приводу зазначив, що позивач як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду не надав первинні документи, що підтверджують саме такі здійснені витрати.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В якості обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводить обставини, викладені в позовній заяві.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином. .

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено планову перевірку ТОВ «Северсталь-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 18.07.2007 по 30.09.2009, за результатами якої складений акт №168/234/35268354 від 02.02.2010.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1. п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 227920 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2008 року на суму 34400 грн., у 3 кварталі 2009 року на суму 193520 грн.

Виявлені порушення полягають у наступному: віднесення до складу валових витрат процентів за позикою (сума податкового зобов'язання з податку на прибуток складає 193520,00 грн.); невідповідність даних бухгалтерського обліку витрат даним податкового обліку (сума податкового зобов'язання з податку на прибуток складає 34400,00 грн.).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082304/0 від 15.02.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 283824,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 227920 грн., за штрафними санкціями - в розмірі 55 904 грн.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

За результатами розгляду скарг відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000082304/1 від 20.04.2010, №0000082304/2 від 14.07.2010, якими суми визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток не змінені.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія судів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків податкового органу.

Щодо віднесення до складу валових витрат процентів за позикою відповідач виходив з того, що отримання позики позивачем здійснювалось виключно для проведення розрахунків за договором відступлення права вимоги, укладеного між ВАТ «Северсталь» (РФ), TOB «Северсталь-Україна» та ВАТ «Модуль»; договір позики та договір відступлення права вимоги не були направлені на отримання доходу, отримання позики та нарахування процентів не є господарською діяльністю TOB «Северсталь-Україна»; від здійснення операцій по договору позики та договору відступлення права вимоги TOB «Северсталь-Україна» отримує фінансові збитки внаслідок нарахування процентів за позикою та перерахунку курсової різниці; в бухгалтерському обліку не відображені нараховані проценти по договору позики в той час, яке податковому обліку ці проценти враховані в склад валових витрат.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на наступні обставини.

Між TOB «Северсталь-Україна» (позичальник) та ВАТ «Северсталь», Росія, (позикодавець) укладений договір від 29.04.2009 №ФД 9018 на загальну суму 5100000,00 доларів США на поповнення обігових коштів. Згідно з вимогами п.1.7 Положення «Про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам», затвердженого Постановою Правління НБУ № 270 від 17.06.2004, вказаний договор позики від зареєстрований в Національному Банку України 21.05.2009.

За умовами вказаного договору позикодавець надає відсоткову поворотну позику позичальнику, а позичальник зобов'язується повернути суму позики в обумовлений даним договором термін і сплатити на неї вказані в договорі відсотки.

Відповідно до п.2.4 договору позики за користування позикою позичальник сплачує позикодавцю прості відсотки в розмірі 10 відсотків річних. Нарахування відсотків починається з дня, наступного за датою надання позики позичальнику. Оплата відсотків здійснюється на дату повернення позики.

Відповідно до п.2.5 договору позичальник зобов'язується повернути суму позики та нараховані відсотки не пізніше 01.06.2010.

20.07.2009 на виконання умов вказаного договору позики ВАТ «Северсталь» перерахувало позивачеві грошові кошти у сумі 4930000,00 доларів США.

В 3 кварталі 2009 року по договору позики від 29.04.2009 №ФД-9018 нараховані відсотки за користування позикою, які ТОВ «Северсталь-Україна» віднесені до складу валових витрат у розмірі 774080,18 грн.

Також податковим органом встановлено, що між ВАТ «Северсталь», Росія (цедент), ТОВ «Северсталь-Україна» (цесіонарій) та ВАТ «Модуль» (боржник) укладений договір уступки права вимоги від 07.07.2009 №01/09, відповідно до умов якого цедент уступає, а цесіонарій приймає в повному обсязі право вимоги по контракту №804/00186217-80032 від 14.12.2007, укладеному між ВАТ «Северсталь», Росія, та ВАТ «Модуль», який є покупцем по даному контракту, а саме: право вимоги оплати по вказаному контракту за поставлений товар на суму 4929065,96 доларів США та всіх належних по контракту штрафних санкцій. .

На виконання умов договору уступки права вимоги від 07.07.2009 №01/09 позивачем отримані від ВАТ «Северсталь» валютні кошти (рух по валютному рахунку за період з 20.07.2009 по 24.07.2009 відсутній) перераховані ВАТ «Северсталь» 24.07.2009 у сумі 4929065,96 доларів США.

Як зазначено в акті перевірки відповідачем, дебіторська заборгованість ВАТ «Модуль» перед ТОВ «Северсталь-Україна» визначена в національній валюті України і складає 37646727,08 грн., в той час коли кредиторська заборгованість за договором позики визначена в іноземній валюті і складає 4930000,43 доларів США. та змінюється в залежності від зміни курсу НБУ (так, станом на 29.01.2010 курс НБУ становить 8,0012 грн. за 1 долар США і заборгованість складає 39445 919,44 грн.). Отже від здійснення вищевказаних операцій ТОВ «Северсталь-Україна» отримано фінансові збитки внаслідок нарахування відсотків за позикою та перерахунку курсової різниці.

Посилаючись на приписи пп.1.11.1 п.1.11, п.1.32 ст.1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковим органом зроблений висновок, з яким погодився суд першої інстанції, що здійснення позивачем господарських операцій у межах вищевказаних угод не призвело до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, тобто не було направлено на отримання доходу.

Оскільки позику не використано для поповнення оборотних засобів, тобто не використано за цільовим призначенням, витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за такими борговими зобов'язаннями, не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками, оскільки як вбачається з матеріалів справи, укладені позивачем договір позики від 29.04.2009 №ФД-9018 та договір уступки права вимоги від 07.07.2009 №01/09 є окремими господарськими договорами, не пов'язаними між собою за своєю правовою суттю, передбачають різні господарські операції.

Використання залучених коштів позики саме у періоді, в якому здійснені витрати за договором уступки права вимоги не означає, що кошти позики отримані виключно для розрахунків за договором уступки права вимоги, що свідчить про їх нецільове використання. В даному випадку податковим органом не доведено, що використання позивачем отриманих за договором позики грошових коштів для власних господарських потреб (для поповнення обігових коштів) у тому ж періоді, що і здійснення TOB «Северсталь-Україна» оплати за договором уступки права вимоги, не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Виходячи з правил ведення господарської діяльності, платник податків має право самостійно визначати обсяг операцій, який йому необхідний для забезпечення власної господарської діяльності.

Визначення необхідності та доцільності укладення та виконання суб'єктом господарювання певних господарських договорів документів не належить до компетенції податкових органів.

В даному випадку укладення позивачем договорів позики від 29.04.2009 №ФД-9018 та уступки права вимоги від 07.07.2009 №01/09 не суперечить чинному законодавству України, меті діяльності позивача, пов'язано з його господарською діяльністю.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пп.1.11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий кредит - кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна (п.1.10 ст.1 цього Закону).

Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики укладений на умовах отримання позики у разі виникнення необхідності у позивача, поповнення його обігових коштів та повернення позики в будь-який момент до закінчення терміну позики та можливості самостійного обрання такого моменту в умовах найбільшого збереження власних обігових коштів. Позивач має визначене договором право щодо самостійного визначення періодів нарахування відсотків за позикою, виходячи з розрахунку 10% річних. Відповідно до наказу позивача №46/2 від 24.07.2009 нарахування відсотків здійснювалось за наслідками кожного місяця використання коштів позики. Отже враховуючи те, що нарахування відсотків за позикою та перерахунок курсової різниці отриманої позики є обов'язками позивача щодо виконання господарської операції, висновок суду першої інстанції, що від здійснення вищевказаних операцій позивачем отримано фінансові збитки у вигляді нарахованих відсотків та перерахунку курсової різниці, є помилковим.

Також є помилковим висновок суду першої інстанції, що укладення договору уступки права вимоги від 07.07.2009 №01/09 не призвело до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, тобто не направлено на отримання доходу.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на підставі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом першої інстанції не враховано ті обставини, що між позивачем та боржником за договором уступки права вимоги від 07.07.2009 №01/09 склались відповідні договірні правовідносини, які свідчать про направленість діяльності позивача на отримання доходу, яка визначає останню як господарську.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто наявність у підприємства на меті отримання прибутку і здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями, при відсутніості очікуваного результату не є свідченням здійснення підприємством негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Збитковість господарської діяльності може оцінюватись виключно за сукупними показниками податкового періоду.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги відсутність показників збитків у податковій звітності позивача у спірний період, враховуючи, що отримані в межах договору позики грошові кошти використані за їх цільовим призначенням - поповнення обігових коштів, колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат суму відсотків за користування вказаними коштами. Такі дії позивача відповідають приписам пп. 5.5.1 п.5.5 ст. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо встановленого податковим органом факту не підтвердження витрат первинними документами, в акті перевірки зазначено, що завищення валових витрат на суму 137600,00 грн. встановлено внаслідок того, що дані, наведені підприємством у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток за 2008 рік не відповідають даним бухгалтерського обліку, які підтверджені первинними документами та бухгалтерськими проводками.

Наростаючим підсумком за І півріччя 2008 року заниження складає 17773590,00 грн., за 9 місяців 2008 року - 1759873,00 грн., а наростаючим підсумком за 2008 рік - завищення складає 137600,00 грн.

За висновком податкового органу в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз.2 п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, позивачем завищено валові витрати за 4 квартал 2008 року на загальну суму 137600,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 34400,00 грн.

Позивачем не надано до перевірки первинні документи, які б підтверджували валові витрати на суму 137600,00 грн.

Проте з таким висновок колегія суддів не погоджується, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, первинні документи, на які посилається відповідач, запрошувалися вибірково, про що свідчить довідка до акта перевірки.

З цього приводу суд першої інстанції посилається на Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, зі змінами, затверджені наказом ДПА України від 11.09.2008 №584, які передбачають, що перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена вибірковим методом за визначений період чи по визначеним операціям, які за результатами проведеного аналізу визначено ризиковими.

За приписами цих Методичних рекомендацій вибірковий метод проведення перевірки - це перевірка суб'єкта господарювання, яка обмежується вибраним(и) звітним(и) податковим(и) періодом(ами) в межах періоду, за який проводиться перевірка, або вибраними до перевірки ризиковими операціями протягом всього періоду, що перевіряється.

Судом встановлено, що в додатку 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Северсталь-Україна»», зазначено проведення перевірки вибірковим методом за період з 18.07.2007 по 30.09.2009 із застосуванням, зокрема, обігово-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках підприємства, що фактично не відповідає вимогам наведених вище Методичних рекомендацій.

Крім того, слід зазначити, що п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 (наказ втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984), встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2 Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.2.3.4. Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Як свідчить акт №168/234/35268354 від 02.02.2010, висновок про неправильне формування позивачем валових витрат зроблений на підставі Реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат (на підставі таких документів: журналів-ордерів по бух. рах.632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», бух. рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в розрізі контрагентів, журналів-ордерів по бух. рах.685 «Розрахунки з іншими кредиторами» в розрізі контрагентів, журналів-ордерів по бух. рах.3771 «Розрахунки з іншими дебіторами» в розрізі контрагентів, відомостей по бух. рах. ЗП «Поточний рахунок в національній валюті», бух. рах.312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»).

Разом з тим вказаний акт будь-яких посилань на первинні бухгалтерські або інші документи, які б свідчили про безпідставність відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку, що давало б підстави зробити висновок про порушення позивачем пп.5.21 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не містить, тоді як витребувані податковим органом вибіркові первинні документи подані позивачем в повному обсязі.

Наявність інших первинних документів, які свідчать про здійснені позивачем господарських операцій, відображених в податковому обліку, і які підтверджують суму валових витрат в 4 кварталі 2008 року, підтверджена поданими позивачем суду апеляційної інстанції доказами, зокрема, контрактами, актами виконаних робіт, прибутковими накладними, залізничними накладними, вантажними митними деклараціями.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним висновок відповідача про порушення позивачем пп.5.21 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення валових витрат в 4 кварталі 2008 року на суму 137600,00 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі № 2а-8399/10/0470 - скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000082304/0 від 15.02.2010, № 0000082304/1 від 20.04.2010, № 0000082304/2 від 14.07.2010.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко