Ухвала суду № 33767870, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2013 р. м. Київ К-34846/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010

у справі № 2а-74/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Лайн»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 07.09.2009 №0004482301/0/2859 та від 07.12.2009 №0004492301/0/2860. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Лайн» витрати зі сплати судового збору в сумі 3, 40 грн.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п 5.3.1 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; абз. «е» п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Кременчуцькою ОДПІ в Полтавській області проведено планову виїзну перевірку за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, результати якої викладені в акті від 26.08.2009 № 4852/23-209/31622643.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2009 № 0004482301/0/2859 податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 14984,00 грн., в тому числі 9911,00 грн. основного платежу та 5073,00 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п.5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму податку на прибуток в сумі 9911,00 грн., в тому числі в 3 кварталі 2008 року 7828 грн. та в 1 кварталі 2009 року 2083 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем неправомірно збільшено валові витрати та віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Монолітбудкомплект» та ПП «Стройзаказ» субпідрядних робіт, не підтверджених документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема: письмові договори на виконання підрядних робіт не укладалися, акти за формою 2КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 не відповідають вимогам спільного Наказу Держкомстату та Державного комітету України будівництва та архітектури від 21.06.2002, оскільки не містять інформації про «Підприємство (організація), що складала форму», «Номер та дата договору», «Найменування будівництва та його адреса», «Найменування об'єкта», що позбавляє можливості встановити об'єкт, на якому виконувалися роботи, його місцезнаходження, власника, а відповідно і зафіксувати факт виконання робіт.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2009 № 0004482301/0/2859 податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 64536,00 грн., в тому числі 43023 грн. основного платежу та 21513,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог абз. «е» п.п. 7.2.1 п. 7.2., п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 43023,00 грн., в тому числі за вересень 2008 року в сумі 6263,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 35093,00 грн. та за січень 2008 року в сумі 1667,00 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, виданих за операціями з придбання у ПП «Стройзаказ» та ТОВ «Монолітбудкомплект» підрядних робіт, в яких відсутні дані щодо об'єкта, на якому виконувались роботи, його місцезнаходження та власника. При цьому податковий орган вказує на те, що акти за формою 2КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 типові та не свідчать, що на об'єктах проводились роботи та були одержані результати, що можуть бути використані позивачем в господарській діяльності.

ТОВ «Текс Лайн» (підрядник) укладено договори підряду від 17.01.2008 №130/4/2112, від 30.07.2008 № 32, від 12.09.2008 № 70 із замовниками - ЗАТ «Транснаціональна фінансова-промислова компанія «Укртатнафта», ТОВ «КреМікс» та ЦСП ЦСО БТЗУКС і ППО СБУ України, відповідно, на виконання ремонтно-монтажних, монтажних, ремонтно-будівельних, будівельних та інших робіт щодо будівництва прохідної, цегляної кладки пожежної частини № 4, на будівництво комбікормового заводу в с.Піщаному Кременчуцького району та на будівельно-ремонтні роботи в адміністративній будівлі № 2 за адресою: м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 6/8, загальною площею 350 кв.м, відповідно.

З метою своєчасного виконання перед замовниками зобов'язань за договорами підряду позивачем залучено в якості субпідрядників для виконання передбачених зазначеними вище договорами робіт - ТОВ «Монолітбудкомплект» та ПП «Стройзаказ».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку.

Платник податків при формуванні валових витрат та податкового кредиту повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог наведених норм законів, відсутні підстави для позбавлення платника податків права на валові витрати та податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законів, яке б позбавляло позивача права на валові витрати та податковий кредит.

У результаті дослідження питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з придбання у ПП «Стройзаказ» та ТОВ «Монолітбудкомплект» підрядних робіт судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції з придбання підрядних робіт на об'єктах будівництва - прохідній, пожежній частині № 4 та комбікормовому заводі в с.Піщаному Кременчуцького району підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та які відповідають дійсності: рахунками-фактурами, актами за формою КБ-2, податковими накладними, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, платіжними дорученнями. Придбання підрядних робіт здійснювалось позивачем у межах його господарської діяльності, з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань перед замовниками підрядних робіт.

Судами надано правильно оцінку доводам податкового органу щодо відсутності письмового договору між позивачем та підрядниками - ПП «Стройзаказ» і ТОВ «Монолітбудкомплект».

За загальним правилом, визначеним ст. 208 Цивільного кодексу України, угоди між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі. Проте, в силу ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не тягне за собою його недійсність. В законах прямо не передбачено недійсності договору підряду у разі укладення його в усній формі, такий договір не визнаний судом недійсним, тому, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України, договір підряду, укладений в спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що дозволено ст. 181 Господарського кодексу України, є правомірним.

Також суди правильно оцінили доводи податкового органу щодо невідповідності актів за формою 2КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 вимогам спільного Наказу Держкомстату та Державного комітету України будівництва та архітектури «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 21.06.2002 № 237/5. Цей наказ не є таким, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28.12.1992 № 731, як того вимагає Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92, а тому вважається таким, що не набрав чинності.

Щодо позиції податкового органу про невідповідність податкових накладних вимогам п.п. «е» п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то слід зазначити, що деякі недоліки податкової накладної за умови здійснення реальної господарської операції з придбання робіт (товарів, послуг) самі собою не можуть бути підставою для позбавлення таких податкових накладних сили звітного і розрахункового документу. Аналіз п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону дає підстави для висновку, що лише відсутність податкової накладної або видача такої накладної особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.І. Степашко