Ухвала суду № 33767871, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2013 р. м. Київ К-33435/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каір-Сервіс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010

у справі № 2а-10568/09/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каір-Сервіс»

до 1. Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області,

2. Державної податкової адміністрації в Київській області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 позов задоволено. Скасовано рішення Прилуцької ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.07.2009 № 0000382308.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каір-Сервіс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Згідно із планом перевірок на липень 2009 року, на підставі направлень на право проведення перевірки відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій АЗС за адресою: Яготинський район, с.Богданівка, вул. Бондаренка, 1А, за результатами якої складено акт від 08.07.2009 № 2166/1000/23/31525768.

Рішенням відповідача від 23.07.2009 № 0000382308/1554 до позивача відповідно до ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закону) застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 48967,50 грн. за порушення вимог п. 13 ст. 3 цього Закону, що полягало у незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (невідповідність склала 9793,50 грн.).

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що відповідач не виконав вимог ч. 1, ч. 2 ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки не надав йому під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. Також вказував на обставини, якими обґрунтовував фактичну відсутність зафіксованого податковим органом порушення вимог п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (а.с. 37).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка проведена з порушенням законодавчо встановленої процедури, оскільки направлення на перевірку та копія наказу керівника податкового органу про призначення перевірки позивачеві не вручені, відповідно акт перевірки та прийняте на його підставі рішення є незаконними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не виявив порушень законодавчо встановленої процедури проведення перевірки, вказавши при цьому на те, що рішення відповідача прийнято на підставі акту перевірки, вимоги щодо неправомірності якого в позові не заявлені.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими оскаржувані судові рішення, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.12.2000 № 2156-III) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

На час проведення спірної перевірки підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок визначалися ст. 111 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (Закон доповнено цією статтею згідно із Законом України від 12.01.2005 № 2322-IV).

Згідно із ч. 7 ст. 111 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» (частиною сьомою доповнено статтю 111 згідно із Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV) позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених, зокрема Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ч. 8 ст. 111 вказаного закону позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Враховуючи наведене, податковий орган в межах повноважень, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», мав право провести позапланову перевірку за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Статтею 112 Законом України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки.

При цьому абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 112 цього Закону визначено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, перевірка дотримання позивачем вимог Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фактична була проведена, про що складено відповідний акт та прийнято рішення про застосування фінансових санкцій, тобто посадові особи органу державної податкової служби були допущені до проведення перевірки, в ході якої виявили порушення.

Тому, недотримання податковим органом певних вимог законодавства при призначенні та проведенні перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення про застосування до суб'єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій за допущене порушення. Так само дотримання податковим органом процедури проведення перевірки само собою не свідчить про правильність зафіксованих в акті перевірки обставин та правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, при вирішенні даної справи судам необхідно було надати правову оцінку зафіксованому актом перевірки порушенню позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР та правомірності застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 22 цього Закону.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каір-Сервіс» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.І. Степашко