Постанова № 33766746, 19.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 15/716 Головуючий у 1-й інстанції: Потаненко В.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби на рішення господарського суду Черкаської області від 10 січня 2005 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Черкаський автобус» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2004 року ВАТ «Черкаський автобус» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (правонаступником якої є ДПІ у м. Черкасах ДПС) від 06 лютого 2004 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10 січня 2005 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем було порушено вимоги Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Декрету КМ України «Про акцизний збір».

Під час судового засідання представник відповідача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмови в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Черкасах ДПС - задовольнити частково, а рішення господарського суду Черкаської області від 10 січня 2005 року - скасувати в частині виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Черкасах ДПС було проведено комплексу позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Черкаський автобус» за період з 01 січня 2002 року по 30 вересня 2003 року, про що складено акт від 05 лютого 2003 року № 291/23-108/05390419.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2004 року:

- № 0000492301/0, яким позивачу нараховано акцизний збір на загальну суму 106085 грн. 00 коп., з яких 53042 грн. 00 коп. за основним платежем та 53043 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000502301/0, яким позивачу нараховано податок на додану вартість на загальну суму 1928003 грн. 00 коп., з яких 964001 грн. 00 коп. за основним платежем та 964002 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000512301/0, яким позивачу нараховано податок на додану вартість на загальну суму 2685921 грн. 00 коп., з яких 1429800 грн. 00 коп. за основним платежем та 1256121 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000502301/0, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ВАТ «Черкаський автобус» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ВАТ «Черкаський автобус» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було неправомірно нараховано позивачу податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2004 року № 0000492301/0 колегія суддів встановила наступне.

Згідно акту перевірки від 05 лютого 2003 року № 291/23-108/05390419 у період з березня по квітень 2002 року ВАТ «Черкаський автобус» здійснило реалізацію ТОВ «Укрпромінвест-авто» шасі автобусів марки А-091 «Богдан «Квант» у кількості 3 шт. на загальну суму 324999 грн. 99 коп.

З огляду на те, що зазначені автобуси були призначені для подальшого встановлення на них рентгенівських установок, позивач відніс вказаний товар до транспортних засобів спеціального призначення, при реалізації яких згідно п. 5 Декрету КМ України «Про акцизний збір» акцизний збір - не справляється.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Декрету КМ України «Про акцизний збір» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягає оподаткуванню оборот з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція тощо) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України «Про включення легкових автомобілів спеціального призначення (санітарні автомобілі) до переліку транспортних засобів, оборот з реалізації яких не підлягає обкладенню акцизним збором» від 09 березня 1999 року № 323 відповідно до статті 5 Декрету КМ України від 26 грудня 1992 року «Про акцизний збір» КМ України до переліку транспортних засобів, оборот з реалізації яких не підлягає обкладенню акцизним збором, було включено легкові автомобілі спеціального призначення на шасі УАЗ-3962 (санітарні автомобілі, код за УКТ ЗЕД 8703), що закуповуються для потреб державних та комунальних закладів охорони здоров'я.

Як раніше зазначалося, ВАТ «Черкаський автобус» реалізувало ТОВ «Укрпромінвест-авто» автобуси на шасі А-091, а не УАЗ-3962. Автомобілі на шасі А-091 не включені постановою КМ України до переліку автомобілів, обороти з реалізації яких не підлягають оподаткуванню акцизним збором.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач зобов'язаний був нарахувати та сплатити акцизний збір за операціями з продажу ТОВ «Укрпромінвест-авто» автобусів на шасі А-09.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2004 року № 0000492301/0 було винесене у відповідності до Декрету КМ України «Про акцизний збір», а підстави для його скасування - відсутні.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2004 року № 0000502301/0 колегія суддів встановила наступне.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість були нараховані у зв'язку з висновком податкового органу про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Печора Тур» та підприємством «Відродження» ГОІ «Допомога» та, як наслідок, неправомірного формування податкового кредиту за операціями із вказаними контрагентами.

Такий висновок був обґрунтований неможливістю підтвердити фактичне виконання операцій купівлі-продажу по ланцюгу від виробника до кінцевого споживача.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

При здійсненні такого контролю податковому органу необхідно перевіряти факт укладення та виконання відповідних договорів саме між особою, яка виконувала роботи і склала податкові накладні та особою, яка сформувала податковий кредит і валові витрати.

Натомість відповідачем було зроблено висновок про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за результатами аналізу діяльності юридичних осіб, які не перебували у безпосередніх правовідновинах з позивачем.

Посилання на відсутність чи недостатність документів первинного бухгалтерського обліку по правовідносинах позивача з ТОВ «Печора Тур» та підприємством «Відродження» ГОІ «Допомога» в акті перевірки від 05 лютого 2003 року № 291/23-108/05390419 - відсутні.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що ДПІ у м. Черкасах ДПС було зроблено висновок про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, який не ґрунтується на відповідних доказах.

У відповідності до я. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи в суді податковий орган не надав доказів, які б підтверджували висновки про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Печора Тур» та підприємством «Відродження» ГОІ «Допомога», викладені в акті перевірки, та не довів правомірності своїх дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2004 року № 0000492301/0.

Натомість судом першої інстанції були надані документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт отримання позивачем товарів від ТОВ «Печора Тур» та підприємством «Відродження» ГОІ «Допомога», а саме - видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі товару, копії яких приєднані до матеріалів справи.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про задоволення позовних вимог ВАТ «Черкаський автобус» та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 лютого 2004 року № 0000502301/0.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2004 року № 0000512301/0 колегія суддів встановила наступне.

Податкові зобов'язання з податку на прибуток були нараховані у зв'язку з висновком податкового органу про заниження звичайної ціни на автобуси, що були реалізовані ТОВ «Укрпромінвест-авто», що призвело до заниження валового доходу і заниження податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що ВАТ «Черкаський автобус» у І кварталі 2002 року продало ТОВ «Укрпромінвест-авто» три автобуси А-091 «Богдан».

Згідно п. 2.1 акту перевірки від 05 лютого 2003 року № 291/23-108/05390419 ВАТ «Черкаський автобус» та ТОВ «Укрпромінвест-авто» є пов'язаними особами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

За змістом пп. 1.20.1 та пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни на товар визначений в п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акту перевірки від 05 лютого 2003 року № 291/23-108/05390419 податковий орган не здійснював визначення звичайної ціни на автобуси, що були продані ТОВ «Укрпромінвест-авто».

Обґрунтовуючи свій висновок про заниження позивачем звичайної ціни при продажу автобусів зазначеному контрагенту податковий орган послався на те, що у І кварталі 2002 року ВАТ «Черкаський автобус» здійснило продаж аналогічних автобусів в/ч 3030 за більшою ціною, ніж ТОВ «Укрпромінвест-авто».

Однак, відповідачем не було враховано, що зазначеним особам були продані автобуси різної комплектності.

Так, позивачем були надані суду копії калькуляцій на автобуси, заяви на виготовлення спеціальних автобусів, комплекції автобусів для перевезення особового складу внутрішніх військ згідно технічних вимог, розрахунку вартості матеріалів і комплектації автобуса для перевезення особового складу МВС, розрахунку затрат на виготовлення автобусів А-091 для перевезення особового складу внутрішніх військ за замовленням МВС.

Із зазначених документів вбачається, що автобуси, продані в/ч 3030 були виготовлені за спеціальним замовленням та мали іншу комплектність, ніж автобуси, продані ТОВ «Укрпромінвест-авто».

За таких обставин різниця в ціні на зазначений товар сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про те, що ВАТ «Черкаський автобус» продало ТОВ «Укрпромінвест-авто» автобуси за ціною, меншою ніж звичайна.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2004 року № 0000512301/0.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2004 року № 0000522301/0 колегія суддів встановила наступне.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу були нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За змістом ст. 25 вказаного Закону у разі виявлення порушень, відповідальність за які передбачена ст.ст. 17-24 цього Закону, податковий орган приймає рішення про застосування таких фінансових санкцій.

У відповідності до п. 6.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110 (далі - Інструкція) у разі порушення юридичними особами та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції застосовуються в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами. Штрафні санкції, визначені підпунктами 6.2, 6.5, застосовуються органами державної податкової служби на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, у разі встановлення під час проведення перевірки факту порушення п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідач зобов'язаний був винести рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Можливість застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених вказаним Законом, шляхом винесення податкового повідомлення-рішення - не була передбачена законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2004 року № 0000522301/0 підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Черкасах ДПС лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 10 січня 2005 року, та є підставами для її скасування лише в частині задоволення вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2004 року № 0000492301/0.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте в частині рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Черкасах ДПС - задовольнити частково, а рішення господарського суду Черкаської області від 10 січня 2005 року - скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 10 січня 2005 року в частині задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Черкаський автобус» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби від 06 лютого 2004 року № 0000492301/0 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 10 січня 2005 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 24 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.