Рішення № 33759914, 19.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р.Справа № 922/535/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас", м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор Схід", м. Харків про та зустрічним позовом до про стягнення 6867626,06 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас", м. Харків Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ визнання частини правочину недійсним за участю представників:

ПАТ "ОТП Банк" - Пчолкіна Л.В. за довіреністю № б/н від 18.07.2013 р.

ТОВ "Харпластмас" - Мурзаєва Г.В. за довіреністю № 01/13 від 09.01.2013 р.

ТОВ "Декор Схід" - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас" (відповідач) про стягнення з відповідача 12916024,10 грн. - заборгованість за договором про надання кредитної лінії № 19/1 - 249/2004.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2013 р. в задоволені позовних вимог було відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 р. в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2013 р. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" була задоволена, рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2013 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 р. прийняті у справі № 922/535/13-г скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

При цьому, Вищий господарський суд України вказував, що при новому розгляді справи судам необхідно дати оцінку фактам, які встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2006 р. у справі № 37/27-06, у разі необхідності перевірити в якій частині виконано рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2006 р. у справі № 37/27-06, надати належну оцінку умовам договору іпотеки та визначити, який вид забезпечення виконання зобов'язання передбачений п.5.5. договору іпотеки і як це впливає на взаємовідносини сторін у даній справі, врахувати факти, які були встановлені у справі № 5023/089/12, судові рішення по якій залучені до матеріалів справи.

Під час нового розгляду справи судом був прийнятий до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас" для спільного розгляду з первісним позовом по справі.

Також, під час нового розгляду справи судом була прийнята до розгляду заява позивача за первісним позовом про зменшення розміру позовних вимог за первісним позовом у зв'язку з чим первісний позов по справі розглядався з урахуванням цієї заяви.

Згідно первісного позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог за первісним позовом Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (позивач за первісним позовом) просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас" (відповідач за первісним позовом) заборгованість за договором про надання кредитної лінії № 19/1 - 249/2004 у сумі 6867626,06 грн.

В обґрунтування первісного позову ПАТ "ОТП Банк" вказує, що 10.09.2004 р. в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором про надання кредитної лінії № 19/1 - 249/2004 між позивачем (іпотекодержатель) та ЗАТ "Аргамак" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № PL - SR/2004-641. Предметом іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4. 14.03.2007 року між ЗАТ "Аргамак" та ТОВ "АСС" було укладено договір купівлі - продажу об'єкту нерухомого майна, якій є предметом іпотеки. 05.10.2007 року між ТОВ "АСС" та ЗАТ "Харпластмас" (правонаступником якого є ТОВ "Харпластмас") укладено договір купівлі - продажу предметом якого є ті ж самі спірні приміщення, які є предметом договору іпотеки. З урахуванням вищевикладеного, вимог ст. 23 Закону України "Про іпотеку" та на підставі умов договору іпотеки, зокрема п.5.5. договору іпотеки, сума у розмірі 6867626,06 грн. підлягає стягненню з ТОВ "Харпластмас".

Відповідач за первісним позовом (ТОВ "Харпластмас") надав до суду відзив на первісний позов ПАТ "ОТП Банк" з доповненнями згідно яких просив суд відмовити повністю ПАТ "ОТП Банк" в задоволенні первісного позову по справі.

Згідно зустрічного позову ТОВ "Харпластмас" (позивач за зустрічним позовом) просить суд визнати недійсним п.5.5. договору іпотеки № PL - SR/2004-641 від 10.09.2004 р. в частині обов'язку іпотекодавця (майнового поручителя) у разі знищення, втрати чи пошкодження предмету іпотеки або його частини із будь - яких причин, при якому вартість предмету іпотеки на ринку нерухомості зменшуються порівняно з тою, яка існувала на дату укладання цього договору, повністю сплатити всі несплачені боргові зобов'язання негайно або в строк, визначений іпотекодержателем.

В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом вказує, що положення п.5.5. договору іпотеки № PL - SR/2004-641 від 10.09.2004 р. в частині обов'язку іпотекодавця (майнового поручителя) у разі знищення, втрати чи пошкодження предмету іпотеки або його частини із будь - яких причин, при якому вартість предмету іпотеки на ринку нерухомості зменшуються порівняно з тою, яка існувала на дату укладання цього договору, повністю сплатити всі несплачені боргові зобов'язання негайно або в строк, визначений іпотекодержателем, є такими, що суперечать актам цивільного законодавства, та порушують гарантії, встановлені законодавством щодо об'єму відповідальності майнового поручителя.

Відповідач за зустрічним позовом (ПАТ "ОТП Банк") надав до суду заперечення на зустрічну позовну заяву ТОВ "Харпластмас", які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них відповідач за зустрічним позовом просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 19.09.2013 р., через канцелярію господарського суду 19.09.2013 р. за вх. № Д629/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

ТОВ "Харпластмас", через канцелярію господарського суду 16.09.2013 р. за вх. № 33787, надало доповнення до відзиву на первісну позовну заяву з копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Декор Схід", які судом долучені до матеріалів справи. Згідно вказаних доповнень ТОВ "Харпластмас" просило суд відмовити повністю в задоволенні позовної заяви ПАТ "ОТП Банк". Вивченням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Декор-Схід" судом було встановлено, що 09.08.2013 р. був внесений запис № 14801390013017600 про державну реєстрацію припинення ТОВ "Декор-Схід".

Державний реєстратор, через канцелярію господарського суду 16.09.2013 р. за вх. № 33775, надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Харпластмас", який судом долучений до матеріалів справи.

Позивач за первісним позовом, через канцелярію господарського суду 19.09.2013 р. за вх. № 34512, надав додаткові письмові пояснення щодо позовних вимог, які судом долучені до матеріалів справи.

Позивач за первісним позовом, через канцелярію господарського суду 19.09.2013 р. за вх. № 34514, надав клопотання про зупинення провадження у справі № 922/535/13-г до вирішення справи по суті за апеляційною скаргою ПАТ "ОТП Банк" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 р. у справі № 2а-44491/09/2070, яке судом долучено до матеріалів справи. Згідно даного клопотання позивач за первісним позовом вказував, що результати розгляду апеляційної скарги мають суттєве значення для вирішення цієї справи.

Господарський суд, розглянувши клопотання позивача за первісним позовом про зупинення провадження у справі вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки позивачем за первісним позовом не було надано до суду доказів прийняття Харківським апеляційним адміністративним судом вищезазначеної апеляційної скарги ПАТ "ОТП Банк" до розгляду.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі, проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом заперечував.

Представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі, проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

10.09.2004 року між позивачем за первісним позовом (якій є правонаступником АКБ "Райфайзен Банк України") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декор Схід" (далі - третя особа) укладено Договір про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 року (далі - Кредитний договір).

Предметом Кредитного договору є надання третій особі кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 500000,00 дол.США.

Відповідно до п. 1.6.1. Кредитного договору третя особа була зобов'язана повернути позивачу суму всіх траншей в строк до 10.09.2005 року.

10.09.2004 року в забезпечення кредитного договору між позивачем за первісним позовом (іпотекодержатель) та ЗАТ "Аргамак" (іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки (майнова порука) № PL - SR/2004-641 (далі - Договір іпотеки). Предметом іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд.4.

Згідно п. 3.2. Договору іпотеки загальна площа предмету іпотеки складає 3434,1 кв.м.

Заставна вартість предмету іпотеки становить 1249500,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладання даного договору становило 235288,00 дол.США.

Пунктом 5.5 Договору іпотеки були передбачені наслідки втрати чи пошкодження предмету іпотеки.

У разі знищення, втрати чи пошкодження предмету іпотеки або його частини із будь - яких причин, при якому вартість предмету іпотеки на ринку нерухомості зменшується порівняно з тою, яка існувала на дату укладання договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний за вибором іпотекодержателя:

а) за свій кошт і в строки погоджені із іпотекодержателем, відновити предмет іпотеки до такого технічного і експлуатаційного стану, якій існує на дату укладання цього договору;

б) замінити предмет іпотеки іншим предметом іпотеки тієї ж або вищої вартості;

в) повністю сплатити всі несплачені боргові зобов'язання негайно, або в строк, визначений іпотекодержателем;

г) здійснити встановлену іпотекодержателем комбінацію дій зазначених у п.п. (а) - (в) вище.

Судом касаційної інстанції було зобов'язано суд першої інстанції при здійсненні провадження у справі врахувати судове рішення у справі № 37/27-06 та з'ясувати в якій частині погашені або не погашені зобов'язання третьої особи (ТОВ "Декор Схід") при виконанні (якщо воно відбувалось) рішення суду у справі № 37/27-06, а також врахувати факти, які були встановлені у справі № 5023/089/12, судові рішення по якій залучені до матеріалів справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2006 р. у справі № 37/27-06, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2006 р., позов було задоволено: звернуто стягнення на майно, що знаходиться у заставі: товари в обороті (килимові покриття, лінолеум), ринковою вартістю 3089884,00 грн., які знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 130, та належить ТОВ "Декор-Схід", а також на нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319 та нежитлові приміщення 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщення 409-410 загальною площею 3434,1 кв. м., в літ. А-6 що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4 та належить ЗАТ "Аргамак" на користь Банку. Крім цього, стягнуто з відповідачів на користь Банку 153985,00 грн. збитків.

При цьому судом було встановлено, що державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Харківського міського управління юстиції 24.04.2008 р. була винесена постанова № 189/1 про повернення виконавчого документа стягувачі згідно якої:

- наказ господарського суду Харківської області № 37/27-06 від 30.06.2006 р. про звернення стягнення на майно, що знаходиться у заставі: товари в обороті (килимові покриття, лінолеум), ринковою вартістю 3089884,00 грн., які знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 130, та належить ТОВ "Декор-Схід", а також на нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319 та нежитлові приміщення 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщення 409-410 загальною площею 3434,1 кв. м., в літ. А-6, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4 та належить ЗАТ "Аргамак", на користь Банку був повернутий стягувачу;

- скасовано арешт накладений на заставлене майно,

у зв'язку з відсутністю у ЗАТ "Аргамак" майна на яке слід звернути стягнення та відсутністю заставленого майна належного ТОВ "Декор Схід".

У справі № 5023/089/12 за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ТОВ "Харпластмас" за участю третіх осіб: ЗАТ "Аргамак", ТОВ "Декор Схід", КП Харківське БТІ, ТОВ "АСС", Харківської міської ради, ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк", ФО Сенчук Л.Г. про звернення стягнення на нежитлові приміщення загальною площею 3434,1 кв.м, які були предметом Договору іпотеки в задоволенні позовних вимог рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2012 року було відмовлено. У подальшому рішення у справі № 5023/089/12 було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2012 року (відповідно рішення у справі № 5023/089/12 набуло законної сили 06.06.2012 року).

В рішеннях, які були прийняті у справі № 5023/089/12 зазначено, що 14.03.2007 року між ЗАТ "Аргамак" та ТОВ "АСС" було укладено договір купівлі - продажу об'єкту нерухомого майна, якій є предметом іпотеки.

05.10.2007 року між ТОВ "АСС" та ЗАТ "Харпластмас" (правонаступником якого є ТОВ "Харпластмас") укладено договір купівлі - продажу предметом якого є ті ж самі спірні приміщення, які є предметом Договору іпотеки.

05.10.2007 року КП Харківське міське БТІ зареєструвало право власності на нежитлові приміщення, які були предметом Договору іпотеки за ЗАТ "Хартпластмас".

В рішенні суду першої інстанції у справі № 5023/089/12 було зазначено про проведення реконструкції предмету іпотеки, внаслідок проведення якої відбулось створення нового об'єкту нерухомого майна. За таких обставин суд прийшов до висновку, що предмет іпотеки втрачений і як вбачається з зазначеного рішення це і було однією із підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з посиланням на ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського віддання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч.2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку").

Враховуючи положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку" відповідач за первісним позовом з 05.10.2007 року набув статусу іпотекодавця за Договором іпотеки.

Позивач за первісним позовом звернувся з позовними вимогами про стягнення з відповідача 6867626,06 грн., що є, згідно з розрахунком позивача за первісним позовом, заборгованістю третьої особи за Кредитним договором.

Відповідно до п. 5.5 Договору іпотеки іпотекодавець (у даному випадку відповідач за первісним позовом) у разі втрати чи пошкодження предмету іпотеки повинен повністю сплатити всі не сплачені боргові зобов'язання (третьої особи) негайно або в строк визначений іпотекодержателем (позивачем за первісним позовом).

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем за первісним позовом, до звернення ним до суду з даним позовом, відповідачу за первісним позовом був визначений строк сплати несплачених боргових зобов'язань третьої особи за Кредитним договором і відповідно обов'язок сплатити несплачені боргові зобов'язання у відповідача виник з 07.06.2012 року, на наступний день після набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2012 року у справі № 5023/089/12.

З Договору іпотеки вбачається, що він містить умови щодо забезпечення зобов'язань третьої особи за Кредитним договором, у випадку втрати чи пошкодження предмету іпотеки.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1,3 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку": іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Згідно з частиною першою ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

З аналізу діючого законодавства вбачається, що законодавець чітко розмежував поняття поручителя в договорі поруки (Глава 49, параграф 3 Цивільного кодексу України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (іпотеки) (Глава 49, параграф 6 Цивільного кодексу України; Закон України "Про іпотеку").

Натомість, порука і іпотека (застава) згідно ст. 546 Цивільного кодексу України є видами забезпечення виконання договірних зобов'язань.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З аналізу Договору іпотеки (майнова порука) № PL - SR/2004-641 вбачається, що він містить елементи договорів іпотеки та поруки, а саме положення п.п.(в) п.5.5. Договору іпотеки щодо повної сплати всіх несплачених Боргових зобов'язань негайно або в строк, визначений Іпотекодержателем є елементом договору поруки.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" встановлені підстави припинення іпотеки, зокрема, іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Рішенням господарського суду у справі № 5023/089/12 було встановлено, що предмет іпотеки втрачений, і як вбачається з зазначеного рішення це і було однією із підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з посиланням на ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

З зазначеного вбачається, що іпотека припинилась в зв'язку зі знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди).

Як було вказано у Постанові ВГСУ у цій справі, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем за первісним позовом, до звернення ним до суду з даним позовом, відповідачу за первісним позовом був визначений строк сплати несплачених боргових зобов'язань третьої особи за Кредитним договором і відповідно обов'язок сплатити несплачені боргові зобов'язання у відповідача за первісним позовом виник з 07.06.2012 року, на наступний день після набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2012 року у справі № 5023/089/12.

Згідно з ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Натомість, кредитором (банком, позивачем за первісним позовом у справі) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто, з 07.06.2012 року не було пред'явлено вимоги до поручителя (відповідача за первісним позовом).

З огляду на це, враховуючи положенням статті 559 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що порука припинилась у зв'язку з тим, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Декор-Схід" 09.08.2013 р. був внесений запис № 14801390013017600 про державну реєстрацію припинення ТОВ "Декор-Схід".

Згідно ч.2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 7 ст. 59 Господарського кодексу України передбачено, що скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" встановлені підстави припинення іпотеки, зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Отже, порука також має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.

Основним зобов'язанням, яке забезпечене іпотекою, є, в даному випадку, Договір про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 року, укладений між АКБ "Райфайзен Банк України" (ПАТ "ОТП Банк") та ТОВ "Декор Схід", як позичальником, і він є припиненим з дня припинення (ліквідації) позичальника - ТОВ "Декор Схід".

Таким чином, у зв'язку із припиненням основного зобов'язання (Договір про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 року, забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Декор Схід", встановлене Договором іпотеки (майнової поруки) № PL - SR/2004-641 від 10.09.2004 року, також с припиненим.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що порука та іпотека припинились, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні первісного позову по справі у повному обсязі.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відноситься, зокрема, те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що сторонами за Договором іпотеки були узгодженні умови Договору іпотеки (майнова порука) № PL - SR/2004-641 від 10.09.2004 року при його укладенні, та те, що зміст Договору іпотеки не суперечить вимог Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Приймаючи до уваги те, що в задоволенні первісного та зустрічного позову було відмовлено, господарський суд відповідно до ст. 49 ГПК України покладає витрати по сплаті судового збору за первісним позовом на позивача за первісним позовом, а витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом на позивача за зустрічним позовом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 7, 17, 23 Закону України "Про іпотеку", ст. 59 Господарського кодексу України, ст.ст. 104, 203, 215, 546, 554, 559, 572, 575, 598, 609, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 60, 75, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.09.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.