Постанова № 33759852, 24.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 922/137/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргуХарківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення та постанову господарського суду Київської області від 10 квітня 2013 року Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2013 року у справі№ 922/137/13господарського судуКиївської областіза позовомЗаступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оптукрпром-ВР"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України про стягнення 2 271 644 грн. 38 коп. за участю представників: від позивача: від відповідача: від прокуратури:Кероп'ян С.Є., Горбач О.В., Яговдік С.М.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ "Оптукрпорм-ВР" про стягнення 2271644,38 грн., мотивуючи тим, що відповідач, в порушення умов укладених між позивачем та відповідачем договорів про користування нерухомим військовим майном, договорів про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення, договорів з відшкодування вартості послуг з електропостачання, не розрахувався за надані у період з вересня 2011 року по березень 2012 року комунальні послуги.

Справу передано за підсудністю на розгляд господарському суду Київської області. Рішенням господарського суду Київської області від 10.04.2013 (суддя Карпечкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 (судді: Тищенко О.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Чорна Л.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано, зокрема, тим, що договори №№1-14 щодо відшкодування вартості послуг з водопостачання і водовідведення та договори №№17-28 про відшкодування вартості послуг з електропостачання припинили свою дію 31.03.2011.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.09.2013 касаційну скаргу у справі №922/137/13 прийнято до провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2011 між Міністерством оборони України як замовником та ТОВ "Оптукрпром-ВР" як виконавцем укладено договір про закупівлю послуг громадського харчування №286/2/8/11/7. За змістом вказаного договору виконавець зобов'язався у 2011 році надати замовнику послуги громадського харчування, зазначені у специфікації, освіження (оновлення) продовольства, а замовник прийняти послуги і оплатити у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями цього договору.

Під час дії договору №286/2/8/11/7 відповідачем укладено низку договорів, сторонами яких виступали відповідач, відповідні військові частини та відповідні територіальні Квартирно-експлуатаційні відділи Міністерства оборони України, а саме: договори від 09.02.2011 про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення №№1-14; договори від 09.02.2011 про відшкодування вартості послуг з електропостачання №№17-28. Суди встановили, що за пунктами п.5.1 договорів №№1-14 та №№17-28 договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до 31.03.2011. У пунктах 5.3 вказаних договорів сторони передбачили автоматичну пролонгацію договорів на термін дії договору про надання послуг з харчування особового складу.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за надані у період з вересня 2011 року по березень 2012 року комунальні послуги. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Договір про закупівлю послуг громадського харчування №286/2/8/11/7 від 08.02.2011 припинив свою дію 31.03.2011. Новий договір про закупівлю послуг громадського харчування №286/2/8/11/11 укладено лише 01.06.2011. Таким чином, з огляду на п.п. 5.1, 5.3 зазначених вище договорів про відшкодування вартості комунальних послуг №№1-14, 17-28 від 09.02.2011, дані договори припинили свою дію 31.03.2011, тобто ще до вересня 2011.

Відповідно до ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що Міністерством оборони України прийнято низку керівних (розпорядчих) документів у формі окремих доручень Міністра оборони України з метою зменшення вартості послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, які надаються суб'єктами господарювання. Вказаними документами, зокрема, визначено, що у другому, третьому та четвертому кварталах 2011 року оплата послуг з тепло-, енерго-, водо-, газо-, паро-постачання, водовідведення та вивозу сміття, що споживаються суб'єктами господарювання для надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерству оборони України за КПКВ 2101020/2. Також вирішено до укладення нових договорів з суб'єктами господарювання на 2012 рік забезпечити утримання об'єктів нерухомого військового майна, що залучається до харчування особового складу ЗСУ, в частині оплати комунальних послуг та енергоносіїв (послуг з тепло-, енерго-, водо-, газо-, паро- постачання, водовідведення) виключно за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерству оборони України за КПКВ 2101020/2.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач діяв на підставі розпорядчих документів Міністерства оборони України, з яким безпосередньо мав договірні відносини, а відтак, не мав зобов'язань з компенсації вартості комунальних послуг та енергоносіїв Міністерству оборони України в особі його територіальних квартирно - експлуатаційних відділів.

Приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки висновків щодо встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в резолютивній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 допущено помилку в даті рішення місцевого господарського суду, яка підлягає виправленню в порядку ст.89 ГПК України.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 у справі №922/137/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко