Постанова № 33759855, 25.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 923/195/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представників: позивача - Яхна Я.О. дов. № 01-4/25 від 15 квітня 2013 року та відповідача - Семка С.О. дов. № 3418-15 від 14 листопада 2012 року та Гітіна О.А. дов. № 662-15 від 11 березня 2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Херсонського міського КП "Херсонтеплоенерго" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 липня 2013 року у справі господарського суду Херсонської області за позовом ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" до Херсонського міського КП "Херсонтеплоенерго" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - позивач) звернулось до Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання у сумі 25317 гривень 48 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих за договором послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14 травня 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

З Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" на користь ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" стягнуто суму основного боргу у розмірі 25 317 гривень 48 коп.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16 липня 2013 року рішення господарського суду Херсонської області від 14 травня 2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" - без задоволення.

У касаційній скарзі Херсонське міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 липня 2013 року та рішення господарського суду Херсонської області від 14 травня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 382, 526 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Представники третьої особи у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги третя особа повідомлена належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 15 жовтня 2010 року між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" (виконавець) та Херсонським міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 497, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати споживачу з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до приміщення відповідача площею 257 кв.м., що знаходиться у будинку, розташованому за адресою: м. Херсон, вул. Котовського, 4, у кількості відповідно до показів теплового лічильника типу Calmex-U, заводський номер-18204, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами і на умовах, передбачених договором.

За умовами п. 30 договору його укладено на строк до 15 квітня 2011 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Доказів припинення чи розірвання вказаного договору в установленому порядку сторонами судам не надано, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що договір діє і на час розгляду справи.

Відповідно до п. 6 договору розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання теплової енергії.

Встановлено, що опалювання приміщення Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" здійснюється через ліжаки та стояки системи опалювання, що проходять через приміщення, яке займає останній та що не заперечувала жодна зі сторін договору № 497 від 15 жовтня 2010 року при його укладанні, а кількість спожитої теплової енергії відповідачем визначається за показниками домового теплового лічильника у дольовому відношенні до займаної опалюваної площі.

Загальна опалювальна площа будинку № 4 по вул. Котовського в м. Херсоні складає 4 627, 39 кв.м., з яких: житлові приміщення будинку займають 86,88 %, опалювальні приміщення "Теплотехніки" - 1,19 %, "Камелії" - 2,31 %, Херсонської обласної організації Афганістану - 2,41%, "Олімпу Юг" - 1,64 % та відповідача - 5,55 % (257 кв.м. від 4627,39 кв.м.).

За п. 5 договору на момент його укладення тарифи на послуги з централізованого постачання гарячої води та опалення становлять 601, 40 грн./Гккал (з ПДВ). При зміні тарифів на послуги з теплопостачання взаєморозрахунки виконуються за тарифами, затвердженими (погодженими) рішенням виконкому Херсонської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Тариф на теплову енергію з 1 січня 2011 року встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та, у відповідності до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг № 141 від 30 вересня 2011 року встановлено ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" тарифи на теплову енергію, зокрема, для потреб інших споживачів у розмірі 999, 90 за 1 Гкал (без ПДВ). Постанова набрала чинності з 1 жовтня 2011 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли юридично обгрунтованих висновків про підставність застосування позивачем тарифів, погоджених органами місцевого самоврядування, при здійсненні розрахунку вартості поставленої теплової енергії до приміщення відповідача.

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного сторонами договору у листопаді 2011 року ПАТ "Херсонська теплоелектроценталь" надало послуги з централізованого опалення вказаного будинку загальною кількістю 64, 74 Гкал, у тому числі відповідачу у кількості 3,59 Гкал на суму 4307, 57 грн., у грудні 2011 року - загальною кількістю 62,10 Гкал, у тому числі відповідачу у кількості 3,45 Гкал на суму 4139, 59 грн., у січні 2012 року - загальною кількістю 74,27 Гкал, у тому числі відповідачу у кількості 4,13 Гкал на суму 4955, 51 грн., у лютому 2012 року загальною кількістю 98,16 Гкал, у тому числі відповідачу у кількості 5,45 Гкал на суму 6539, 35 грн., у березні 2012 року загальною кількістю 47,05 Гкал, у тому числі відповідачу у кількості 2,61 Гкал на суму 3131, 69 грн., у квітні 2012 року загальною кількістю 33,68 Гкал, у тому числі відповідачу у кількості 1,87 Гкал на суму 2243, 77 грн., а всього загальною кількістю 380 Гкал, у тому числі відповідачу загальною кількістю 21,1 Гкал, загальною вартістю 25317,48 грн., що підтверджується звітами про трату теплової енергії та параметрами теплоносія за показникам будинкового теплового лічильника за листопад 2011 року - квітень 2012 року, підписаними уповноваженими представниками постачальника та споживача без будь-яких зауважень щодо кількості та якості наданих послуг, тобто, належним чином виконала зобов'язання з надання передбачених договором послуг.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів оплати вартості спожитої теплової енергії згідно виставлених позивачем рахунків за спірний період на суму 25317, 48 грн. Херсонським міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" судам не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії, зокрема, є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

За змістом вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли юридично обгрунтованого висновку про наявність у відповідача обов'язку з оплати вартості наданих позивачем послуг.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Крім того, заявник касаційної скарги стверджує, що договір на постачання теплової енергії розірвано на вимогу останнього.

Відповідно до п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 липня 2005 року, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач вимог даних Правил щодо відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не виконав.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а тому не можуть бути прийняті до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені ст. ст. 111-5 - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції, повно встановивши усі істотні обставини справи у їх сукупності та вірно застосувавши норми ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ст. ст. 275-276 Господарського кодексу України, норм Закону України "Про теплопостачання" та положень Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, що регулюють спірні правовідносини, дійшли юридично правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 107, 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 липня 2013 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова