Ухвала суду № 33759462, 09.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/8213/13-ц Провадження № 22-ц/772/2212/2013Головуючий в суді першої інстанції:Курбатова І.Л.Категорія: 41Доповідач: Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. м. Вінниця 9 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

Суддів: Денишенко Т.О., Сала Т.Б.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного підприємства «Бокуд» про усунення перешкод у користуванні та вселення і за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 3-го міського відділу у м. Вінниця УДМС України у Вінницькій області про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А :

1 квітня 2013 року у Вінницький міський суд Вінницької області звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 4.06.1983 року по 1.11.2011 року вони з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу проживали у квартирі АДРЕСА_1

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниця від 01.11.2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано у зв`язку з припиненням з 2009 року шлюбних відносин та ведення спільного господарства. Згідно вказаного рішення ОСОБА_2 спору про майно не мали. Фактично з 2009 року і після розірвання шлюбу в 2011 році ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 не проживав, спільного господарства не вів та переїхав на інше місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 у зв`язку з чим втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1

4 квітня 2013 року у Вінницький міський суд Вінницької області звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та про вселення у квартиру АДРЕСА_1

Свій позов ОСОБА_3 мотивував тим, що 04.06.1983 року між сторонами було укладено шлюб. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниця від 01.11.2011 року даний шлюб було розірвано. Під час шлюбу, 29.07.1993 року на ім`я відповідачки було видано ордер на квартиру АДРЕСА_1. На підставі ордера та спільної заяви, у 1994 році у вказану квартиру вселилися ОСОБА_3 і двоє дітей подружжя.

У зв`язку з хворобою матері, яка потребувала постійного стороннього догляду, ОСОБА_3 за згодою дружини переїхав проживати до своєї матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Вороновицю Вінницького району Вінницької області. У квартирі в м. Вінниці ОСОБА_3 залишив свої особисті речі, він приймає участь в утриманні житла, сплачує комунальні послуги. Протягом останнього року ОСОБА_2 змінила замки на вхідних дверях квартири відмовляється впускати його до житла, чим чинить перешкоди у користуванні квартирою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2013 року цивільні справи за вказаними позовами об`єднані в одне провадження.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позов ОСОБА_3 задоволено та вирішено усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 вселити ОСОБА_3 у вказану квартиру. Вирішене питання про судові витрати.

ОСОБА_2 не погодилася з рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку, як незаконне та необґрунтоване. Просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційна скарга до задоволення не підлягає у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні даної справи, судом зазначені вимоги закону виконані у повному обсязі. Суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив надані сторонами докази, правильно застосував необхідні норми матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що згідно особового рахунку №216456 квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі ордера №1234 від 29.07.1993 року та договору №375 від 24.06.1994 року. З 4 травня 1994 року у вказаній квартирі поселилася ОСОБА_2 - квартиронаймач та члени її сім`ї: чоловік - ОСОБА_3 і діти -ОСОБА_5ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6ІНФОРМАЦІЯ_4 (а/с 8 т.1).

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниця від 01.11.2011 року було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 04.06.1983 року (а/с 7 т.1).

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію № 597 від 05.03.2013 року, ОСОБА_3 зареєстрований з 04.05.1994 року по даний час в АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат загальною площею 63.9кв.м; будинок знаходиться на балансі ПП «Бокуд»; особовий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_2; квартира перебуває у державній власності та в ній зареєстровано п'ять чоловік, а саме: ОСОБА_2 (квартиронаймач),ОСОБА_3 (колишній чоловік), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (сини), ОСОБА_9 (онука) ( т. 2 а.с. 7).

Виходячи з викладених обставин та норми ст.65 ЖК УРСР, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 на законних підставах вселився у вказану квартиру та набув рівних з квартиронаймачем прав, щодо користування нею.

Ще судом встановлено, що з 2008 року ОСОБА_3 проживає в будинку своєї матері під АДРЕСА_4 Туди він переїхав у зв`язку з хворобою матері - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 для її догляду.

Про це вказує у позовній заяві сам ОСОБА_3 (т.2 а/с2); це зазначено у довідці Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області за №282 від 19.04.2013 року (т.2 а/с42); це підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Те, що з 2010 року ОСОБА_4 була лежачою хворою, позивачка-відповідачка ОСОБА_2 визнала у судовому засіданні апеляційного суду Вінницької області.

Адміністрація Вороновицької амбулаторії ЗПСМ у своїй відповіді від 30.05.2013 року вказує, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно хворіє. За станом здоров`я потребувала стороннього догляду з 2007 року та потребує постійного стороннього догляду в даний час (а/с71 т.2).

Про це сказано і в рішенні лікарняно-консультативної комісії поліклінічно-консультативного відділення Вороновицької районної лікарні від 12.10.2011 року (т.2 а/с14).

Управління праці та соціального захисту населення Вінницької РДА Вінницькому міському суду повідомило, що з 20 листопада 2007 року по даний час на обліку в управлінні, як отримувач компенсації виплати по догляду за пристарілою ОСОБА_4 перебуває ОСОБА_14 (т.2 а/с65).

ОСОБА_14, будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що вона офіційно оформлена у вказаному управлінні, як особа закріплена за пристарілою ОСОБА_4 для її догляду, який полягав у тому, що вона періодично: 1 чи 2 рази на місяць заходила провідувати ОСОБА_4, приносила їй необхідні ліки, побутові товари, тощо. А так-як ОСОБА_4 за своїм станом здоров`я потребувала постійного цілодобового догляду, то його здійснював її син - ОСОБА_3, для чого і переїхав до смт. Вороновиця. Ще свідок вказала, що ОСОБА_2 знала про стан здоров`я ОСОБА_4 та про те, що ОСОБА_3 поїхав у смт. Вороновицю доглядати за матір`ю і за її згодою відбулося формальне оформлення ОСОБА_14, як соціального працівника.

По виконавчих провадженнях серії ВП №27766148 від 20.07.2011 року та серії ВП №27765956 від 20.07.2011 року проводиться солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, жителів АДРЕСА_1 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» боргу за спожиті послуги централізованого теплопостачання (т.2 а/с72,73).

ОСОБА_3 несе витрати з утримання зазначеної квартири, що підтверджується квитанціями за №5586 за травень 2012 року; №7268 за липень місяць 2012 року; №795 від 07.11.2012 року; №14 від 07.02.2012 року (а/с8,9,10,13 т.2).

Виходячи з вказаних обставин, які ґрунтуються на належних доказах, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 з поважних причин був відсутній у квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців, а саме - у зв`язку з доглядом за пристарілою матір`ю, яка потребувала постійного стороннього догляду. Колегія суддів повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції, як і з висновком, про відсутність підстав визнавати ОСОБА_3, таким, що втратив право користування вказаною квартирою. При цьому суд керувався необхідними нормами матеріального права - ст.71 ЖК УРСР та п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового Кодексу України».

Надані ОСОБА_2 акти від 27.11.2011 року та від 20.03.2013 року про відсутність ОСОБА_3 у квартирі, як і довідки №230 від 27.10.2011 року та №453 від 22.03.2013 року про сплату ОСОБА_2 комунальних послуг (т.1 а/с11,13-15), не спростовують причини відсутності ОСОБА_3 у квартирі, а отже, не спростовують рішення суду. Твердження ОСОБА_2, що ОСОБА_3 не проживає у квартирі тому, що переїхав на інше місце проживання, спростовується вищевказаними доказами про догляд за пристарілою хворою матір`ю.

Крім того, зазначені висновки суду першої інстанції підтверджуються наданим у судовому засіданні апеляційного суду Вінницької області свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 - матері відповідача-позивача ОСОБА_3, яка померла 11 липня 2013 року (т.2 а/с166).

Щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, то колегія суддів теж погоджується з даним висновком суду, так-як він повністю відповідає встановленим завдяки належним доказам обставинам та застосуванню необхідних норм права.

Так, суд обґрунтовано послався на норми ст. ст.9, 65 ЖК УРСР та тієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового Кодексу України», виходячи з обставин, що ОСОБА_3 правомірно заселився у квартиру АДРЕСА_1, як член сім`ї квартиронаймача; що в цій квартирі він не проживав понад шість місяців з поважної причини і, що на даний час відповідачка - позивачка ОСОБА_2 чинить ОСОБА_3 перешкоди у користуванні вказаною квартирою, змінивши замок на вхідних дверях та не пускаючи його у квартиру. Те, що змінено замок на вхідних дверях квартири та чиняться перешкоди у вселенні ОСОБА_3 в квартиру, визнає ОСОБА_2, тому відповідно до ч.1ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягає.

Разом з тим, сам позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право на користування квартирою, є одним із доказів про перешкоди в користуванні квартирою.

Суд також дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_3, оскільки порушення його права на житло тривало на час пред`явлення позову.

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції, воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303,307, 308, 313,314, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підпис/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук