Рішення № 3375411, 01.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.09 р. Справа № 29/94

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Джарти В.В.

При секретарі Перекрестній О.О.

за участю:

Представників сторін:

Від позивача: Зотов С.Є., довіреність № 03-49 від 22.12.08

Від відповідача: Безщасна Г.В., довіреність № 01/03 від 03.01.09

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Макіївського регіонального виробничого управління м. Макіївка

До відповідача: Державного підприємства “Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м. Зугрес

Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 370 098,26 грн., в тому числі 349 616,81 грн. – основного боргу, 11 887,82 грн. – пені, 1 256,22 грн. – 3% річних, 7 337,41 грн. – інфляційної складової.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” в особі Макіївського регіонального виробничого управління м. Макіївка (далі-Підприємство) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м. Зугрес (далі - Водокористувач) про стягнення заборгованості в сумі 370 098,26 грн., в тому числі 349 616,81 грн. – основного боргу, 11 887,82 грн. – пені, 1 256,22 грн. – 3% річних, 7 337,41 грн. – інфляційної складової.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 21/05-95/07/58-юр від 26.12.2007 р. на послуги водопостачання з водосховищ (каналу), додаткову угоду від 26.12.2008 р., акти, рахунки-фактури № 349 від 29.08.08, № 412 від 30.09.08, № 475 від 13.10.08, № 496 від 31.10.08, № 522 від 28.11.2008 р., № 565 від 31.12.2008 р., № 18 від 30.01.09, № 49 від 27.02.2009 р., розрахунок заборгованості.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовної заяви.

Представник відповідача надав відзив, яким визнає позовні вимоги в розмірі суми основного боргу – 349 616,81 грн., 3% річних – 1 256,22 грн. та суми інфляційної складової – 7 337,41 грн.

Клопотання щодо фіксації судового процесу представники сторін не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Вищевказані матеріали судом розглянуті та додані до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Між позивачем та відповідачем укладено договір 21/05-95/07/58-юр від 26.12.2007 р. на послуги водопостачання з водосховищ (каналу). Договір укладено з додатковою угодою, без протоколів розбіжностей.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що на момент виникнення боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п. 1.1 Договору Підприємство експлуатує гідротехнічні спорудження та підтримує необхідний рівень води у водосховище (канал),а Водокористувач здійснює забір води (отримує воду) з водосховища (канала) для своїх нужд в об’ємах, що передбачені договором.

Додатковою угодою від 26.12.2008 р. узгоджено п. 1.1 договору, відповідно до якого Підприємство експлуатує гідротехнічні спорудження та підтримує необхідний рівень води у водосховище (канал),а Водокористувач здійснює забір води з водосховища для своїх нужд на 2009 р. в об’ємах, що передбачені договором.

Водокористувач зобов’язаний прийняти послуги, що обумовлені п. 1.1 та оплачувати їх на умовах договору. (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору Водокористувач власними водозабірними спорудженнями та відповідним обладнанням здійснює забір води (при наявності дозволу на спецводокористування) із джерела, що знаходиться на балансі Підприємства.

Облік води здійснюється Водокористувачем повіреними приборами обліку, встановленими на границі. (п. 3.2 договору).

У випадку відсутності або несправності приладу обліку з вини Водокористувача, в тому числі несвоєчасне введення його в експлуатацію (з викликом представника Підприємства та складання акту), порушення цілісності пломб, втручання в його роботу, а також у випадку закінчення строку дії повірки приладу обліку – розрахунок води визначається за пропускною здатністю труби вводу в точці підключення при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дії її повним перетином протягом 24 годин на добу. (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору Водокористувач оплачує Підприємству послуги водопостачання по тарифам, які встановлені у відповідності з діючим законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

На момент укладення договору затверджений тариф:

- за 1 куб.м. води технічної попускної 0,12 грн. (без ПДВ),

- за 1 куб.м. води технічної оборотної 0,064 грн. (без ПДВ).

При зміні тарифів на послуги водопостачання уповноваженим на це органом сторони застосовують їх з дня вступу в силу. Про зміну тарифів Підприємство зобов’язано повідомити Споживача окремим листом. (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору Водокористувач згідно заявленого об’єму води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючим тарифам в наступні строки:

- до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за першу декаду;

- до 10 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за другу декаду;

- до 20 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за третю декаду.

Остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць відповідач здійснює самостійно на підставі підписаного акту в отриманні води, платіжним дорученням з урахуванням поточних проплат, в строк до 1-го числа місяця, наступного за звітним. Для складання акту Водокористувач направляє свого представника з довіреністю на адресу Підприємства не пізніше 30, 31 числа поточного місяця. (п. 4.5 договору).

При оформленні платіжного доручення в графі „призначення платежу” Водокористувач зобов’язаний вказати період, за який здійснюється оплата, номер, дату рахунка з посиланням на договір. У випадку відсутності в платіжному дорученні цих даних, перерахована Водокористувачем оплата зараховується Підприємством за любий період виникнення заборгованості за його розсудом (п. 4.6 договору).

В матеріалах справи містяться акти № 15 від 29.08.08, № 17 від 30.09.08, № 16 від 31.10.08, № 16 від 28.11.08, № 14 від 30.12.08, № 30.01.09. на підставі яких виставлені рахунки-фактури № 349 від 29.08.08, № 412 від 30.09.08, № 475 від 13.10.08, № 496 від 31.10.08, № 522 від 28.11.2008 р., № 565 від 31.12.2008 р., № 18 від 30.01.09, № 49 від 27.02.2009 р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідач зобов’язання за договором в частині оплати порушив, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 349 616,81 грн. за період з серпня 2008 р. по лютий 2009 р., яка доведена позивачем, підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачам та підлягає стягненню в повному обсязі.

За приписами ч. 5 ст. 78 ГПК України, в разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору відповідач, за прострочку виконання грошового зобов’язання повинен оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 256,22 грн. за період з 01.09.2008 р. по 12.03.2009 р.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його невірним, оскільки позивач невірно розрахував відповідно до чинного порядку суму 3% річних.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні 3% річних в сумі 0,23 грн. та задовольняє на суму 1 255,99 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову в сумі 7 337,41 грн. за спірний період.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційної складової, вважає його невірним, оскільки позивач невірно розрахував відповідно до чинного порядку суму інфляції.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні інфляційної складової в сумі 658,10 грн. та задовольняє на суму 6 679,31 грн.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг водопостачання Споживач зобов’язаний оплатити Підприємству пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату виникнення боргу, за який оплачується пеня.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача 11 887,82 грн. пені за період з 01.09.2008 р. по 28.03.2009 р.

Представник відповідача у відзиві просить зменшити розмір пені та стягнути її в розмірі 1 000,00 грн.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Дослідивши матеріали справи, суд не задовольняє клопотання відповідача про зменшення суми пені, оскільки останнім не було здійснено будь-яких дій щодо попередження порушення права позивача та виконання умов договору відносно оплати наданих послуг у встановлений строк.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його невірним, оскільки позивач невірно розрахував відповідно до чинного порядку суму пені.

Також слід зазначити, що позивач при розрахунку пені за серпень 2008 р. по січень 2009 р. визначив період нарахування пені з 01.09.2008 р. по 12.03.2009 р., а при розрахунку пені за лютий 2009 р. – з 01.03.2009 р. по 28.03.2009 р. Однак позовна заява надійшла до суду 16.03.2009 р, про що свідчить штампі канцелярії господарського суду Донецької області. Але враховуючи той факт, що відповідачем сума боргу не оплачена та рішення прийнято в судовому засіданні 01.04.2009 р., суд вважає що вимоги позивача щодо нарахування пені до 28.03.2009 р. є обґрунтованими.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні пені в сумі 0,44 грн. та задовольняє на суму 11 887,38 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

Згідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 – 218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 49, 78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія “Вода Донбасу” в особі Макіївського регіонального виробничого управління м. Макіївка до Державного підприємства “Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м. Зугрес про стягнення заборгованості в сумі 370 098,26 грн., в тому числі 349 616,81 грн. – основного боргу, 11 887,82 грн. – пені, 1 256,22 грн. – 3% річних, 7 337,41 грн. – інфляційної складової задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (86783, м. Зугрес, вул. Станційна, 1, р/р 2600630368601 у відділенні ПІБ м. Харцизька, МФО 334345, ЄДРПОУ 04623778) на користь Комунального підприємства „Компанія “Вода Донбасу” в особі Макіївського регіонального виробничого управління м. Макіївка (86130, м. Макіївка, вул. Трубіцина, 2, п/р 26007301603 в Макіївському міському відділенні № 3292 ВАТ „Державний ощадний банк України, МФО 394125, ЄДРПОУ 35397827) 349 616,81грн. – боргу, 1 255,99 грн. - 3% річних, 6 679,31 грн. – індексу інфляції, 11 887,38 грн. – пені, 3 694,39 грн. – державного мита, 117,79 грн. – плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У стягненні пені у розмірі 0,44 грн., 3% річних в розмірі 0,23 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 658,10 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя