Рішення № 3375410, 07.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.09 р. Справа № 37/60

Рішення Господарського суду Донецької області у справі № 37/60_____

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „УПЕК ТРЕЙДИНГ”, м. Харків, ідентифікаційний код 31150404

до Відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк, ідентифікаційний код 01074957

про: стягнення заборгованості в сумі 2222,25грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Мітіна Н.О. (за довіреністю №906 від 30.03.2009р.);

від Відповідача – Кубрякова О.О. (за довіреністю № Н-01/3245)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „УПЕК ТРЕЙДИНГ”, м. Харків (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „ Донецька залізниця”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2222,25грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором постачання №Д/НХ-071508/НЮ від 16.07.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір постачання №Д/НХ-071508/НЮ від 16.07.2007р. з додатками №1 №2, договір про неустойку від 16.07.2007р., додаткову угоду №1 до договору поставки, товарні накладні №2668 від 11.10.2007р. на суму 132268,32грн., №632 від 27.02.2008р. на суму 19825,50грн., довіреності на отримання товару, лиси №823 від 17.03.2008р., №1234 від 17.04.2008р. про сплату заборгованості в сумі 2000,00грн., лист №2600-5/1681 від 26.08.2008р., відповідь на лист №2600-5/1681 від 26.08.2008р., претензію №158 від 28.01.2009р., лист №159 від 28.01.2009р., акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами, право установчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 173, 218, 220, 22, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 611, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 12, 13, 15, 33, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.50-100) на вимогу суду.

Відповідач надав відзив №нзд-05/530 від 06.04.2009р. з додатками (а.с.а.с.101-104), в якому проти позову заперечив, посилаючись на визначеність умовами договору вексельної форми оплати стягуваної заборгованості.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ХАРП ТРЕЙДИНГ” (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір постачання №Д/НХ-071508/НЮ (а.с.а.с.9-12), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов’язався поставити та передати у власність Покупцю певну продукцію, товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток№1 – а.с.13), а Покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного договору. У пункті 16.1 сторони визначили строк дії договору до 31.12.2007р.

Згідно умов п.7.2 договору №Д/НХ-071508/НЮ Покупець повинен здійснити оплату поставленого товару шляхом передачі векселів ДП „Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галу (Центр) Міністерства палива та енергетики” в обсязі 1% від загальної суми договору (але з округленням суми векселя в бік збільшення до суми кратної тисячі грн.) на суму 2000,00грн. Частину, що залишилася, на суму 130268,32грн. - шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 банківських днів з дня отримання товару, що підтверджується документально, шляхом складання накладної.

Розділ 5 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо умов постачання товару, за якими:

- Товар повинен бути поставлений не пізніше 15 днів від дня погодження сторонами заявки Покупця;

- Товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Покупця на умовах СРТ – Інкотермс- 2000.

В п. 11.2. договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від прострочення суми за кожний день прострочення оплати, включаючи день оплати.

04.12.2007р. між сторонами укладена Додаткова угода (а.с.15) до договору, в якій сторони дійшли згоди змінити умови згадуваного договору, а саме: 1) доповнити договір постачання Специфікацією №2 (додаток №2 – а.с. 16); 2) загальна сума договору складає 152093,82грн.; 3) викласти пункти 1.1, 6.1, 6.3, 16.1, 16.2 у наступній редакції: п.1.1 – Предметом договору є поставка Постачальником продукції-товару в асортименті та кількості згідно специфікацій №1, №2, які є невід’ємною частиною чинного договору; п.6.1 – ціна Постачальника за товар визнана процедурою відкритих торгів і вказана у специфікаціях №1, №2, які є невід’ємною частиною чинного договору; п.6.3, 16.2 – загальна сума договору складає 152093,82грн., у т.ч. ПДВ 20% - 25348,97грн.; п.16.1 – термін дії договору з моменту його підписання до 31.03.2008р.; 4) замовник здійснює оплату поставленого товару згідно Специфікації №2 шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 банківських днів з дня отримання товару, що підтверджується документально, шляхом складання накладної.

Згідно наданих Свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.а.с.31,31) найменування Постачальника Товариство з обмеженою відповідальністю „ХАРП ТРЕЙДИНГ” 11.11.2008р. було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю „УПЕК ТЕЙДИНГ”

На виконання умов договору, Позивачем була здійснена поставка товару, що підтверджується товарними накладними на загальну суму 152093,82грн., доданими до матеріалів справи (а.с.а.с.17,19).

Як вбачається із матеріалів справи, грошові зобов’язання Відповідачем за договором постачання виконані не у повному обсягу, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 200,00грн., наявність якої підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2009р. (а.с.30)

Враховуючи викладене, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами №823 від 17.03.2008р. (а.с.22), №1234 від 17.04.2008р. (а.с.23) про сплату заборгованості в сумі 2000,00грн.

28.01.2009р. Позивач направив Відповідачу претензію №158 (а.с.25) про сплату наявної заборгованості та нарахованої пені, але відповіді не отримав.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог щодо заборгованості та пені, нарахованої згідно розрахунку (а.с.29) за період з 25.03.2008р. по 03.03.2009р.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №нзд-05/530 від 06.04.2009р. (а.с.а.с.101-102), підтвердивши, при цьому, у судовому засіданні факт здійсненого Позивачем постачання товару та його несплату в межах стягуваної суми заборгованості та зазначаючи на безпідставності нарахування пені за період понад 6 місяців.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору постачання №Д/НХ-071508/НЮ від 16.07.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір постачання №Д/НХ-071508/НЮ від 16.07.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи, що договір не містить умов відносно строків оплати стягуваної суми шляхом передачі векселів – встановлений 45 денний строк стосується лише сплаченої частини грошових зобов’язань Відповідача - суд, з огляду на спеціальний характер приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що зобов’язання з оплати виникло у Відповідача з моменту його прийняття за товарними накладними.

Поряд із цим, оскільки наявні товарні накладні не містять у собі визначення товару, вартість якого відповідала б саме стягуваній сумі, суд, враховуючи зміни щодо загальної суми товару, який мав постачатися, запровадженні (зміни) додатковою угодою № 1 від 04.12.2007р. (а.с.15), дійшов висновку, що відповідне грошове зобов’язання виникло у Відповідача після повного виконання Позивачем своїх обов’язків Постачальника – після підписання товарної накладної № 632 від 27.02.2008р.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу у сумі 2000грн. за поставлену продукцію відповідно до умов договору постачання №Д/НХ-071508/НЮ від 16.07.2007р. після її отримання 27.02.2008р.

Суд вважає за необхідне наголосити, що передбачена п.7.2 договору постачання вексельна форма розрахунку в контексті змісту ч. 3 ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу не виключає грошової природи зобов’язань Покупця, а відтак – і прав Позивача вимагати їх примусового виконання саме шляхом стягнення грошових коштів, у зв’язку із чим відповідні заперечення Відповідача судом до уваги не приймаються.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов’язання із сплати поставленої продукції – належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного останнім всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання і на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, але й підтверджена в акті звіряння розрахунків, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 2000,00грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати придбаного товару сформульована безпосередньо у п. 11.2. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Наразі, як вбачається із наданого Позивачем розрахунку пені (а.с.29), останній безпідставно з огляду на згадувані положення ч.ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначає момент прострочення в порядку ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України за вимогою про сплату, викладену у листі №823. Більш того, Позивачем також не враховано і обмеження строку нарахування пені 6 місяцями з моменту прострочення згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, на чому слушно зауважив Відповідач, оскільки застереження щодо незастосування вказаного приписи умови укладеного договору постачання не містять.

Суд, з урахування зазначених висновків, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 113,22грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються на користь Позивача з Відповідача пропорційно сумі задоволених вимог. Крім того, оскільки Позивачем при поданні позову було надмірно сплачене державне мито у сумі 120,23грн. – відповідна сума підлягає поверненню згідно довідки суду в порядку п. 1 ст.8 Декрету КМУ „Про державне мито”.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „УПЕК ТРЕЙДИНГ”, м. Харків, ідентифікаційний код 31150404 до Державного підприємства „ Донецька залізниця”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 01074957 про стягнення заборгованості в сумі 2000,00грн., пені в розмірі 222,25грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „ Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УПЕК ТРЕЙДИНГ” (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4, ідентифікаційний код 31150404) заборгованість в сумі 2000,00грн., пеню в розмірі 113,22грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог щодо пені відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства „ Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УПЕК ТРЕЙДИНГ” (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4, ідентифікаційний код 31150404) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 96 грн. 99 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112 грн.21 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 07.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 07.04.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.